Сплеск дипломатії не приніс прориву у війні Росії проти України. Що далі?

Шквал інтенсивної дипломатії стосовно війни Росії проти України, в центрі якої були перші за три роки прямі мирні переговори між Києвом і Москвою та тривала телефонна розмова між президентом США Дональдом Трампом і його російським колегою Володимиром Путіним, завершився на початку цього тижня без прориву.

Головної мети, яку ставили перед собою Україна та Захід, а саме 30-денне припинення вогню, не досягнули.

Російські атаки тривали під час і після переговорів, а після них Україна завдала ударів з безпілотників по об’єктах оборонної промисловості в Росії.

У своєму дописі в соціальних мережах після двогодинної розмови з російським керманичем Володимиром Путіним президент США Дональд Трамп припустив, що Америка, можливо, відмовиться від спроб укласти мирну угоду – через чотири місяці після вступу Трампа на посаду, під час передвиборчої кампанії він заявляв, що може закінчити війну за один-два дні.

І що тепер?

Радіо Свобода аналізує, на що слід звернути увагу і куди все може рухатися у той час, як повномасштабне вторгнення Росії в Україну триває вже четвертий рік.

Більше переговорів? Меморандум?У своєму дописі на Truth Social після телефонної розмови з Путіним 19 травня Трамп заявив, що переговори між Росією і Україною «про припинення вогню і, що важливіше, про припинення війни» розпочнуться «негайно». Він згадав Ватикан як можливе місце проведення переговорів і підсумував: «Нехай процес почнеться!»

З Києва та Москви не надходило жодних повідомлень про нову зустріч, але 21 травня президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що сторони, ймовірно, проведуть «переговори на технічному рівні» наступного тижня, можливо, у Ватикані.

Президент України Володимир Зеленський, який також розмовляв з Трампом 19 травня, заявив наступного дня, що «Україна готова до будь-якого переговорного формату, який принесе результат», але «якщо Росія й надалі висуватиме нереалістичні умови і підриватиме можливі результати, мають бути жорсткі наслідки».

Досі Росія не подавала жодних ознак того, що вона готова піти на будь-який суттєвий компроміс. Вона часто сигналізувала про протилежне, повторюючи давно заявлені позиції, які Україна називає неприйнятними.

У власній заяві після розмови з Трампом Путін повторив свою мантру про необхідність усунення «першопричин» війни – відповідальність за яку, незважаючи на те, що Росія почала вторгнення без провокації, він продовжує повністю покладати на Київ і Захід.

У той час як Трамп говорив про негайні переговори, Путін зосередився на тому, про що Трамп не згадував і що було сформульовано у вигляді «якщо», «і» та «але», які, на думку аналітиків, Путін використовував, щоб уповільнити будь-який рух до перемир’я. Тим часом Москва намагається набирати більше солдатів, виробляти більше зброї і покращувати свої позиції на полі бою.

Росія, за словами Путіна, «готова працювати з українською стороною над меморандумом щодо можливого майбутнього мирного договору з визначенням низки позицій, як-от, наприклад, принципи врегулювання, терміни можливої мирної угоди тощо».

Продовжуючи відкидати негайне перемир’я, він сказав, що кроки до вирішення можуть включати «можливе припинення вогню на певний період часу, якщо будуть досягнуті відповідні домовленості».

Зеленський припустив, що двосторонній меморандум може бути можливим, але Україна повинна побачити, що пропонує Росія, перш ніж ухвалювати будь-які рішення.

«Суть проблеми»Яким би не був стан переговорного процесу, існує кілька великих перешкод на шляху до прогресу. Територія – одна з них.

Аналітики часто кажуть, що захоплення земель не є головною метою Росії: що насправді Путін хоче підпорядкувати собі Україну, що, окрім Криму і, можливо, частини Донбасу, його влаштує будь-яка кількість землі, якщо країна та її уряд будуть дружніми до Росії і перебуватимуть у руках Москви.

Частина скарг, які Путін використав для виправдання повномасштабного вторгнення, полягає в тому, що Захід перетворив Україну на «антиросію» – хоча багато хто каже, що Путін сам зробив це, спочатку захопивши Крим у 2014 році і розпаливши війну на Донбасі в 2014 році, а потім розпочавши повномасштабне вторгнення в 2022 році.

Наразі, однак, територія є чи не найконкретнішим каменем спотикання між Києвом і Москвою.

У вересні 2022 року Путін безпідставно заявив, що чотири українські області: Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська належать Росії. На той час російські війська утримували лише частину цих областей, це й досі так.

Але, за словами українських чиновників, які спілкувалися з кількома ЗМІ на умовах анонімності, російська делегація в Стамбулі заявила, що не може бути жодного припинення вогню, поки Україна не виведе свої війська з цих регіонів – і зажадала міжнародного визнання того, що вони належать Росії.

Україна назвала ці вимоги неприйнятними, і цього тижня Зеленський повторив, що Київ не виведе війська зі своєї території.

Прогрес Росії на шляху до захоплення частин тих регіонів, які вона не утримує, був повільним і надзвичайно дорогим. Обласні центри Херсон та Запоріжжя залишаються в руках Києва.

«[Російська] армія не зможе взяти під контроль решту частин чотирьох областей, які вона вже окупувала. По-перше, це дуже велика територія, і навіть минулорічними темпами російська армія не зможе повністю захопити навіть одну область – наприклад, Донецьку», – сказав Ян Матвєєв, російський військовий аналітик, який живе за межами Росії.

Перспектива захоплення Росією міста Херсон, яке знаходиться за Дніпром від нинішніх позицій її військ, «здається абсолютно фантастичною і неможливою», – заявив 21 травня Матвєєв в інтерв’ю телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».

Водночас після масштабного контрнаступу у 2023 році шанси України повернути собі значну частину території в найближчому майбутньому вважаються дуже низькими.

«Росія хоче того, чого вона зараз не має і на що не має права, а Україна хоче того, що вона не може повернути військовим шляхом, – заявив державний секретар США Марко Рубіо на слуханнях у Сенатському комітеті у закордонних справах 20 травня. – І в цьому полягає суть проблеми».

США відмовляються від просування миру?Зіткнувшись із величезним розривом між російською та українською позиціями, чи відмовляються Сполучені Штати від просування миру?

У своєму дописі в соціальній мережі Truth Social 19 травня Трамп припустив, що Україна і Росія можуть бути залишені напризволяще, заявивши, що умови припинення вогню і закінчення війни «будуть обговорені між двома сторонами, як це тільки може бути, тому що вони знають деталі переговорів, про які ніхто інший не знає».

У коментарях журналістам в Овальному кабінеті того ж дня Трамп повторив попередження про те, що Вашингтон може відступити, але зазначив, що він ще не дійшов до цього моменту, і сказав, що він все ще вірить у можливість прогресу.

«У мене в голові є певна червона лінія» щодо того, коли слід припинити підштовхувати сторони до досягнення угоди, сказав він, – «але я не хочу говорити, що це за лінія, тому що це значно ускладнює переговори».

«Це європейська ситуація, так і має бути, але попередня адміністрація втягнула нас у це. Я відчуваю, що щось може статися, – сказав Трамп. – Якщо ні, ми підемо і залишимо це їм».

Санкції та підтримкаВодночас Трамп також послався на можливість прогресу як на причину поки що уникати додаткових санкцій проти Росії, навіть попри те, що Європейський союз запровадив 17-й пакет санкцій проти Москви з моменту її повномасштабного вторгнення в Україну і, разом з Великою Британією, вважає, що нові каральні заходи, за словами європейських лідерів, будуть «масштабними».

Запровадження нових санкцій проти Росії може «зробити все набагато гірше, і зараз у мене все ще є відчуття, що щось все ще можна зробити», – сказав Трамп.

Відповідаючи на запитання, чи продовжуватимуть Сполучені Штати надсилати Україні зброю в майбутньому, Трамп також зазначив, що це буде залежати від того, що буде відбуватися в рамках зусиль з досягнення миру.

«Побачимо. Я вважаю, що Путін все ще хоче це зробити, – сказав він, маючи на увазі закінчення війни. – Я думаю, що з Путіна досить».

Багато спостерігачів не погоджуються з цим, стверджуючи, що Путін навряд чи піде на поступки за відсутності серйозних невдач на полі бою або потрясінь в Росії, а ні того, ні іншого найближчим часом не передбачається.

Наразі суттєва перевірка намірів Росії і рішучості Заходу може відбутися тоді, коли і якщо Москва викладе свою позицію щодо шляху до миру або умови припинення вогню в рамках меморандуму, запропонованого Путіним, і якщо вона це зробить.

Невідомо, коли це може статися.

«Ніяких термінів [для цього процесу] немає і бути не може, – заявив 20 травня речник Кремля Дмитро Пєсков. – Зрозуміло, що всі хочуть зробити це якомога швидше, але, звичайно, диявол криється в деталях».

Старший радник Зеленського Михайло Подоляк прогнозує, що вимоги Росії не зміняться.

«Вони підпишуть меморандум абсолютно точно такий, як можна максимально очікувати, – сказав він РБК-Україна 21 травня. – Це і прибрати «першоджерела війни» – це означає, що Україна має перестати існувати, як вони вважають».

(Матеріал підготовлено за участі Української служби Радіо Свобода та «Настоящее время»)