“Хрести на несправжніх могилах”. Що не так із заявами Трампа про геноцид білих в ПАР

Підпис до фото, Зустріч, яку транслювали багато телеканалів, швидко переросла в суперечку через заяви про “геноцид” білого населення Південної Африки

• Author, Пумза Фіглані
• Role, BBC News
• 50 хвилин(и) тому

P39-1 – ділянка шосе, що з’єднує невеликі містечка Ньюкасл і Нормандін у Південній Африці. Цього тижня ця вузька сільська дорога несподівано стала об’єктом уваги всього світу.

У середу мільйони людей побачили, як президент США Дональд Трамп приймав в Овальному кабінеті Білого дому очільника ПАР Сіріла Рамафосу. Трамп несподівано звинуватив свого гостя та його уряд у геноциді білого населення Південної Африки.

Американський лідер показав Рамафосі відео, яке, на думку Трампа, було документальним свідченням жахів, що відбуваються в ПАР.

Насправді ж відео змонтоване з двох вирваних з контексту шматків – з виступом маргінального політика, який закликає до вбивства африканерів (білих нащадків голландських, німецьких і французьких поселенців у ПАР), та кадрів з колоною білих хрестів, встановлених уздовж узбіччя довгої дороги в сільськогосподарській частині країни.

Зображення хрестів уздовж дороги Дональд Трамп назвав масовим похованням білих фермерів.

“Це місця поховання. Місця поховання. Більше тисячі білих фермерів”, – заявив президент США.

Відділ верифікації BBC Verify геолокував ці кадри: їх зробили в провінції Квазулу-Натал, біля міста Ньюкасл. Зображення, зроблені для сервісу Google Street View у травні 2023 року, показують, що хрестів у цьому місці більше немає.

Підпис до фото, Вбивство тітки і дядька Роланда Коллієра в 2020 році призвело до створення тимчасового меморіалу з хрестами, який показав у відео президент Дональд ТрампНаступного дня після інциденту в Овальному кабінеті журналісти ВВС побували в цьому районі і підтвердили, що хрести давно зникли. На їхньому місці стоїть новий зерновий млин.

Там також немає поховання, а дорога має звичайний вигляд.

ВВС поговорила з місцевими жителями, які шоковані тим, що опинилася в центрі уваги світу.

Вони розповіли, що насправді під цими хрестами могил немає. Їх встановили після загибелі подружжя білих фермерів Глена та Віди Рафферті, яких застрелили на власній фермі 2020 року. Зловмисники також винесли з будинку всі коштовні речі.

За їхнє вбивство 2022 року засудили двох чоловіків.

Підпис до фото, На кадрах, які Трамп продемонстрував в Овальному кабінеті, видно ряди білих хрестів уздовж сільської дорогиОднак смерть подружжя спричинила суспільний резонанс серед фермерської спільноти. Місцеві встановили меморіал, щоб привернути увагу до вбивства фермерів по всій Південній Африці.

Організатор акції Даррел Браун розповів місцевій компанії SABC News, що “кожен з цих хрестів уособлює майже 10 фермерів, убитих впродовж років. Там 500 хрестів”.

Це ж підтвердив ВВС фермер Роб Хоатсон, сусід убитого подружжя Рафферті, який встановив самі хрести: за його словами, це тимчасовий “меморіал”, а не поховання.

ВВС також поговорила з племінником загиблої пари Роландом Коллієром, який живе там і займається фермерством.

Він розповів, що двоє синів Рафферті поїхали після вбивства батьків. Молодший, за його словами, переїхав до Австралії, а старший продав будинок і залишив фермерство, щоб перебратися в місто.

Яка насправді ситуація з фермерами

За останніми офіційними даними південноафриканської влади, з квітня 2024 року по грудень 2024 року в країні скоєно понад 19,5 тис. убивств, але тільки 36 жертв пов’язані з фермами.

Крім того, лише сім з цих 36 були фермерами, причому до кінця не зрозуміло, якої вони були раси. У Південній Африці є і темношкірі фермери, а офіційна статистика не розбита за расами. Решта 29 жертв були працівниками ферм, якими, як правило, є темношкірі південноафриканці.

Дані різних груп, що представляють інтереси південноафриканських фермерів, також свідчать, що кількість убивств на фермах обчислюється десятками на рік, і хоча це само по собі жахливо, але це мізерний відсоток від загальної кількості убивств у країні.

“Ізоляція ферм робить фермерів особливо вразливими для злочинності, але це пов’язано з географією і соціально-економічними умовами, а не з політичною ситуацією чи расовими причинами”, – вважає Ентоні Казібоні, політолог і соціолог Центру соціального розвитку в Африці при Університеті Йоганнесбурга.

Підпис до фото, Напис на плакаті умовно перекладається “Все для фермера”На сьогодні ПАР посідає перше місце за рівнем злочинності з усіх африканських країн і входить до п’ятірки найнебезпечніших країн у світі.

Однак немає жодних незалежних досліджень і підтверджень, на підставі яких високий рівень злочинності в ПАР можна прирівнювати до геноциду білого населення.

З усім тим Роланд Коллієр радий, що попри помилку з меморіалом його сім’ї, президент Трамп звернув увагу на напади на білих фермерів.

“Акція з меморіалом мала привернути увагу міжнародних ЗМІ, – пояснює він. – Щоб вони зрозуміли, як нам тут живеться”.

Його побоювання поділяють представники всіх рас у країні, де торік сталося понад 26 000 убивств. За даними силових відомств, переважна більшість жертв – темношкірі.

Президент Трамп запропонував притулок усім африканерам, і перша група з 49 людей прибула до Вашингтона на початку цього місяця.

Але сам Коллієр не планує виїжджати з Південної Африки.

“Мені нелегко залишити все, що так важко здобували мій батько, дід і прадід”, – пояснює він.

Коллієр також з оптимізмом дивиться в майбутнє.

“Гадаю, в цій країні більш ніж достатньо людей – чорних і білих, – які готові об’єднати зусилля і спробувати зробити її успішною”.

У місцевій громаді є багато інших людей, для яких фермерство – справа кількох поколінь.

63-річний Бетуель Мабасо виріс у цьому районі. Він здивований ажіотажем навколо місцевої громади і заявами президента Трампа про переслідування білих фермерів.

“Я живу тут з дитинства, це спокійний район. Ми всі шоковані вбивством подружжя Рафферті і дуже співчуваємо їхній родині, але після цього нічого схожого не було”.

За роки, що минули після загибелі Рафферті, деякі темношкірі жителі ферм запевняли, що місцева поліція не розглядає справи, пов’язані з темношкірими, з такою ж оперативністю, як у випадку зі смертю подружжя.

Я запитую іншого місцевого працівника ферми, 40-річного Мбонгісені Шибе, які зараз стосунки між фермерами та їхніми переважно темношкірими працівниками.

“Ми намагаємось домовлятись. Якщо це не працює, звертаємось до поліції”, – пояснює він.

“Зазвичай це стається, коли наша худоба заходить на їхні поля. Поліція допомагає нам її повернути, і навпаки”.

Шибе, однак, не забув про сумне минуле Південної Африки, пов’язане з расовою сегрегацією, і про те, наскільки делікатними можуть бути расові питання.

“Нас з білими об’єднує важке минуле. Пам’ятаю часи, коли мене малого кривдили на тутешніх фермах”, – розповідає він.

“Але ми не згадуємо про це і не намагаємось когось покарати”.