Джерело: www.volynnews.com
Проєкт реалізовано за підтримки Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку. На зустрічі зібралися шанувальники історії, містяни та дослідники, аби почути про історію створення книги з вуст самого автора.
Модераторкою вечора стала завідувачка краєзнавчого відділу бібліотеки Любов Фрадинська, яка відзначила, що книги Олександра Котиса користуються незмінною популярністю серед читачів та тих, хто цікавиться історією Луцька.
Охочих послухати про історію народження книги, архітектурну спадщину та маловідомі факти з минулого міста зібралося чимало. Автор розповів про зміст книги, в якій зібрані креслення вілл, млинів, банків, поштових відділень і житлових будинків міжвоєнного міста. Йому довелося дослідити понад три тисячі проєктів та обрати з них найкращі.
«Це не перша моя книжка і я вже знаю ці відчуття, як це, коли виходить підсумок дуже довгої роботи. Насправді я дуже радий і дякую Консульству за підтримку, бо це величезна праця. Майже усі сторінки в книзі – це картинки, такий своєрідний фотоальбом. Дуже естетично гарне видання, яке хочеться взяти до рук, подарувати чи просто презентувати», – розпочав розповідь про роботу над книгою Олександр Котис.
Автор зауважив, що співпраця з Консульством триває вже не перший рік, і кожен спільний проєкт має власну історію.
«Це вже мій третій культурний проєкт за підтримки Консульства, все починалося з коротких відео про польські «сліди» в Луцьку, далі вийшла книга про міжвоєнну Волинь і ось тепер ця книга», – розповів краєзнавець.
Читати ще: Легенди і містика: лучанам розповіли про прадавніх охоронців міста
Він зізнався, що його зацікавлення історією Луцька починалося саме з архітектури, адже через неї найкраще пізнається місто, його вулиці, будівлі та площі.
«Мій шлях в пізнанні історії Луцька починався саме з архітектури. І багато тем та напрямків було висвітлено, але саме через архітектуру мені найкраще пізнається місто. І свого часу до мене потрапили дві книжки – Вальдемар Пясецький, Федосій Мандзюк «Вулиці і майдани Луцька» (2005) та «Луцьк: Архітектурно – історичний нарис» Богдана Колоска і Ростислава Метельницького. Чотири дуже відомі постаті в Луцьку, на жаль, серед них на сьогодні живий тільки Богдан Колосок, який зараз мешкає у Києві і вже у досить поважному віці.
Але подивіться, як називаються ці книжки – «Вулиці і майдани Луцька». Тобто це той містобудівний архітектурний кістяк, який допомагав мені розуміти місто, тому що воно ділиться на вулиці, які перехрещуються, майдани, а на вулицях будинки і це дуже складна впорядкована математична структура. Друга книга теж має цікаву назву, тому що на першому місці стоїть слово «архітектура». І книжка невелика, але дуже потужна, своєрідна, тому що більше таких немає. Їх писали фахівці-архітектори, які в радянський час працювали в різних проєктних організаціях, забудовували Луцьк. Вони мали що сказати. Вони оцінювали, до речі, як і архітектуру довоєнного Луцька, так і розказували про себе, критикували, чи навпаки хвалили», – поділився спогадами автор.
Згодом, цікавлячись містобудівним минулим Луцька, він почав збирати власне фото-портфоліо, як нині виглядають будинки і вулиці.
«Цікавлячись архітектурою, пізнаючи місто крізь призму вулиць і майданів, я почав в середині 2000-х збирати своє портфоліо міста, будинків, вулиць. Викладав це все в соцмережах, на різних сайтах. І от коли я вчора гортав це, дивлюся є вибірка фотографій. І тут майже одна архітектура. Тобто старі будинки. Проєкти деяких з них потрапили в цю книгу. Там тільки два фото з парку, а все інше – архітектура. І мені було дуже важливо, цікаво і легко популяризувати історію Луцька і людей, події, факти, які тут відбувалися саме через призму архітектури», – розповів Олександр Котис.
Згодом він дістав доступ до цінних архівів і розпочав кропітке дослідження.
«У 2012 році я нарешті потрапив у Державний архів Волинської області. Просто прекрасна установа для дослідження. І саме фонд технічного відділу магістрату міжвоєнного Луцького зберігся дуже добре, тому вдається цю тему гарно дослідити. Я просто брав всі справи, які є від найдавніших часів і до кінця 39-го року. Тим проєктам, які були найцікавіші, я робив копії. І сьогодні в мене зберігається десь 700 копій проєктів різних будівель, які будувалися у Луцьку в той період. 700 із приблизно 3 000 справ, які там є. Звичайно, було і дуже багато простих хат, які архітектурно не дуже цікаві, тому потрібно було обирати», – поділився автор.
Та робота в архіві мала і свої труднощі, адже тоді фотографувати документи було заборонено.
«2012 рік – це ще був час, коли державна архівна служба в Україні мала складні порядки і просто взяти телефон і скопіювати якийсь документ не можна було. Треба було замовляти скан, платити гроші і проходити бюрократію. І, як правило, ти не хотів з цим зв’язуватися. Тому перші роки я просто дивився, гортав, закривав і віддавав справи назад. Було ще таке, що я підпільно фотографував, хай мені вже пробачать працівники архіву за таку клептоманію візуальну, але коли ти відкриваєш ці проєкти, їх важко не скопіювати і показати людям. Пізніше, десь 2020-2021 рік, змінилися порядки і дозволили фотографувати необмежено і безкоштовно, і вже з того часу я все методично назбирував, робив копії і фактично тільки в червні минулого року я цю справу завершив», – поділився дослідник.
Олександр Котис наголосив на історичній цінності збережених архітектурних креслень.
«По-перше, дуже цікаво дивитися на будинки, яких вже немає. Звичайно, я розумію, що фотографія показала б іншу сторону, що було насправді, а не просто те, що планувалося. Але ми і так живемо в епоху фотографії, нам це звично і нічого не коштує натиснути одну кнопку і зробити фото. Ці ж проєкти креслилися рукою архітектора, до якого торкалися працівники технічного відділу, які затверджували це все, ставили підписи, дати, видно якісь деталі і їхній задум. Навіть, якщо будинок не був реалізований, ми бачимо як це все планувалося. Окрема тема – це коли архітектор в проєкті подає 3D зображення, навіть не просто абстрактний малюнок, а додає фасад зі світлом і тінню. Таких проєктів не багато, бо все ж, вони мали не художнє, а технічне призначення, проте цей дух ви можете побачити на сторінках книги», – розповів краєзнавець.
Він ще раз наголосив, що книга майже повністю складається з ілюстрацій, а короткі текстові вставки лише пояснюють джерела, методику відбору та способи читання креслень.
«Тут майже немає тексту, є лише кілька сторіночок для того, щоб я, як автор, як дослідник, пояснив звідки я це все взяв і яка його цінність, як це все розуміти, як споглядати. І найкращі проєкти, які я фільтрував, ще працюючи в читальному залі, потрапили сюди. 98% – це власне матеріали із Державного архіву, а інші 2% – проєкти будинків, які я шукав в онлайн-архівах», – зазначив автор.
Під час презентації Олександр показав кілька фрагментів видання – від приватних осель до громадських будівель, банків, промислових об’єктів і спортивної інфраструктури. Після презентації відбулася жвава дискусія з учасниками заходу. Найактивніші гості отримали приємні подарунки – книги від автора.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
