“Останні декілька днів, схоже, демонструють перехід до нової фази ведення повітряної війни. Другу ніч поспіль РФ атакує Україну величезною кількістю дронів. В ніч на неділю агресор запустив по нам 298 БПЛА — це був рекорд. Втім, за даними Повітряних сил, протримався цей рекорд недовго. І вже наступної доби, в ніч на понеділок, 26 травня, — встановлений”, — повідомляє: ua.news
Останні декілька днів, схоже, демонструють перехід до нової фази ведення повітряної війни. Другу ніч поспіль РФ атакує Україну величезною кількістю дронів. В ніч на неділю агресор запустив по нам 298 БПЛА — це був рекорд.
Втім, за даними Повітряних сил, протримався цей рекорд недовго. І вже наступної доби, в ніч на понеділок, 26 травня, — встановлений новий: 355 дронів. А західні ЗМІ вже виходять з тривожними заголовками — що незабаром реальністю стане і одночасний наліт тисячі безпілотників.
Зазначимо, що і Київ тут не залишається осторонь та активно нарощує власні бойові можливості. Так, в період 20-23 травня росіяни, за заявами міноборони РФ, нібито знищили 1177 дронів ЗСУ. Майже 800 з них працювали не в зоні бойових дій, а намагалися прорватися в бік Москви та інших міст в російському тилу. Через це постійно затримувалися авіарейси з московських аеропортів.
Ця ситуація може свідчити про те, що війна на наших очах поступово переходить у нову, більш агресивну та жорстоку фазу. Разом із тим існує популярна думка, що наразі ми бачимо ледь не фінальну ескалацію перед різким проривом у мирному процесі: наприклад, перед укладенням 30-денного перемир’я.
То про що ж йдеться станом на зараз? Ми дійсно на порозі миру, перед настанням якого сторони намагаються нанести одна одній якомога більше шкоди? Чи навпаки: такі удари і масовані атаки лише сильніше унеможливлюють і так важкий мирний процес? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Щоденний терор: як РФ обстрілює Україну рекордною кількістю дронів
Останні дві ночі були дуже важкими як для киян, так і для багатьох українців у інших містах країни, які атакував ворог. Але складніше за всіх було, звичайно, Силам оборони. А конкретно — бійцям розрахунків ППО.
За даними Повітряних сил, ніч на 25 і 26 травня стали рекордними за кількістю запущених БПЛА: 298 і 355 дронів-камікадзе відповідно. Сили протиповітряної оборони в цілому працюють успішно, їм вдається ліквідувати до 80-90% цілей. Однак навіть ті відсотки, які залишаються, подекуди влучають у ціль або ж просто падають куди доведеться, призводячи до руйнувань, гучних вибухів і, на жаль, поранень та смертей українців.
Зараз Москва майже не вдається до використання ракет. Якщо раніше масовані обстріли відзначалися пусками кількох сотень одиниць таких снарядів, то наразі росіяни майже повністю відмовилися від такої тактики. Замість цього вони «кошмарять» Україну дронами.
Це має як військову, так і економічну логіку, адже БПЛА значно дешевші та простіші у виробництві. Разом із тим Росія постійно вдосконалює засоби для вбивства українців. Експерти кажуть, що нові ворожі безпілотники вже не такі чутливі до установок РЕБ, які використовують ЗСУ. Тобто ліквідовувати такі повітряні цілі стає куди складніше, ніж це було раніше.
Щобільше: зростають потужності російських заводів з виробництва дронів. Раніше РФ виготовляла приблизно 300 БПЛА на місяць. Зараз вона робить стільки за всього лише три дні. Вже найближчим часом ворог планує збільшити обсяги до 500 одиниць на день. І за деякий час новою реальністю стане одночасний наліт до 1000 «шахедів». Жодна ППО у світі не здатна на 100% впоратися з такою кількістю одномоментних цілей.
Якщо переговори про припинення вогню проваляться, мирний процес застопориться, а війна продовжиться — то в України будуть проблеми з системою ППО. Власне, вони вже існують, але стануть ще серйознішими. Тоді Силам оборони доведеться «нормувати» дефіцитні та дорогі ракети-перехоплювачі. А це відчутно знизить ефективність комплексів, які захищають українське небо.
Проблеми з ППО: вже існують і буде гірше?
Зазначимо, що проблеми з ППО через величезну кількість цілей, які запускає по нам РФ, не є чимось новим. Для такої великої за територією країни, як Україна, питання захисту неба є «хронічним» слабким місцем. Систем оборони ніколи не буде багато, але завжди буде мало. Все через територіальні масштаби української держави, яку просто фізично неможливо захистити на 100% — ну, або для цього потрібні будуть сотні, якщо не тисячі, установок і комплексів.
Ще одна проблема, окрім недостатньої кількості систем ППО — боєкомплект для цього озброєння. Справа в тому, що протиракети для західних комплексів коштують дорого, а випускаються обмеженими партіями.
Так, французьке видання Le Monde пише, що у ЗСУ вже закінчилися ракети для зенітних батарей SAMP-T, які нам передавалися Італією та Францією. Також ми давно не отримували боєкомплект для системи ППО Crotale.
Про цю проблему західні ЗМІ пишуть вже не вперше. Та й Україна, власне, не приховує хронічного дефіциту ракет. Президент Зеленський та інші можновладці регулярно просять у західних країн надати чи продати нам більше протиракет. Держсекретар США Марко Рубіо нещодавно визнав це, заявивши, що Київ намагається домогтися від американців поставок Patriot (і ракет, і самих систем), яких наразі Вашингтон просто не має.
Кожна протиракета для новітніх західних комплексів вартує як мінімум $1 мільйон. Подекуди цінник доходить до $7-8 мільйонів. Для порівняння: «шахед», на збиття якого витратять цю ракету (а може, і не одну) коштує $30-50 тисяч.
Ця проста арифметика є максимально красномовною і демонструє всю складність проблеми. Для війни такої інтенсивності потрібно більше, ніж є не тільки у нас, але навіть і у наших партнерів. Отже, неважко спрогнозувати, що в подальшому, з урахуванням зростання кількості одночасних цілей, які запускає по нам РФ, проблеми з системами ППО та боєкомплектом для них будуть лише зростати.
Вже зараз Україна більше покладається на мобільні вогневі розрахунки, які працюють по дронам зі стрілецької зброї або легких зеніток. Також ЗСУ активно використовують західні літаки (F-16 та інші) в якості сил ППО. Та повноцінно ситуацію це, на жаль, не вирішує.
Мирний процес по Україні: рух є, прогресу немає
В контексті всього вищесказаного важливо розглянути також стан, у якому наразі перебувають переговори про мир чи хоча би припинення вогню в Україні. Навіть поверхневий аналіз даної теми дає всі підстави стверджувати, що цей стан, на жаль, близький до коматозного.
16 травня у Туреччині відбулися перші прямі переговори росіян і українців за понад три роки війни. «У вакуумі» ця подія виглядала як прорив, як доказ самого факту можливості такої комунікації. Та 10 днів потому ми вимушені зафіксувати, що до якихось фундаментальних наслідків зустріч не призвела. Єдине, що відбулося — масштабний обмін полоненими. Але такі процеси тривають постійно, обміни регулярно траплялися і до переговорів.
Проблема тут навіть не у принципово різних стилях дипломатії Києва і Москви. Проблема у самому існуванні України як незалежної держави. Допоки Росія не змириться з цим фактом — навряд чи можна буде казати про можливість завершення війни.
Переговори наразі об’єктивно затягуються. В понеділок, 26 травня, прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що йому нічого не відомо про наступну дату зустрічі української та російської делегацій. Також у Кремлі звинуватили ЗСУ в тому, що вони «б’ють по цивільній інфраструктурі» — як-то кажуть, чия б мичала.
Показовим фактором кризи у перемовинах є нещодавні публікації експрезидента РФ Дмитра Медведєва. Він оприлюднив карту України, яка майже вся була позначена як «буферна зона» між РФ та Європою. За словами Медведєва, «буферна зона буде виглядати так», якщо Захід не припинить допомагати «бандерівському режиму». Це виглядає як відверте знущання над самою ідеєю української державності і не може розцінюватися інакше, окрім як загроза повної окупації України.
Нагадаємо також, що не так давно сталася друга телефонна розмова між Путіним і Трампом. Суспільна увага наразі прикута до президента США: він публічно розповідав про «чудові відносини» з російським диктатором, і що скоро буде мир. В результаті РФ гатить по Україні рекордною кількістю дронів, що явно не вказує на швидкий мир.
На фоні цього риторика американського лідера змінюється. Сьогодні він, серед іншого, роздратовано заявив, що «Путін збожеволів», він «просто вбиває купу людей» і що Трампу це не подобається. Однак поки що на словах все і закінчується. Загальна реакція США на явну брутальну ескалацію з боку Кремля виглядає слабко і невиразно.
Думки експертів
UA.News звернулося до двох експертів: військового спеціаліста, полковника СБУ у відставці Олега Старікова та політолога, директора Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка.
Відповідаючи на питання стосовно дефіциту боєприпасів до комплексів протиповітряної оборони, Олег Старіков зазначив, що тут є декілька аспектів: політичний, військовий та економічно-промисловий.
«Найдорожче, що є у війні — це створення комплексної системи ППО. Коли цю систему створював СРСР ще в минулому столітті, її творці говорили, що це завдання на рівні створення ядерного потенціалу. Тобто це рівень, це дуже складно. Щоб створити повну систему ППО країни, потрібні сотні мільярдів доларів. Комплекси ППО нам надали, комплекси хороші та якісні, з ефективністю до 80%. Але вони дуже дорогі. Найдорожче в комплексах ППО — радарні системи. За ними найчастіше полює ворог. Ракети — це витратний матеріал. Ворог робить усе, щоб знизити рівень захисту нашого неба. Постійно йде полювання на системи ППО. Плюс робиться так, щоб ми якомога більше стріляли цими комплексами, щоб виснажився наш боєзапас… Останні дні ми бачимо класичну повітряну операцію. Це ж не тільки була атака по об’єктам. Це було також виявлення та виснаження сил ППО», — пояснює Старіков.
За його словами, одна ракета для Patriot коштує від $3 до $8 мільйонів. Це ринкова вартість. Собівартість — мільйон.
«Скільки в рік виробляють ракет для Patriot? 600 штук на рік у США. Ще близько 100 ракет робить Японія за ліцензією. Тобто цих ракет у потрібних кількостях для війни такої інтенсивності фізично немає. Вартість ракети для SAMP-T становить $2 мільйони. Випускають їх також мало. Та ж ситуація з Crotale. Тобто ці вироби дуже дорогі. Збивати такими ракетами «шахеди» вартістю $50 тисяч — цього не витримає жодна економіка світу. Необхідно, щоб ВПК всього світу працював на нас», — коментує експерт.
За словами Старікова, вихід із цієї патової ситуації дуже простий: розробляти свою систему ППО та свої ракети, а також модернізувати свої комплекси.
«Ми можемо випускати свої зенітні ракети. У нас є всі необхідні виробництва. Якщо ми будемо самі випускати комплекси та ракети, а також економно витрачати боєприпаси — ситуація покращиться», — резюмував Олег Старіков.
Політолог Володимир Фесенко на питання про те, як очевидна ескалація війни співвідноситься з мирним процесом після Стамбулу, зазначив, що в Туреччині ми спостерігали суто пропагандистську акцію, яка не мала жодного відношення до мирного процесу. Єдиний позитив тої зустрічі — масштабний обмін, але він готувався ще до переговорів.
«На переговорах у Стамбулі наполягали американці. Тільки тому вони відбулися. Путін продемонстрував, що він нібито готовий. Це подія тактичного характеру, де кожна зі сторін відігравала свою роль для США. Мирний процес насправді ж запустився Штатами ще з лютого. А Стамбул став лише одним із етапів за ініціативи Штатів. Але більшість експертів, в тому числі і я, ще тоді скептично оцінювали результативність… Після Стамбулу стало очевидно, що немає результату. Це глухий кут. Росія демонструє все те саме, що вона демонструвала і раніше. Стратегія Кремля — одночасно вести війну проти України і посилювати її, а переговори вести лише заради Трампа і збереження перспективи особистого переговорного процесу між ним і Путіним. Це скоріше імітація, а не реальні переговори», — каже Фесенко.
За словами політолога, якби не фактор Трампа, Путін взагалі би не проводив жодних переговорів. І їхній парадокс у тому, що вони проводяться і РФ, і певною мірою Україною лише для президента США.
«Це театр для одного глядача. Однак ми, на відміну від Росії, зацікавлені у тому, щоби переговори дали результат. Хоча би у вигляді припинення вогню… Але зараз, на жаль, неможливо домовитися про завершення війни. Протиріччя між Україною і Росією занадто гострі. І це проблема, яку не розуміє Трамп. Тож всі російські пропозиції, всі ці меморандуми і так далі — це симулякри, це «обманка». Найближчими місяцями ми будемо бачити два паралельних процеси: переговори, які не дадуть результатів, та при цьому посилення війни», — резюмував Володимир Фесенко.
У підсумку можна стверджувати, що сьогодні, на жаль, геть нічого не говорить про те, що війна вже близька до завершення, а нинішня ескалація раптово перерветься тою чи іншою формою миру чи бодай припинення вогню. Навпаки: все вказує на те, що Путін як ніколи впевнений у своїх силах і планує «добивати», як він сам висловився, Україну далі. А отже, варто очікувати і подальшої інтенсифікації повітряного терору та нових наступів РФ на фронті.
