«Повзуть без рук, без ніг». Як розвідники НГУ працюють на «нулі» і що вони бачать

Російська армія використовує тактику малих груп, коли невелик групи штурмовиків намагаються непомітно пробратися крізь оборонну лінію ЗСУ і закріпитися. Не завжди дрони можуть зупинити такі атаки, і тоді в бій доводиться вступати українським військовим.

Журналісти проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії поспілкувалися з розвідниками 15-ої бригади Нацгвардії України «Кара-Даг», які виконують найскладнішу роботу.

Підвал за підвалом, будинок за будинком. Вони прочісують кожен квадратний метр, де можуть ховатися російські солдати.

«Коли йде група, треба дивитися і під ноги, і в небо, і по боках, щоб не нарватися на засідку. Увага і ще раз увага», – розповідає розвідник із позивним «Ганс».

Тактика російської армії, тут на Куп’янському напрямку, зазвичай полягає у тому, щоб непомітно просунутися і накопичуватися у певному місці.

«Зайти на якісь закинуті бліндажі, щось нове викопати. Будь-яка труба, підвал – там, де закріпились двоє, потім зайшло ще двоє, ще двоє і отак в кінці місяця там сидить орда. І ця орда починає працювати», – пояснює військовослужбовець з позивним «Ланцюг».

Такі піхотні просування, особливо в умовах літньої зеленки, не завжди можуть зупинити дрони. Тому й доводиться працювати бійцям взводу розвідки спецпризначення.

«Була ситуація, ми його штурмували [російського військового], закинули штук сім гранат, пробили зверху бліндаж, допрацювали і все одно на ранок він виліз, щось по рації доповів і знову заліз, увесь перемотаний, в турнікетах. Хробаки, його відріж три рази, а він все одно рухається», – розповідає військовослужбовець з позивним «Волина».

Каже, що надзвичайно складно вибивати з укриттів російських солдатів, якщо ті змогли добігти до якогось підвалу чи бліндажа.

«Повзуть без рук, без ніг. Повзуть і все одно виживають. Не надовго, звичайно, потім зачищаємо, але все одно живучі», – додає «Волина».

Бойові виходи розвідників чимдалі стають усе небезпечнішими. Кожного разу доводиться боротися не тільки з російськими штурмовиками, а й із дронами.

Під час одного із нещодавніх завдань «Ганс» отримав поранення. Разом з інженером вони мінували підходи до українських позицій, коли повертались, прилетіло два російських fpv-дрони.

«Я намагався його збити, але він не підходив на відстань, щоб можна було стріляти з помпової рушниці. Тоді він показав, що ніби полетів, я переключився на інший дрон, а тоді той прилетів з-за спини. Десь за метрів 20 вдарив у землю, уламки прилетіли мені та інженеру», – каже «Ганс». Попри поранення військові самотужки дісталися місця евакуації.

«Дрони – це наш головний біль. Купуємо помпи (рушниці), почали видавати і набої вже до помп, тренуємося, вчимося їм протистояти, але їх така велика кількість, що вони завдають великої шкоди», – розповідає «Ланцюг».

Але дрони працюють в обидва боки. БПЛА неабияк допомагають українським військовим з бригади «Кара-Даг» стримувати російський наступ на Куп’янському напрямку.

«Піхотинцю дуже важко спостерігати, він майже одразу буде виявлений і знищений. Тому піхотинці наші намагаються себе не проявляти, а основними для розвідки є БПЛА, які моніторять всю лінію фронта. Наше головне завдання – виявлені цілі знищити, щоб ворог до нашого піхотинця не дійшов», – розповідає офіцер з позивним «Схід».

Також безпілотники допомагають і мінувати. «Щоб зупинити динаміку ворога, щоб він втрачав час, живу силу для розмінування», – пояснює свої завдання «Демон».

Він літає на дроні-бомбардувальнику Vampire і окрім мінування, знищує позиції противника і виконує різні логістичні завдання. Попри величезний бойовий досвід, каже, потрібно весь час вдосконалюватись.

«Тут неможливо знати все, тому що кожного тижня чи місяця виходять якісь нові прошивки, люди придумують щось нове: БК, дрони, пульти, провода і тому в цьому напрямку можна розвиватися дуже довго», – розповідає пілот.

Військові вважають, що зважаючи на технологічний розвиток, сильнішої за українську армію в Європі зараз немає.

«Треба вже вчити європейців воювати, а не нас. Вони десь далеко. Так, є техніка, є у них вже і fpv, і мавіки, але вони не вміють це використовувати і не знають як йому протидіяти», – впевнений «Ланцюг».

Він на війні з 2014 року і бачить, як війна змінилася з того часу. Йому, як розвіднику, стало ще важче працювати на нулі, але попри це він раз-по-раз повертається туди, де найнебезпечніше.

«В кожного свій характер і кожного разу хлопці виходять з-під обстрілів, бувають поранені. Звичайно, важко. Треба час перелаштуватися, зрозуміти, що ти знову зайдеш туди, де тебе все буде хотіти вбити. Потрібно тримати себе в руках. Важко, знаю по собі, знаю по хлопцях, але на те ми і розвідники», – посміхається «Ланцюг».

Росія нині контролює близько 3% Харківської області.

Згідно з так званими 22-ма пунктами спецпредставника президента США Келлога, документа в якому викладено американське бачення закінчення війни, РФ повинна повернути Україні повний контроль над регіоном. Але російській атаки тривають як в районі Куп’янська, так і на півночі області.