Польща двох президентів? Найскладніші вибори Європи

• Author, Святослав Хоменко
• Role, BBC, Варшава
• 1 червня 2025

У неділю в Польщі проходить другий тур президентських виборів. За пост глави держави борються представник правлячої партії, ліберальний мер Варшави Рафал Тшасковський і висуванець найбільшої опозиційної сили, керівник Інституту національної пам’яті Кароль Навроцький.

Ставка цих виборів – величезна. Перемога Тшасковського дозволить різношерстій коаліції під керівництвом прем’єра Дональда Туска сконцентрувати у своїх руках ключові важелі впливу на всі сфери життя Польщі.

Виграш Навроцького практично гарантує занурення країни у політичну кризу, яка цілком може закінчитися позачерговими парламентськими виборами.

Результат цієї кампанії є важливим і в ширшій перспективі. Польща є однією з найбільших та найвпливовіших країн Євросоюзу, вона нарощує свою військову міць і є ключовим елементом “східного флангу” НАТО. У цьому сенсі результати польських виборів самі по собі стануть сильним сигналом зовнішньому світу.

Перемога Кароля Навроцького засвідчить про актуальність “трампізації” політичних режимів європейських держав, наростання в них євроскептичних тенденцій.

Тріумф Рафала Тшасковського покаже, що ліберальні, проєвропейські сили, які чинять опір поправішанню суспільств своїх країн, мають шанс на успіх, і двотижневої давності перемога на виборах президента Румунії Нікушора Дана у схожій ситуації була не випадковістю.

Порівну

Розклад сил перед другим туром виборів президента Польщі – простий та складний водночас.

Можна багато годин слухати розмірковування найавторитетніших політичних експертів країни на тему того, хто саме переможе у недільному голосуванні, та передбачити підсумок виборів, виходячи з почутого.

А можна взяти монетку, проказати “Навроцький – орел, Тшасковський – решка” (або навпаки) і підкинути її. Ймовірність правильного прогнозу в обох випадках буде однаковою.

Результати соцопитувань, що їх публікували польські ЗМІ в останні дні перед суботою – “днем тиші” – віддавали перевагу то одному, то іншому кандидатові.

Спільне вони мали лише те, що розрив між передбачуваними результатами учасників другого туру не перевищував статистичної похибки.

Підпис до фото, Рафал Тшасковський (ліворуч), згідно з даними опитувань, лідирує в перегонах, але з малим відривомПопередні президентські вибори, що відбулися в 2020 році, зафіксували перевагу нинішнього глави держави Анджея Дуди над цим самим Рафалом Тшасковським у два процентних пункти або ж 420 тисяч голосів.

Зараз, кажуть експерти, варто очікувати на значно менший розрив – буквально в кілька десятків тисяч голосів. Це дуже мало для виборів, у яких, як очікується, візьме участь понад 20 мільйонів виборців.

Короткий зміст попередніх серій

Перший тур виборів, який відбувся 18 травня, з одного боку, не приніс несподіванок. Те, що два перші місця у ньому займуть Тшасковський та Навроцький, було зрозуміло задовго до дня голосування.

З іншого боку, сюрпризом для спостерігачів став відрив між переможцями першого туру — лише 1,8 процентних пунктів. Передвиборні опитування прогнозували помітно більшу перевагу Тшасковського.

Крім того, несподіваним став надзвичайно високий результат кандидатів, які представляють ультраправий фланг політичної сцени: Славомір Менцен і Гжегож Браун, які посіли третє і четверте місце, на двох отримали 21% голосів.

За п’ять днів після першого туру відбулися дебати фіналістів кампанії, але вони навряд чи справлять вирішальний вплив на результат: після них прихильники Тшасковського і Навроцького назвали переможцем свого кандидата, причому і ті, і інші цілком могли обґрунтувати свою точку зору.

Підпис до фото, Обидва кандидати зібрали велелюдні мітинги на свою підтримку 25 травня у центрі Варшави25 травня Тшасковський і Навроцький провели масові акції у центрі Варшави. Демонстрація на підтримку чинного мера столиці прогнозовано була багатолюднішою.

Проте й команда Навроцького показала здатність мобілізувати великі людські маси у Варшаві, яка традиційно вважається менш лояльною до консервативної партії “Право і справедливість”, за підтримки якої він йде в президенти.

А 27 травня вибухнув найбільший скандал за двотижневий проміжок між турами виборів. Популярне видання Onet з посиланням на двох знайомих Кароля Навроцького, які заявили про готовність відкрити свої імена у ході судового процесу, написало, що нинішній кандидат у президенти за часів своєї молодості, коли він працював охоронцем фешенебельного готелю в Сопоті, забезпечував охочих гостей цього готелю послугами секс-працівниць.

“Проблема нинішньої Польщі – це політична проституція, – відреагував Навроцький на цю публікацію. – Медійні помічники Туска та Тшасковського не відберуть у нас перемоги”.

Останній день дозволеної агітації кандидати провели у своїх “базових” регіонах.

Кароль Навроцький почав його з мітингу біля пам’ятника жертвам Волинської трагедії у селі Домостава на південному сході Польщі, а Тшасковський провів у цей день великий мітинг у Гданську, рідному місті свого конкурента.

Ось що треба знати про фінал цієї президентської кампанії.

Чиї резерви більші?

Головним завданням обох кандидатів прогнозовано є мобілізація своїх потенційних прихильників – як тих, хто проголосував у першому турі за кандидатів, що вилетіли, так і тих, що не прийшли на виборчі дільниці 18 травня.

Польські спостерігачі не мають єдиної думки, чиї електоральні резерви більші.

З одного боку, є фактор ультраправих кандидатів. Напередодні дня тиші Гжегож Браун, який використовував у кампанії антиукраїнські, антисемітські та антиєвропейські гасла, заявив, що його виборці не потребують жодних підказок, але сам він збирається проголосувати за Кароля Навроцького.

Славомір Менцен, який невдовзі після першого туру провів півторагодинні прямі ефіри з обома фіналістами виборів на своєму ютуб-каналі, закликав своїх прихильників голосувати “по совісті”, додавши, що не бачить жодної причини для підтримки Рафала Тшасковського.

Втім, як насправді вчинять виборці ультраліберала-євроскептика Менцена, – питання відкрите.

З іншого боку, соціологи кажуть, що виборці, які з тих чи інших причин не брали участь у першому турі, належать радше до потенційних прихильників Рафала Тшасковського. За різними підрахунками, 18 травня на дільниці не прийшли від півтора до трьох мільйонів виборців, які на парламентських виборах восени 2023 року проголосували за партії правлячої коаліції та винесли з влади “Право і справедливість”.

Виходячи з цього, спостерігачі роблять висновок: якщо явка у другому турі буде вищою, ніж у першому, це означатиме підвищення ймовірності перемоги Тшасковського.

За даними оглядачки Polityka Insight Йоанни Савіцької, саме з цієї причини маршрут передвиборчих поїздок Рафала Тшасковського перед другим туром пролягав переважно тими виборчими округами, у яких різниця між явкою на парламентських виборах-2023 і в першому турі нинішньої кампанії була найбільшою

Від малого до великого

Загадкою для польських соціологів залишається поведінка у другому турі наймолодшої і найстаршої вікових груп виборців.

З різних причин. У першому турі явка на виборчі дільниці поляків віком від 60 років була аномально низькою – близько 60% за загальної явки у 67,3%. Причини цього встановити складно, і навряд чи їх можна пояснити лише “квартирним скандалом”, який був топ-темою кампанії напередодні першого туру виборів.

У будь-якому разі, ця вікова категорія виборців у Польщі традиційно вважається більш лояльною до “Права і справедливості”. Тому, якщо пенсіонери з якоїсь причини 1 червня проголосують активніше, ніж два тижні тому, це зіграє на руку Каролю Навроцькому.

З наймолодшими виборцями ситуація кардинально інша. Судячи з результатів першого туру, їхнє голосування свідчить про те, що вони не сприймають політичну сцену, яка склалася в Польщі – тобто домінації на цій сцені умовно ліберальної “Громадянської платформи” Дональда Туска і традиційно-консервативного “Права і справедливості” Ярослава Качинського

Підпис до фото, Кароль Навроцький на мітингу в Катовіце 29 травняДоктор Міхал Котнаровський з Інституту філософії та соціології Польської академії наук в ефірі подкасту Polityka Insight каже: якщо порахувати голоси, віддані в першому турі лише виборцями старшими за 60 років, то виявиться, що Тшасковський та Навроцький разом зібрали близько 90% від їхньої сумарної кількості.

Якщо ж брати до уваги тільки голоси виборців віком до 29 років, то виявиться, що фіналісти виборів разом набрали лише трохи більше 22%. У цій віковій категорії лідери симпатій – ультраправий політик Славомір Менцен та лівий кандидат Адріан Зандберг.

Достовірних викладок, які б спрогнозували поведінку цієї групи виборців у ситуації, коли їхні фаворити будуть відсутніми у виборчому бюлетені, просто не існує, тож електоральна поведінка молоді цілком може стати “чорним лебедем” другого туру.

Закордон допоможе кому?

Спостерігачі відзначають, що на цих виборах про бажання проголосувати за межами своєї країни заявила рекордна кількість поляків – близько 700 тисяч виборців.

За прогнозованого відриву між учасниками другого туру в кілька десятків тисяч людей голоси саме цих виборців можуть стати вирішальними. У цьому немає нічого незвичайного – наприклад, на торішніх виборах президента Молдови Мая Санду переобралась на другий термін саме завдяки голосам діаспори.

Вважається, що “стара” частина польської діаспори – поляки, які емігрували ще до розпаду соцтабору переважно до США та їхні нащадки – схильні підтримувати консервативні політичні сили, і в нашому випадку скоріше відносяться до прихильників Кароля Навроцького.

Натомість “нова” хвиля еміграції – поляки, які виїхали пізніше і здебільшого до європейських країн та Великої Британії, мають радше ліберальні погляди і найімовірніше проголосують за Рафала Тшасковського.

Тренди у цій групі виборців, кажуть спостерігачі, свідчать скоріше на користь мера Варшави.

“Наскільки я чув, на другий тур порівняно з першим (до списків виборців) записалися буквально кілька тисяч людей у ​​США та близько ста тисяч людей у ​​Європі”, – заявив в ефірі TOK FM журналіст порталу Money.pl Томаш Жулцяк.

Екзит-поли – не показник

Через вплив усіх цих чинників польські спостерігачі попереджають: результати екзит-полів, що їх оприлюднять одразу після закінчення голосування, ймовірно, не дадуть остаточного розуміння, хто ж переміг на виборах.

При цьому цифри соціологів можуть відкоригуватися в будь-який бік. Польський досвід показує, що в електоральних та поствиборних опитуваннях можуть “недорахувати” голоси сільських виборців – а в цих населених пунктах домінує Кароль Навроцький.

З іншого боку, з очевидних причин в екзит-полах не враховуються голоси закордонних виборців, а тут спостерігачі прогнозують перевагу Рафала Тшасковського.

Одним словом, для того, щоб більш-менш впевнено назвати прізвище переможця виборів, радять зачекати на підсумкові дані Державної виборчої комісії, що їх, як очікується, оприлюднять не пізніше полудня понеділка, 2 червня.

Але і це ще не все

Польські спостерігачі сходяться на тому, що якщо різниця в результатах між фіналістами виборів не буде геть значною – таке начебто не прогнозується, але всяке може статися, – переможена сторона оскаржить підсумки виборчого процесу.

І тут розпочинається найцікавіше, бо, згідно з чинним законодавством, повноваження встановлювати остаточні результати виборів має Палата надзвичайного контролю та публічних справ Верховного суду Польщі.

А щоб пояснити, в чому саме полягає проблема з цією палатою, потрібно повернутися у часі до 2017 року, коли влада в Польщі монопольно належала партії “Право і справедливість”.

В рамках суперечливої ​​реформи системи правосуддя тодішня влада змінила спосіб формування Національної ради судочинства (НРС) таким чином, що, на думку багатьох спостерігачів, цей орган став політично залежним від влади.

Так от новостворена Палата надзвичайного контролю Верховного суду Польщі була сформована, на думку тодішньої опозиції, а нинішньої влади, за участю політично залежної НРС, отож не може вважатися незалежним та неупередженим органом судової влади.

На користь такої позиції грає рішення Суду ЄС від грудня 2023 року, яке констатувало, що польська Палата надзвичайного контролю взагалі не є судом у розумінні європейського права.

Підпис до фото, Не виключена ситуація, коли обидва кандидати оголосять про свою перемогу на виборах. Подальші кроки можуть призвести до хаосу в державіТому позиція представників нинішньої польської влади полягає в тому, що ця палата не може приймати доленосні для їхньої країни рішення про встановлення результатів президентських виборів, тому що вона навіть не є судом.

Не можна сказати, що польські політики не намагалися вийти з цієї потенційно патової ситуації.

У січні цього року Сейм прийняв закон, згідно з яким встановлювати результати виборів пропонувалося доручити спеціальній раді суддів Верховного суду, до якої б увійшли 15 його суддів з найбільшим стажем роботи. Проте у березні цього року президент Дуда наклав на цей закон вето.

Тому гіпотетичний перехід справи про встановлення результатів виборів до Палати надзвичайного контролю загрожує Польщі масштабною політичною кризою на межі з повним хаосом. Адже рішення цієї палати на користь Кароля Навроцького напевно не буде визнано коаліцією та Дональдом Туском особисто.

У цій ситуації Польща цілком може отримати двох президентів, кожен із яких вважатиме себе легітимним, і події 6 серпня – саме цього дня має відбутися інавгурація новообраного глави держави – передбачити буде нереально.

Утім, до цього ще далеко, і наразі нам залишається лише стежити за ходом голосування у фіналі, можливо, найдраматичнішої президентської кампанії в історії Польщі.