«Талант, сміливість і шляхетність. Гордість 72-ї бригади». Пам’яті Андрія Верхогляда

22 червня 2022 року у бою із російськими загарбниками загинув Андрій Верхогляд (позивний «Лівша»), на той час 27-річний майор 72-ї бригади імені Чорних запорожців, Народний герой України, лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, представник нового покоління командирів ЗСУ, які на початок широкомасштабної війни Росії проти України вже мали великий бойовий досвід.

(Уперше цей текст був опубкований 23 червня 2022 року, тепер доповнений)

Про талант Верхогляда як командира, про його винахідливість і сміливість, про його ставлення до підлеглих та цінування людського життя розповідають усі, кому довелося із ним воювати. Його внесок в оборону Києва на початку російського повномасштабного вторгнення важко переоцінити.

За «особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» Андрія Верхогляда посмертно нагородили «Золотою Зіркою» Героя України і присвоїли воїнське звання підполковника.

Радіо Свобода свого часу записало інтерв’ю із офіцером Верхоглядом.

• Народився Андрій Верхогляд у Новоград-Волинському, в родині військовослужбовців, у 1995 році.
• Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
• Через два тижні після випуску лейтенант Верхогляд вже прибув у зону бойових дій і був призначний командиром 1-го взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.
• У квітні 2016 року разом із батальйоном брав участь у міжнародних навчаннях «Rapid Trident» .
• У жовтні 2016 Андрій Верхогляд заступив на оборону Авдіївки.
• Наприкінці січня 2017 року Андрій Верхогляд разом із Андрієм Кизилом (Герой України, звання присвоєно посмертно) та побратимами взяли позицію «Алмаз», де раніше був опорний пункт противника під Авдіївкою, утримували її під шквальним вогнем і відбивали атаки до підходу основних сил 1-го механізованого батальйону.
• Андрій Верхогляд отримав поранення, лікувався і повернувся на фронт.
• Нагороджений недержавним орденом «Народний Герой України».
• За бої під Авдіївкою військовослужбовці 72-ї бригади отримали високі державні нагороди.
• Тоді, ще 21-річний Андрій Верхогляд і 23-річний Василь Тарасюк були призначені командирами рот 1-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр.
• Захищав Бориспіль, Бровари, Київ на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну;
• Полковник ЗСУ Олександр Вдовиченко так згадує про це: «Випала найбільша честь, яка може бути ввірена військовослужбовцям бригади. Нам доручили битися за Київ. На мене подивився командир першого батальйону Андрій Верхогляд. Я кажу: «Андрюха, ти мені віриш?». Він каже – командир, я вам вірю. Кажу: «І я у вас вірю».
• 22 червня 2022 року у віці 27 років майор Верхогляд загинув у бою з російськими окупантами на Світлодарській дузі.

Про загибель Андрія Верхогляда тоді повідомили у на сторінці 72-ї бригади імені Чорних запорожців у фейсбуці.

«Із сумом та жалем повідомляємо про загибель у бою з рашистською сволотою нашого побратима, командира батальйону, майора Андрія Верхогляда.

Шляхетність та рішучість, сміливість та безмежна, неймовірна життєрадісність. Один з найкращих командирів, гордість бригади. Неможливо уявити Андрія за завісою земного життя.

Серця нашої родини сповнені жалоби та люті. Торувати дальший шлях ми надалі будемо разом. Із тобою. Тільки ти тепер тримаєш над нами небо. Вічна слава! Вічна пам’ять!», – написали побратими Андрія Верхогляда.

«Він більш як втричі молодший за мене. Мій захисник, мій друг майор Андрій Верхогляд загинув», – написала народна артистка України Ада Роговцева.

«Я вірю, що ти поруч – усміхнений, спокійний і зібраний, як завжди. Я не вірю, що тепер нас розділяє всесвіт, і що я не почую твій голос в телефоні. Всю цю страшну ніч я перечитував наші переписки і роздивлявся фотографії – на них ми чомусь завжди веселі… Я згадую ту нашу першу зустріч в Авдіївці, згадую, скільки всього ми пережили – наче за плечима не роки, а століття міцної, справжньої дружби. Я знаю всі твої вчинки, знаю як ти беріг людей, знаю, як щодня наближав Україну до перемоги. Людина – усмішка, людина – порядність, людина – герой», – написав на своїй сторінці у фейсбуці друг Андрія Верхогляда журналіст Володимир Рунець.

«Усмішка юнака і очі зрілого чоловіка. У свої 23 роки командир 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї бригади імені Чорних запорожців Андрій Верхогляд має досвід керування підрозділом в умовах війни. Він знає, що таке втрачати побратимів і сам носить у своєму тілі осколки. Він називає справу, якій служить, «роботою». Радіо Свобода записало інтерв’ю із старшим лейтенантом, народним Героєм України, лицарем ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Андрієм Верхоглядом під час його відпустки», – так починається текст інтерв’ю, записаного Радіо Свобода із Андрієм Верхоглядом, тоді ще старшим лейтенантом у 2018 році.

«Пояснити чому я це роблю? Спробую. От, приміром, живеш ти в квартирі, а до тебе приходить якийсь тип і і каже, що твоя кухня чи вітальня «не твоя», і він там буде жити. То що робити: зібрати речі і піти, чи цього типа примусити залишити твоє житло? Я б викинув цього мужика. Тож не треба розказувати ні про «фашистів», ні про русофобію – це наше і все. Це ви забрали Крим і влаштували тут оце все. Тож спочатку все своє треба повернути, а тоді вже братися за ремонт» ( із інтерв’ю від 2018 року)

«Вмотивовані люди не просто роблять помилки, вони на них реально вчаться. Питання ж не у віці. Навіщо ставити дурня лише тому, що йому більше років. Так, він по роках доріс до цієї посади, але перед цим до 2014 року він крав «солярку», білив бордюри, міняв газони і рубероїд на дахах у армії, що самознищувалася. Нащо його ставити на цю посаду?»

«Ми – така нація, що якщо нас притиснуть дуже, то ми усі збираємося і даємо відсіч. Тож, я думаю, що якщо Путін розпочне повномасштабні воєнні дії, то дома ніхто не буде сидіти. Хтось, звісно, втече за кордон, але будуть такі, що як і у 2014-му кинуть там свою хороші роботи і повернуться додому країну захищати.

Може, це і патріотичність. Але я це називаю інстинкт збереження. Ти просто відчуваєш серцем, що треба так зробити і ніяк по-іншому. Тому в разі наступу буде затятий спротив. Не знаю, що у нас вийде, але ми точно спробуємо зробити все можливе, щоб «бліцкригу» у Путіна не вийшло.

Це краще, ніж скласти зброю і потім, щоб діти, внуки, правнуки казали: «А що ж ви зробили?!» ( із інтерв’ю від 2018 року)

На честь Андрія Верхогляда назвали вулицю у Печерському районі Києва.

Пам’яті Андрія Верхогляда режисерка Ірина Правило присвятила документальний фільм про перший період повномасштабної війни Flowers Beyond the Dark. На першому доприм’єрному показі стрічки були матір та дружина Андрія.