13-річна дівчинка з Волині мріє про повернення тата, який зник на війні

13-річна Софія Поліщук із Любешова знайшла для себе захоплення – миловаріння. Ця творча справа не лише приносить дівчинці задоволення, а й стала своєрідною терапією. Тепер дівчина не просто виготовляє мило вдома, а й охоче ділиться своїми знаннями з іншими дітьми – проводить майстер-класи.

Про це йдеться у статті Мирослави Струк на шпальтах видання Нове життя.

Уперше Софія познайомилася з миловарінням на одному із майстер-класів у Львові. Захопившись там процесом створення мила, вона вирішила спробувати його виготовляти сама. Для цього придбала у спеціалізованому магазині необхідні матеріли і зробила перший шматок оригінального мила.

Миловаріння є захоплюючим і творчим процесом. Для того, щоб зробити мило, варто придбати основу, форми, барвники, ефірні олії, блискітки, спирт.

– Я постійно збільшую матеріали. Маю вже дуже багато формочок: сердечка, квіточки, звірята, різноманітні аромати, барвники. Процес створення не займає в мене багато часу, адже навчилася швидко це робити. Найдовше – чекати, поки воно застигне, – розповідає юна майстриня.

Свої мильні вироби Софія Поліщук продає. Каже, що попитом її шедеври користуються напередодні свят – 8 Березня, Дня матері. Зароблені гроші дівчинка відкладає на мрію – власний айфон.

Та Софійка не обмежується лише домашнім виробництвом. Вона охоче ділиться цим умінням з іншими.

«Перший майстер-клас провела для малюків у «Мудрику». Потім – для дітей внутрішньо переміщених осіб і тих, у кого батьки загинули на війні або зникли безвісти. Майстер-класи проводила також і в класах нашого ліцею», – каже Софія.

Організовувати такі навчання для семикласниці допомагають шкільний психолог, соціальний педагог, логопед та сестра медична. Адже це не лише творча справа, а й відповідальна робота з дітьми.

Та не лише миловарінням захоплюється Софія Поліщук. У неї розписаний кожен день: танці, спів, репетиторство з англійської мови і математики, готування та піклування про свого молодшого брата. А ще вона – міністерка волонтерства у Любешівському ліцеї. Тож постійно старається організовувати та ініціювати благодійні заходи/акції на підтримку армії. За активну діяльність дівчина отримала Грамоту на святі останнього дзвоника.

Є у Софії і здобутки в пісенних конкурсах. Зокрема, нещодавно перемогла в одній із номінацій конкурсу «Global Talent Odyssey», де виконувала пісню «Ти повертайся». Для зйомки відео Софія одягнула форму свого тата…

– Це його армійська форма. Ми її зберігаємо, бо вона дуже дорога для нас. Ще двадцять років тому Геннадій проходив строкову службу. Коли ж настала повномасштабна війна, то відразу пішов захищати Україну. На жаль, він став одним із перших, хто отримав статус зниклого безвісти… – з болем каже мама дівчинки Альона.

Софія дуже схожа на тата – і зовні, і характером. Вона сильно сумує за своїм найкращим у світі татусем, щодня з мамою і братиком чекають бодай якоїсь звісточки. Бо статус «зниклий безвісти» – це найважча невідомість. І, аби якось відволікатися, важливо мати улюблену справу. Тож Софійка варить мило, співає, танцює, волонтерить, навчається. І чекає. Сильно чекає тата з війни.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!