«Символ солідарності». Історія бойового кримськотатарського прапора

І цей кримськотатарський прапор, який тепер належить українцю, Леране називає «символом солідарності кримських татар і українців». «І те, що ми, кримські татари і українці, пліч-о-пліч захищаємо нашу країну. І прапор, цей клаптик тканини, дуже важливий. Адже це не тільки солідарність самого Володимира, але й тих людей, які також торкалися цього прапора. Їм же Володимир передавав: що це, чий цей прапор, що він означає, тому що він знає. І вони погоджувалися з тим, що кримські татари – братній народ. І ця солідарність дуже важлива», – впевнена кримська татарка.

На прапорі є підпис командувача ВМСУ Олексія Неїжпапи. «Все своє повернемо» і «Найтемніший час – перед світанком» – частина послань, які залишили на блакитному полотнищі українські військові. «Тут кожна цитата як кремінь, як би пафосно це не звучало», – вважає Леране. Вона сподівається, що одного прапора Володимиру буде достатньо. «Не хотілося б дарувати йому кілька прапорів, щоб не затягувати цю війну. Правда, не хотілося б», – каже жінка.

Прапор, який пошила Ельміра, унікальний. У 2017 році вона створила невелику партію, в якій кожне полотно було зроблено за каноном. «Я вивчала, яким саме має бути прапор. Саме нормативна складова, тому що, згідно з постановою Меджлісу під час Курултаю 1991 року, це блакитне полотнище і в лівому куті – золота тарах-тамга. Саме золота, а не жовта. Для мене це теж стало несподіванкою, тому що я жодного разу не бачила, щоб вона була золотою. Скрізь вона була жовтою. Я почала шукати саме золоту тканину, щоб це відповідало нормам. Шукала [спеціальну] тканину, з якої шиють прапори. Потім заморочувалася з тим, щоб [тамга] була у вигляді двосторонньої аплікації, щоб матеріал не кришився по краях», – згадує Ельміра.

Кок-байрак (блакитне полотно) і герб тарах-тамга є національною символікою кримських татар. Маві кок (блакитний колір) у тюркських народів – синонім чистоти і свободи. Він асоціюється з небом і морем. Тарах-тамга є родовим знаком Гіреїв, правлячої династії Кримського ханства.

«Оскільки ми вважаємо, що ми – спадкоємці Кримського ханства, цей знак для нас важливий. Це знак, що у нас була своя держава, сильна держава, і нам важливо, щоб цей знак існував і надалі», – каже Катакі. Зараз жінка живе в Канаді. Бровари їм довелося покинути через побоювання за своє життя під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Вона згадує, що виїжджати їй було того разу ще складніше, ніж у 2014 році з Криму. «У мене була істерика, тому що це дуже боляче», – каже Ельміра.

Зараз вона продовжує створювати традиційні костюми і бере участь у заходах, завдяки яким може робити свій народ «видимим». До анексованого Криму жінка повернутися не може. «Тільки після повернення Криму в Україну. Якщо це буде, я не знаю, через 30 років, і Крим не повернеться, може, поїду помирати туди», – каже кримська татарка.

«Кожен, хто залишив свій підпис, у це вірить. Сподіваюся, разом з нами побачать вільний Крим, мою батьківщину. І сподіваюся, я всіх цих людей додам до свого списку – кому я винна каву у вільному Криму», – обіцяє Леране.