Джерело: www.volynnews.com
Вони належать до категорії масового виробництва для широкого споживача, один з них міг належати заможному християнину. Про це Суспільному розповіла головна зберігачка фондів Мирослава Мороз.
«Такі хрестики носили прості християни як особисті символи віри. Вони є цінними археологічними знахідками, що свідчать про поширення християнства серед населення», – додала Мирослава Мороз.
Читати ще: Найдавнішій знахідці 124 роки: волинському музею передали залізничні пломби 20 століття
Знахідки виявили в радянський період під час оранки городу в одному з сіл на Чернігівщині. Музею їх подарував місцевий мешканець Ігор Пініс.
Хрестик доби Київської Русі
Хрестик з потовщеними кінцями рамен, які розширюються до країв, характерний для періоду Київської Русі XI–XIII століть. Легка асиметрія та грубша обробка виробу можуть свідчити, що його вилили вручну. Він виконував функцію оберега.
Енколпіон
Ще один хрестик – енколпіон. На його зворотному боці є заглиблення у формі хреста, що є резервуаром-релікварієм для мощів чи святині.
«Частинки мощей святих були найпоширенішим вмістом енколпіонів. Також туди вміщали частинки Животворного Хреста Господнього – найдрібніші шматочки дерева, на якому, за переказами, був розп’ятий Ісус Христос, а ще освяченої проскури», – зазначила головна зберігачка фондів.
Висота цього хрестика сягає приблизно три сантиметри. Він масивний, рівнораменний, з чітко окресленими краями та петельками зверху і знизу. Релігійну прикрасу у музеї визначили як типову для XII–XIV ст., із візантійсько-руським впливом. Мав культове і захисне значення.
«Енколпіони з’явилися у Візантії та поширилися на Русі з прийняттям християнства у Х столітті. Вони були символом високого статусу, часто належали князям, вищому духовенству, воєводам. На відміну від звичайних натільних хрестів, які носили під одягом, їх могли носити й поверх одягу», – зауважила Мирослава Мороз.
Хрестик пізньосередньовічного зразка
Хрестик, висотою майже два сантиметри, – мініатюрний, з округлими прорізами, у формі трилисника або декоративного хреста. Ймовірно, кажуть у музеї, це пізньосередньовічний зразок з орнаментально-декоративною чи поховальною функцією.
Усі хрестики мають отвори для підвішування, що свідчить про їхнє натільне використання. Вірогідно, походять із побутового або поховального контексту. Зі слів Мирослави Мороз, стан знахідок задовільний.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
