Джерело: www.radiosvoboda.org
– «Пане ван Бетховен! – скрикнув Розумовський. – Ми так заспівалися, що й не спостерегли, коли ви ввійшли…
– Будьте ласкаві, співайте ще, ексцеленціє, – промовив ван Бетховен.
– Це іграшки, маестро, патріотичний сантимент… Це одна з пісень моєї співучої батьківщини. Вона так багата на них…
– Знаю, – кивнув головою Бетховен. – Тому й хочу слухати… Я, крім вашого козака за Дунаєм, не чув нічого…»
Так описує діалог між композитором Людвігом ван Бетховеном та Андрієм Розумовським відомий український письменник зі США Юрій Косач в повісті «Вечір у Розумовського», написаній в 1934 році.
Андрій Розумовський (1752–1836) був графом, сином останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Працював послом Російської імперії в різних країнах і містах, але найдовше – у Відні, де й фактично осів, збудувавши один із найкращих палаців Габсбурзької імперії.
Саме там, в палаці Розумовського і відбувались щочетверга відомі на всю австрійську столицю вечірки. Вони були радше музичними вечорами, бо Розумовський створив перший в Європі професійний струнний квартет, в якому сам грав другу скрипку, і частим гостем в нього був і Людвіг ван Бетховен.
Портрет Людвіга ван Бетховена в 1804 році. Саме тоді композитор почав роботу на П’ятою симфонією. Картина художника Йозефа Малера
Через цю особисту приязнь і меценатство з боку Розумовського Бетховен присвятив йому три струнні квартети (номер 7, 8 та 9) – їх так і називають – «Квартети Розумовського».
П’ята симфонія – це один з найвідоміших музичних творів. І там є отой мотив року, доліЛариса Івченко
«Досить часто струнний квартет Андрія називали квартетом Бетховена. Тому, думаю, щоб якось віддячити за оцю підтримку, популяризацію його діяльності, і присвятив Бетховен йому свої музичні шедеври, зокрема П’яту симфонію», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Альона Грабовець, наукова співробітниця Національного заповідника «Гетьманська столиця» в Батурині.
До речі, Андрій Розумовський народився в Глухові, але багато часу проводив саме в Батурині.
П’ята симфонія – симфонія «Долі»Бетховен створив дев’ять симфоній – писав їх протягом чверті століття від 1799 року (Перша симфонія) до 1824 року – Дев’ята, яка стала гімном Європи.
Однак саме П’ята симфонія є найвідомішою – роботу над нею великий композитор почав у 1804 році. Фінальні акорди завершував у 1807–1808 роках.
Відомість цій симфонії, яку називають «Доля», дають чотири ноти, якими вона починається – «ту-ту-ту-тууу!». Це ніби доля стукає в двері, але симфонія не є трагічною чи песимістичною. Поруч з цим трохи тривожним «ту-ту-ту-тууу!» багато в симфонії життєстверджуючих, тріумфальних мотивів і дуже гарне, переможне завершення.
Андрій Розумовський
«Кожна симфонія – в неї Бетховен вкладав якийсь свій сенс, своє значення. Але П’ята – це один з найвідоміших музичних творів. І там є отой мотив року, долі, який розпочинає твір. Його знають усі. Його знають навіть ті, хто і прізвища Бетховена може не знати», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Лариса Івченко, завідувачка нотним відділом Національної бібліотеки імені Вернадського в Києві.
Виконання П’ятої симфонії Бетховена оркестром Kammeracademie Potsdam під орудою диригента Антонелло Макадорди під час фестивалю «Празька весна». 22 травня 2025 року
«Навіть якщо це дуже знана симфонія, то все одно її важко диригувати. Але оцей тріумф в кінці твору! Він ніби відчиняє двері до майбутнього. Це було щось експериментальне, незвичне для того часу. В цій симфонії йдеться до визволення. Ясно, що Бетховен також надихався і французькою революцією. Але П’ята симфонія – це про життя, тріумфальний вибух, про свободу, і вона має в собі багато внутрішньої сили. Бетховен є майстром несподіванки», – каже маестро в інтерв’ю Радіо Свобода після виконання оркестром під його орудою П’ятої симфонії.
Посвята українцюЦікаво, що П’ята симфонія – найвідоміша симфонія світу – присвячена українцю Андрію Розумовському. А все було так: спочатку ніби Бетховен мав намір присвятити цю симфонію графу Опперсдорфу і навіть отримав завдаток у рахунок гонорару.
Але змінив первісний задум і присвятив і П’яту, і Шосту (Пасторальну) симфонії Андрію Розумовському і Йозефу Францу фон Лобковіцу, пояснивши в листі Опперсдорфу: «…нестатки мене змусили віддати іншій особі ту симфонію, що написана мною для вас, та й ще одну на додаток…»
У квітні 1809 року в Лейпцигу були надруковані ноти П’ятої симфонії. Причому на перше місце видавець поставив Лобковіца, а другим – Розумовського.
Нотна обкладинка П’ятої симфонії Людвіга ван Бетховена. На першому місці у присвяті видавець поставив князя Лобковіца, а на другому місті графа Розумовського
Сам Бетховен писав видавцеві, що обидві симфонії присвячені «…воднораз двом панам, а саме: його ясновельможності графові Розумовському та його світлості князю Лобковіцу».
Чи була це дружба? Я думаю, що з Розумовським це виходило за межі просто спонсорстваАнатонелло Манакорда
Розумовський таки стане князем – єдиним в його роду, отримавши цей титул в 1815 році – через шість років після публікації нот П’ятої симфонії. Це йому дісталось за Віденський конгрес 1814–1815 років, який встановив устрій постнаполеонівської Європи і в організації якого брав активну участь Розумовський.
Але на момент публікації нот П’ятої (і Шостої) симфоній на перше місце – за ранжиром – таки поставили князя Лобковіца, а другим – графа Розумовського.
22 грудня 1808 року в цьому Міському театрі Відня (Theater an der Wien) відбулась офіційна світова прем’єра П’ятої симфонії Бетховена (сучасний вигляд)
За офіційними даними, які занесені в довідники та музичні енциклопедії, вважається, що прем’єра П’ятої симфонії відбулась 22 грудня 1808 року на довжелезному за часом – понад чотири години – концерті в Міському театрі Відня (Theater an der Wien). Це був концерт-прем’єра нових творів лише Бетховена, включно з П’ятою та Шостою симфоніями, причому П’яту виконували останньою.
Палац Андрія Розумовського у Відні. В ньому був навіть спеціальний «Зал Бетховена», де відбувались прем’єри багатьох музичних творів великого композитора
«Вочевидь, йдеться про якусь неофіційну прем’єру. Я думаю, що така неофіційна прем’єра могла бути в палаці Розумовського. Така, знаєте, проба, генеральна репетиція. Тобто, можливо, була така «обкатка», таке прослуховування, генеральна репетиція у Розумовського», – каже в інтерв’ю Лариса Івченко.
Спонсор чи друг?Андрій Розумовський не був бідним (зокрема й через спадок, який він отримав від батька-гетьмана Кирила Розумовського), але й статками все ж не міг зрівнятися з більш заможним князем Лобковіцем. Але для Бетховена Розумовський зробив більше, ніж Лобковіц.
І, на відміну від Лобковіца, Розумовський був ще й чимось більшим, аніж просто спонсор.
Андрій Розумовський
«І ми маємо подякувати Розумовському, що він не тиснув на Бетховена і дав йому створити такий феноменальний музичний твір для цілого світу. Без сумніву, Розумовський мав дружнє ставлення до Бетховена. Він не диктував свої побажання композитору. Добре, що ця традиція існує і донині – наприклад, ті ж стипендії для молодих виконавців чи композиторів», – додає Манакорда, оркестри під орудою якого часто виконують симфонії Бетховена, включно з П’ятою.
Ось як письменник Юрій Косач в своїй повісті «Вечір у Розумовського» передає діалог в палаці графа між сином українського гетьмана та Лобковіцем після виконання твору Бетховена в присутності композитора:
– «Мистець, мистець – шепотів Льобковіц. Чи він справді мистець, ексцеленсіє?
– Князю! Спинився Розумовський і докірливо, майже обурливо глянув на дідка. Якщо нас із вами згадають за сто-двісті років наші нащадки, то тільки тому, що ми мали щастя слухати гри самого Бетховена…»
Але Лобковіц насправді високо цінив геніальність композитора, бо в одному з листів писав, що Бетховен є «першим композитором після Господа Бога».
Щодо суми, яку виділяв Розумовський Бетховену, вона невідома. «Добра справа не рекламується. У Розумовських девіз роду: «Справу примножувати ділами». Себто, ділами, а не словами! Добрі справи робились таємно», – пояснює Івченко.
«Симфонія перемоги»З П’ятою симфонією Бетховена пов’язаний цікавий поворот у часи Другої світової війни.
Нехай ці ноти стануть символом для світу українського опору сьогодніКері-Лінн Вілсон
Так британські зв’язківці підтримували дух і віру в перемогу, а також таємні радіопересилання підпільникам і агентам в окупованій нацистами Європі теж починались з «крапки-крапки-крапки-тире»…
Також за дивним збігом обставин воєнний лідер Британії Вінстон Черчилль під час війни часто показував пальцями руки знак перемоги V, що стало його фірмовим знаком, підбадьорюючи британців вірою в перемогу. Але ж літера V – це ж і цифра п’ять в римській системі числення. А п’ять – це ніби П’ята симфонія Бетховена з її «ту-ту-ту-тууу»!
Через це П’яту симфонію Бетховена інколи називають «Симфонією перемоги».
«Це вже четвертий раз від початку брутального російського вторгнення ми будемо здійснювати світове турне на підтримку права України бути вільною, – каже диригентка у відеозверненні в соцмережах. – Наша програма включає П’яту симфонію Бетховена, знані чотири початкові ноти якої символізували британський опір під час бомбардування Гітлером Лондону в Другу світову війну. Нехай ці ноти стануть символом для світу нашого опору сьогодні. Ми – музичні солдати України, ми граємо за культурну спадщину України і право нашої сміливої нації на існування. Вільний світ – на нашому боці. Слава Україні! Героям слава!»…
– «Козаки – це організація на зразок мальтійських кавалєрів, правда, – усміхнувся граф, – із симпатичним вам демократичним забарвленням. Не забувайте, маестро, що за сливе три віки запорозькі козаки були spiritus movens (рушійним духом) прямувань України до волі…
– Так, – задумано промовив Бетховен. – Що Україна завжди прагнула волі, це я знаю…»
