Пекельні монстри, що панували на Землі до динозаврів

Підпис до фото, У далекому минулому жили дуже небезпечні створіння

• • Author, Зарія Горветт
  • Role, ВВС
• 12 хвилин(и) тому

Задовго до появи динозаврів на Землі панували зовсім інші створіння. Моторошні суперхижаки, страшніші за все, що вигадав Голлівуд.

Уявіть таку картину: два гіганти кружляють одне навколо одного, оцінюючи міцний тулуб суперника. Обидва з шаблеподібними, як ножі для стейків, зубами, гострими кігтями і товстою, як у носорога, шкірою.

Тварини відкривають щелепи майже на 90 градусів – і кидаються в бій. Але один виявляється спритнішим. За мить все закінчується. Встромивши свої величезні ікла в морду супротивника, нападник оголошує про перемогу.

Цей чи подібний бій відбувся насправді. А через чверть мільярда років, у сонячний березневий день 2021, Жюльєну Бенуа передали скромний контейнер. Він тоді працював в Музеї природничої історії Ізіко в Кейптауні (ПАР), куди його запросили для огляду колекції скам’янілостей університету. Контейнер виявився дуже старою картонною коробкою.

“Її не відкривали щонайменше 30 років”, – каже Бенуа, доцент кафедри еволюційних досліджень в університеті Вітватерсранда в Йоганнесбурзі.

Усередині була купа кісток й черепів, багато з яких неправильно позначені. Розбираючи їх і заново класифікуючи, він помітив невелику блискучу поверхню.

“Я відразу зрозумів, на що дивлюся. Це був дуже емоційний момент”, – ділиться спогадами Бенуа.

Широко посміхаючись, він вирушив до своєї колеги і попросив у неї мікроскоп, щоб роздивитися все ближче. Блискуча поверхня виявилася зубом, вбитим у череп іншої тварини, імовірно, представника того ж виду.

Бенуа вважає, що дві особини розміром з вовка боролися за домінування, поки один із зубів не відколовся.

Але це був не зуб динозавра, а артефакт давно забутого світу, закарбованого в камені задовго до відомого тиранозавра Spinosaurus або Velociraptor.

Череп належав непізнаному виду горгонопсів – групі спритних хижаків, що мандрували Землею близько 250-260 мільйонів років тому, вистежуючи велику здобич і відриваючи від неї шматки, щоб відразу проковтнути.

Вони жили у пермський період, маловідому епоху геологічної історії. У ті часи на планеті панували велетенські, моторошні звірі, що ходили з характерним шкутильганням й іноді ласували акулами.

У ті часи хижаків часом було більше, ніж здобичі, яку вони могли з’їсти на суші.

Дивовижний світ

Пермський період – захопливий і драматичний етап в історії Землі, останній акт палеозойської ери, що тривав від 299 до 251 мільйона років тому.

Це був період тектонічного неспокою. Континенти, що раніше існували окремо, зіштовхнулися, утворивши суперконтинент Пангея, оточений величезним океаном Панталасса. Цей “геологічний танець” супроводжувався виверженням вулканів і горотворенням, які змінили вигляд планети.

Клімат пермського періоду змінювався від тропічного до посушливого, створюючи виклики для життя. Спочатку південна частина Пангеї ще була вкрита льодовиками. Однак до кінця періоду температура зросла, льодовики відступили, а внутрішні регіони перетворилися на пустелю.

Деякі райони були практично непридатні для життя, температура повітря подекуди сягала 73C.

Підпис до фото, Пермський період ряснів дивовижними істотамиТакі зміни змусили рослин і тварин адаптуватися до нових умов, що призвело до появи нових видів, краще пристосованих до посухи.

Це поклало початок найбільшому масовому вимиранню в історії Землі і створило умови для процвітання динозаврів.

Але до еволюції тиранозавра було ще далеко.

Найбільшими наземними тваринами того часу були синапсиди – група істот різних форм і особливостей: від схожого на тритона Cotylorhynchus до незграбного Estemmenosuchus, що нагадує бегемота в капелюсі.

Синапсиди жили поруч з іншими дивакуватими представниками фауни.

У небі панували бабкоподібні комахи Meganeuropsis розміром з качку.

У прісних водоймах мешкали хижі амфібії завдовжки 10 метрів – їхні довгі, клацаючі рила нагадували крокодилячі.

А океани патрулювали загадкові акулоподібні риби із зазубреними круглими “пилами” біля пащі.

“Там було багато дивних і химерних істот… Я думаю, це тільки підкреслює, яким яскравим був той час”, – каже Суреш Сінгх з Бристольського університету.

Дійсно, це був перший випадок, коли чотирилапі тварини освоїли життя виключно на суші. До пермського періоду була епоха амфібій, коли більшість видів були прив’язані до води, пояснює Сінгх.

Але синапсиди мали головну перевагу перед амфібіями – вони могли висиджувати потомство у власному тілі або відкладати великі яйця, які зберігали вологу, тому для розмноження їм більше не потрібні були озера й річки.

Крім того, на їхньому тілі з’явилася водонепроникна оболонка, що дозволило їм жити в найрізноманітніших умовах. Деякі з перших синапсид мали луску, інші, як вважають, мали жорстку, голу шкіру.

Загалом це були повільні, холоднокровні тварини, що харчувалися м’ясом.

Піонери терору

Однією з особливостей синапсид, що вирізняла їх від конкурентів, були дивовижні зуби. На відміну від своїх предків, що мали зуби однакової форми, у роті цих тварин був швейцарський армійський ніж – від різців до іклів.

Вони виконували будь-яке завдання: дробили, різали, розривали і жували їжу.

“Травоїдні поїдали безліч різних рослин, які давали більше поживних речовин, – каже Сінгх. – Це дозволило їм виростити великі тіла”.

Але незабаром Пангею заполонили хижаки.

З’явився диметродон (Dimetrodon). Він був у тричі більший за своїх сучасних побратимів, важив до 250 кг і мав характерну особливість – велике “вітрило” на спині. Це вітрило складалося з кістяних виростів на хребцях, вкритих шкірою.

Хижаки десятки мільйонів років мандрували болотами Пангеї, поїдаючи все, що потрапляло їм під руку, – від дрібних рептилій і амфібій до синапсид.

На ділянці в Техасі палеонтологи виявили значне переважання диметродонів над іншими великими хижими тваринами, причому диметродонів виявилося у 8,5 разів більше.

Це вказує на те, що в певний період часу вони були домінантними в цій екосистемі.

Підпис до фото, “Вітрило” на спині диметродона допомагало йому приваблювати партнерів Одна особливість диметродонів не давала вченим спокою багато століть: для чого були потрібні колючі “вітрила” на їхніх спинах?

У 1886 році палеонтолог Едвард Дрінкер Коуп припустив, що з їх допомогою тварини плавали озерами, ловлячи вітер. Однак Коуп помилився.

Наступна ідея полягала в тому, що вітрило діяло як сонячна батарея, допомагаючи диметродонам швидко нагріватися під час переслідування здобичі. На жаль, закони фізики відкинули і цю теорію.

Сучасні вчені вважають, що вітрило відігравало значну роль у залицянні, допомагаючи заманювати партнерів.

Протягом розвитку пермського періоду гастрономічні смаки диметродонів змінювалися. Спочатку вони полювали на здобич меншого або такого ж розміру, як вони самі, але з часом перейшли на більших жертв.

І тут знову все вирішували зуби: у пізніх диметродонів з’явилися зазубрені й вигнуті ікла, які ідеально підходили для захоплення та відривання шматків тіла здобичі, яку не можна було проковтнути повністю.

Але, попри це, ці суперхижаки не змогли вижити в тодішніх умовах, які потребували ширших щелеп, яких у диметродонів не було.

Швидше, вище, сильніше

Найбільшим хижаком пермського періоду був антеозавр. Зовні вони нагадували суміш тигра й бегемота, виростали до 6 метрів і мали відповідний апетит.

“Це справжня знахідка, адже їх не так вже й багато”, – каже Бенуа.

З м’язистими щелепами, потужними лапами і міцними зубами, ці тварини панували в Пангеї приблизно 260-265 мільйонів років тому.

Щоб надати їм моторошного вигляду і підкреслити масивні зуби, в антеозаврів на черепі були кістяні гребені, що нагадують вуха великої кішки.

“На них було страшно дивитися… це найближче, що є до тиранозавра у пермському періоді, – каже Бенуа. – Їхня голова дуже добре пристосована для вбивства великих тварин і дроблення їхніх кісток”.

Підпис до фото, Бенуа вважає, що антеозавр був гепардом свого часуУ 2021 році Бенуа і його колеги детально вивчили внутрішнє вухо антеозавра.

Вони виявили, що специфічні характеристики його мозку та органів рівноваги були розвинені таким чином, що він був дуже швидкий.

Внутрішнє вухо тварини було більшим, ніж у його найближчих родичів та інших сучасних хижаків. Це вказує на те, що антеозавр міг рухатися значно швидше, ніж його жертви і конкуренти.

Вчені також виявили в мозку особливості, які вказують на те, що антеозавр мав дивовижну здатність стабілізувати погляд.

“Це означає, що коли він зафіксував здобич, то переслідував її до кінця”, – каже Бенуа.

“Хоча антеозавр жив за 200 мільйонів років до знаменитого динозавра Tyrannosaurus rex, він, безумовно, не був примітивною істотою, а могутньою доісторичною машиною для вбивства”, – додає вчений.

Втім, панування антеозаврів виявилося недовгим – вони зникли внаслідок масового вимирання 260 мільйонів років тому. На зміну їм прийшли горгонопси, найбільшим з яких був підвид іностранцевія (Inostrancevia).

Із шаблеподібними іклами і черепом у 70 см, іностранцевія були швидкими, динамічними мисливцями, схожими на білих ведмедів.

“Довжина їхніх зубів сягала 20-30 см”, – каже Крістіан Каммерер, палеонтолог у музеї природничих наук Північної Кароліни.

Відомостей про їхню шкіру дуже мало, але, ґрунтуючись на фрагментах скам’янілостей інших синапсид, найімовірніше, вона була товстою й нагадувала шкіру носорога.

Стати жертвою одного з цих пермських хижаків було дуже страшно.

Рештки іностранцевії знайшли в пустелі Кару в Південній Африці.

Сьогодні Кару – це сухі рівнини розміром з Німеччину. Але 250 мільйонів років тому там буяло життя, а центрі лежало море, що живилося мережею річок.

“Там росли папороті, хвощі й сосни. Квітучих рослин і трави тоді не було”, – зазначає Каммерер.

У цьому доісторичному середовищі було багато великої здобичі. Величезні стада дицинодонтів – бегемотоподібних травоїдних з дзьобами, схожими на черепашачі, – блукали поряд з гігантськими, до зубів озброєними рептиліями – пареязаврами.

Підпис до фото, Іностранцевія – найбільший із добре відомих горгонопсів“Першою ознакою небезпеки для цих травоїдних, імовірно, була іностранцевія, яка вистрибувала із заростей або з-за пагорба”, – каже Каммерер.

Каммерер припускає, що іностранцевії могли приборкувати здобич передніми кінцівками і добивати потужними щелепами із шаблеподібними зубами. Потім вони відривали шматки плоті і ковтали їх.

“Жувати вони не могли”, – додає науковець.

Велике вимирання

Незабаром Землю спустошило велике вимирання, відоме як пермсько-тріасове вимирання.

Воно сталося через масивне виверження вулканів, що призвело до закислення Світового океану і підвищення температури.

Внаслідок цього вимерло майже 90 % усього живого.

“У світі стало неймовірно спекотно, можливо, найспекотніше за останній мільярд років, – пояснює Пол Вігналл з університету Лідса. – Це не лише ускладнило виживання на суші, а й стало катастрофою для водних організмів”.

“Через потепління в океанічних водах зник кисень, без якого все живе вимирає”, – додає він.

Але на відміну від фільмів, цей кінець світу не стався миттєво.

“Масові вимирання часто асоціюються із загибеллю динозаврів. Астероїд падає на Землю, випаровує все навколо, здіймає хмару пилу – і настає ядерна зима, – каже Каммерер. – Але пермське вимирання тривало сотні тисяч років”.

Він додає, що в басейні Кару екосистеми дестабілізувалися задовго до основного імпульсу вимирання. Хижаки вимирали, а на їхнє місце швидко приходили інші. Це, на його думку, може стати уроком для нас сьогодні.

“Один з прикладів – Північна Америка, де історично було багато великих хижих ссавців: ведмедів, пум та вовків. Тепер, за їх відсутності, лідерами стають хижаки середнього рівня, такі як койоти”.

“Вони агресивно розширюють свої ареали, населяють багато місць, де раніше їх не було, і беруть на себе фактичну роль домінанта”, – додає науковець.

Втім, зрештою навіть іностранцевії вимерли – вони зникли 251 мільйон років тому. Хоча жменьці все ж вдалося вижити, і вони продовжили наводити жах на дику природу тріасового періоду.

Сьогодні хижаки-синапсиди досі з нами. У деяких вижилих після пермського вимирання з’явилося центральне опалення, хутро і здатність вигодовувати потомство молоком: дивні пермські монстри є пращурами всіх сучасних ссавців, включно з людиною.