Джерело: www.volynnews.com
Своїм земним призначенням отці-духівники бачили поширення слова Божого та впровадження підставових освітніх традицій. Відтак року Божого 1616-го почали будувати потужний ренесансно-бароковий костел.
Розміщувався він навпроти давнього собору Святої Трійці. Споруджували святиню за найновішими архітектурними досягненнями і візією італійського архітектора Джакомо Бріано.
Невідомий художник. Портрет єпископа Бернарда Мацейовського, близько 1606 року
До роботи залучали найманих працівників. Отці ордену виконували керівні функції. Перше прізвище у книгах обліку – муляр Августин Баргельз 1609 року. Він керував люблінсько-львівською майстернею, яка й почала перші роботи з будівництва. Мабуть, саме вони відбудували у 1616-1617 роках Вежу князів Чорторийських в Окольному замку. Пізніше до неї добудували корпус Колеґіуму.
Йозеф Прехтль. Катедральні споруди на іконі тринітарця Йозефа Прехтля «Святий Каєтан Театинський», друга половина ХVIII століття
Читати ще: «Шматочок раю на Землі»: історія Свято-Пантелеймонівського храму в Рованцях
На той момент уже був готовий проєкт храму. 6 липня 1616 року відбулося урочисте закладання наріжного каменя, що стало початком будівництва.
План луцького Колеґіуму отців єзуїтів авторства Бенедетто Моллі, 1646 рік
Єпископ Павло Волуцький освятив початок робіт. Процесія відбувалася з музикою, оскільки в книзі видатків містяться відомості про видавання двох флоринів «музикантам під час закладання першого каменя».
Портрет Павла Волуцького авторства невідомого митця, 1606 рік
Герб єпископа Павла Волуцького «Равич». Ліпнина з інтер’єру Собору. Фото з сайта «Хроніки Любарта»
На знак завершення будівництва єпископ Андрій Ґембицький освятив храм ( 1639 рік). Це не стало крапкою у спорудженні. Не готовими лишалися вежі. Їх звершили будувати аж у 1642 році. Східна вежа потрапила (або спочатку так було навмисно запроєктовано) на давню криницю Окольного замку. Криниця функціонує і досі.
Акварель Наполеона Орди «Собор святих апостолів Петра і Павла у Луцьку» (середина ХІХ століття)
З не до кінця відомих причин вежі виявилися різної форми – одна чотирикутна, а інша – восьмикутна (над криницею). Версію про те, чому так сталося, наприкінці ХІХ століття описав викладач Луцької гімназії Лука Орда.
«Причину такої різности пояснюють так: на плані костелу були зображені вежі у такому вигляді, як вони є зараз. План представили генералу Ордену на затвердження. Генерал мав сам вибрати, які побудувати вежі з цих двох варіантів. Не помітивши різниці, він затвердив малюнок у пропонованому вигляді», – писав Орда.
Читати ще: Кілька штрихів до історії Покровської церкви Луцька
Підставовішою є версія про значнішу оборонну функцію однієї з веж, а відтак ‒ її архітектурне зінакшення.
Луцьк і катедральні споруди на малюнку Міхала Кулеші, 1852 рік
На зовнішній вигляд костелу мали вплив пожежі. Після них храм відбудовували, він зазнавав змін. Чи не найвирішальнішими були спалахи вогню 1724 та 1781 років. Вони докорінно поміняли інтерʼєр та екстерʼєр святині.
Панорама Луцька зі Святої (Пречистенської) гірки, 1866 рік
Нині Собор святих апостолів Петра і Павла ‒ одна із сакральних домінант Старого Луцька. Величний і красивий, розташований на давній межі Окольного замку, храм є осердям духовності, громадської і харитативної діяльності, культурного життя міста.
Сьогодні святиня з непроминальною історією відзначає престольне свято. Це, безсумнівно, ще один гарний привід згадати його знакову минувшину.
Оксана ШТАНЬКО
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
