Посилення обстрілів України та русифікації в окупації. Як зупинити Росію?

«Проводять русифікацію зі знищення будь-якої згадки про українську мову»

«Всі зрозуміли, якщо вийшло з Іраном, то є реальна можливість так само вирішити ситуація і з Росією»

Новини про російські обстріли українських міст зараз надходять щодня. Ракетні та шахедні атаки РФ руйнують будинки та майже вже не обходяться без жертв серед цивільних у Києві, Дніпрі, Сумах, Одесі, Харкові, Херсоні та інших містах.

Тим часом Росія у своїх пропагандистських матеріалах навʼязує ідею, що у країн Заходу немає спільної стратегії щодо України. Також пропагандисти стверджують, що НАТО нібито ледь не на межі зникнення і бореться за свої існування.

Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» разом з експертами проаналізував:

• Як на смертоносні обстріли РФ України зараз реагують західні медіа?
• Чи зменшується увага до України?
• Як це може позначитися на жителях українського півдня?
• Та які настрої зараз переважають на окупованих територіях?

Українська організація «Центр близькосхідних досліджень» в травні представила аналіз того, як Росія посилює не тільки тиск ракетними та дроновими атаками на підконтрольні Україні території, але й свій вплив на жителів окупованих територій.

Автори говорять зокрема про посилену русифікацію. Причому, наголошує директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, вона стосується не тільки мови.

«Наше останнє дослідження якраз показує методи, за допомогою яких Росія намагається інтегрувати ці території до свого політичного простору. В тому числі і через насильство, і через рутинні процедури, і через русифікацію. Але русифікацію через знищення семантично-українського ряду, тобто знищення будь-якої згадки про українську мову, українські населені пункти і все, що стосується українських назв на цих територіях.

Тобто тут така цілеспрямована політика, яку вони проводять. Наскільки вона буде ефективна, в принципі, ніхто не знає. Поки існує режим воєнного часу, і на цих територіях активно діють російські спецслужби та інші силові структури, які здійснюють репресії стосовно українців, то здається їхні успіхи очевидні. Але це лише удавана річ, яку ми спостерігаємо», – зазначив він.

Настрої населення в окупаціїЗгідно з дослідженням, насильство стало основним механізмом окупантів контролю захоплених територій, який включає:

• поєднання фізичних репресій і психологічного насильства;
• створення відчуття повного безсилля у населення;
• підрив суспільної довіри, соціальна атомізація людей;
• руйнування соціальних норм у громадах.

Семиволос додає: зараз дуже складно судити про настрої людей на окупованих територіях та про те, наскільки впливає на них пропаганда. Жителі загарбаних Росією українських міст передовсім мають дбати про виживання.

«Усвідомлюючи складність війни й те, що Україна не може їх завтра, післязавтра звільнити, чимало з них просто відкладає цю опцію кудись у далеку шухляду і просто виживає. Частина з людей, з якими ми говорили з окупованих територій, які виїхали, навіть в цих умовах не могли далі жити. Рано чи пізно для них настає момент, коли вони вже не можуть більше перебувати на окупованих територіях і правдами чи неправдами виїжджають звідти», – каже він.

За словами дослідника, більшість населення в окупації перебуває в певній мовчанці.

«Тобто вони не можуть висловити свою думку, вони не можуть висловити свою позицію, вони перебувають під силовим тиском. Причому цей силовий тиск може бути як очевидний, так і прихований. Тому я б не став говорити про зневіру, я сказав би, що люди на окупованих територіях, усвідомлюючи, що звільнення не відбудеться завтра, намагаються якимось чином вижити», – пояснив Семиволос.

Прогнози по деокупації та реінтеграціїДруга частина дослідження зосереджена на соціально-моделюючих іграх, які дозволили прогнозувати процеси деокупації та реінтеграції. Аналітики Центру дійшли наступних висновків:

• очікується дуже низький рівень повернення на деокуповані території;
• переважатиме населення пенсійного і передпенсійного віку, як це вже спостерігається на звільнених територіях Херсонщини.
• недовіра до тих, хто залишався під окупацією;
• ризик самосуду та каральних настроїв;
• зростання недовіри з часом через обмеження комунікації між окупованими та вільними територіями.

Попри те, що РФ активно вимагає від України територіальних поступок та міжнародного визнання російськими захоплених територій, цього не станеться, впевнений Семиволос.

«Ні, цього не буде. Навіть слабких сигналів про те, що це можливо, немає», – підкреслив він.

Враховуючи ситуацію станом на зараз, учасники дослідження прогнозують орієнтовну деокупацію українських територій півдня протягом наступних трьох років, причому не військовим шляхом, після цього повну реінтеграцію цих земель – протягом 10 років.

Часткове повернення населення на звільнені території та впровадження миротворчих програм, на думку дослідників, можливе протягом 3-5 років, а повноцінна реінтеграція і досягнення стабільності – протягом 6-10 років.

Удари по Україні та загострення на Близькому СходіМинулого тижня армія РФ майже щодня атакувала українські міста з масштабними руйнуваннями, жертвами та пораненими серед цивільного населення.

Разом з цим весь світ спостерігав загострення на Близькому Сході, зокрема 12-денну війну між Ізраїлем і Іраном, через що зʼявилося відчуття, що увага до війни в Україні відійшла на другий план.

Редактор англомовної версії видання «Бабель» Антон Семиженко щодня моніторить закордонні медіа та готує огляди для українських читачів. Каже, увага провідних світових редакцій до України не зменшується.

«Чимало великих медіа мають журналістів, які займаються Україною і лише Україною, або лише воєнною тематикою, і здебільшого зосереджені на нашій темі. Але чимало менших редакцій, особливо в європейських країнах – чеські, польські, іспанські, які не мають великих міжнародних відділів, то звичайно, що коли з’являється гаряча тема, українська тематика відходить на другий план», – каже редактор.

Але при цьому, зазначив він, подієвість української війни не може бути поза увагою західних ЗМІ і пояснив, чому.

«Наприклад, коли стався великий обстріл Києва шахедами, або коли зруйнували цілий під’їзд у будинку, тоді було чимало повідомлень і, власне, гортаючи іноземні медіа, я постійно бачив цей відомий, багатьом із нас фон, помаранчеві спалахи на чорному тлі. І одразу ставало зрозуміло, що всі пишуть про Київ», – каже Семиженко.

• Внаслідок російської атаки вночі проти 17 червня в Києві, за даними ДСНС, загинули 28 людей (23 тіла знайшли під завалами однієї багатоповерхівки, в якій російська ракета обвалила цілий під’їзд).
• У ніч на 23 червня внаслідок російського удару ракетами і дронами у Києві був зруйнований цілий під’їзд житлової багатоповерхівки. Внаслідок російського ракетного удару тут загинули дев’ять людей, зокрема дитина. Про це повідомив вранці 24 червня міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.
• 24 червня російська армія вдарила по Дніпру і Самуру. І Дніпрі загинула 21 людина, і двоє у Самару.
• 27 червня російські військові знову атакували ракетами Самар у Дніпропетровській області. За останніми даними місцевої влади, відомо про пʼятьох загиблих та 23 поранених.
• За даними Повітряних сил ЗСУ, у ніч на 29 червня війська РФ завдали масованого удару по Україні, атакуючи ударними БпЛА та аеробалістичними ракетами Х-47М2 «Кинджал», балістичними ракетами Іскандер-М/KN-23, крилатими ракетами Х-101/Іскандер-К, «Калібр» та зенітними керованими ракетами С-300. Українські військові 475 знешкодили дронів та ракет. Як повідомляє місцева влада, внаслідок нічної атаки РФ є пошкодження та постраждалі на Черкащині, Прикарпатті, Львівщині, Миколаївщині, Запоріжжі та Полтавщині.

«Увага до України не зменшується»Увага західних медіа значно не послабилася навіть на фоні бойових дій між Ізраїлем та Іраном за участі США, вважає Смиженко.

«Це не перша війна в тому регіоні: менше жертв, менша зухвалість, тому що під атакою були не цивільні, а об’єкти, які становлять стратегічну небезпеку для Ізраїлю, як він вважає і тому увага менша.

Мені розповідали чимало українських активістів, які працюють за кордоном, або які орієнтуються на закордонний ринок, що коли сталася Газа, таке відчуття, що України практично не стало, що це було повністю на бекграунді. Зараз я б так не сказав, через те, що і війна коротша, і тектонічні зсуви, які вона породила менші», – пояснив оглядач.

У фокусі багатьох закордонних видань залишається тема посилення української протиповітряної оборони, пояснює Семиженко.

Ця тема була однією з тем зустрічі президентів України і США того ж 25 червня. Володимир Зеленський говорив про потребу прикрити українські міста та інфраструктуру. Дональд Трамп пообіцяв подумати про постачання додаткових систем Patriot. Разом з цим не дав чіткої відповіді про те, чи будуть США надалі надавати військову допомогу Україні.

Діяти з РФ, як з Іраном?Військовий аналітик Михайло Самусь наголошує на тому, що про допомогу Україні багато говорили учасники саміту НАТО. Він переконаний: увага партнерів до України не слабшає, про що свідчить кількість зустрічей в графіку Володимира Зеленського останнім часом та результати заходів.

Аналітик вважає, що рішення США підтримати Ізраїль та атакувати Іран зіграло на користь Києву. Воно ще може позначитися на ході війни Росії проти України.

«Всі прогнозували, що буде вся увага на ірано-ізраїльську війну і тому саміт НАТО взагалі буде провальний для України. Але у звʼязку з тим, що фактично після ударів США по ядерних об’єктах в Ірані, ірано-ізраїльська війна різко пішла до заморозки. Відповідно, увага знову до російсько-української війни просто була різко збільшена.

Зараз всі очікують, що зробить Трамп стосовно того, щоб спробувати впливати на Путіна щодо його планів продовження війни проти України. Оце зараз найцікавіше і найважливіше, думаю. Наразі й Трамп, і інші країни НАТО будуть займатися саме цим питанням, тому що всі зрозуміли, якщо вийшло з Іраном, то є реальна можливість так само спробувати вирішити ситуація і з Росією. Тобто примусити Росію, припинити війну і таким чином досягти різкого покращення безпекової ситуації і для Європи, і для Сполучених Штатів, що, звісно, є важливим і для України», – пояснив Самусь.

• 23 червня Іран завдав ракетних ударів по американській військово-повітряній базі Аль-Удейд в Катарі у відповідь на удари США по іранських ядерних об’єктах, які були здійснені напередодні.
• США в ніч на 22 червня завдали ударів по трьох іранських ядерних об’єктах. Під час кампанії, яка розпочалася 13 червня і завершилася припиненням вогню 24 червня, Ізраїль також завдав ударів по цих об’єктах. Президент Трамп заявив, що саме удари США сприяли швидкій угоді про припинення вогню.
• Рівень шкоди іранській ядерній програмі, яка, за твердженням Тегерана, ніколи не була спрямована на створення атомної зброї (Ізраїль та США оскаржують це твердження), залишається предметом суперечок, проте керівники розвідувальних служб США виступили із заявами, що об’єктам завдано значної шкоди.

(Текст до публікації підготувала Наталка Кошелєва)