З кав’ярні на Лук’янівці – у хату в селі: як працює центр дослідження природи за...

• • Author, Наталія Патрікєєва
  • Role, BBC Україна, Київ
• 29 червня 2025

Всього за годину від Києва є місце, де прямо з ґанку видно рудих чапель, де вечорами співають кваки, а вдень можна побачити, як науковці рахують яйця у гніздах луня очеретяного чи в озері рухаються плавучі острови. Це справжній рай для тих, хто хоч раз у житті мріяв “жити ближче до природи” — тільки не в стилі “інстаграмної дачі з фотозоною”, а з дикою природою, спостереженнями, відкриттями і сенсом.

Це не екоферма і не база відпочинку. Це простір, який став точкою тяжіння для дослідників, школярів, мандрівників і всіх, хто не втратив цікавості до життя за межами асфальту. Тут бережуть природу, навчаються разом з нею і показують, як наука може бути живою, цікавою й не відірваною від громади.

Почалося все з того, що один чоловік, який усе життя працював у логістиці, приїхав у Червоне Заріччя біля Яготина, де всі двори виходять до великого озера. Над будинками тут безупинно літають сотні птахів, які ведуть своє активне пташине життя в очереті і над водоймою.

Саме тут Євгеній Довгалюк купив хату на березі і почав вивчати природу.

Будинок біля води

Євгеній пам’ятає себе маленьким — на вулиці 90-ті, його родина живе в індустріальному Кривому Розі. Хлопець гортає книгу з великими картинками різних екзотичних тварин. Він досі пам’ятає тих левів — якими вони були, як сфотографовані. Здається, ще не умів читати, але вже цікавився створіннями, які живуть навколо.

Після школи відучився на інженера-системотехніка. Зрештою переїхав у Київ і знайшов себе у сфері перевезень. Коли робота в команді налаштувалася так, що участь Євгенія вже не була такою важливою, у нього з’явився час на власну кав’ярню. Так у Києві відкрилося місце “У чуваків удома”, де частина квартири була житлом, а інша — затишним кафе.

Однак любов до природи не зникала і Євгеній почав шукати дачу недалеко від Києва. Вибір місця відбувався за трьома показниками: хороша асфальтована дорога, вихід до води і будинок, в якому можна ночувати. Ці параметри і привели Євгенія Довгалюка у Червоне Заріччя, що розташоване біля Яготина за сто кілометрів від столиці.

Тут він створив Центр вивчення і збереження природи, культури і архітектури Озеро Супій, яке офіційно зареєстроване як громадська організація.

Підпис до фото, Євгеній ДовгалюкАле це сталося не одразу. Спочатку будинок і справді був просто дачею — для вихідних, шашликів, друзів. Якось навесні Євгеній помітив аномальну активність птахів над озером.

Супій — це річка, а не озеро. Однак у 1960-х роках будівництво Супійської осушувальної системи та гребель призвело до утворення трьох озер уздовж її течії: Малий Супій 1, Малий Супій 2 та Великий Супій.

Будинок Євгенія розташований біля Малого Супою 2. Тут можна побачити унікальне явище — острови, що плавають.

Підпис до фото, Плавучі островиВнаслідок затоплення легкий болотяний ґрунт піднявся на поверхню, утворивши грудочки, які згодом об’єднувалися та заростали. Зараз це виглядає як округлі зелені острівці на водній поверхні, які іноді рухаються під дією сильного вітру.

“Якось я побачив, як понад сто величезних білих птахів сідають на воду. Я раніше таке бачив тільки в National Geographic. Супій входить в Чорноморсько-Середземноморського міграційного пташиного маршруту. Людина давно його дослідила і знає поведінку птахів тут”, — розповідає Євгеній.

Із того моменту будиночок біля озера став не просто дачею, а цілим науково-популярним проєктом.

Євгеній розповідає цю історію, сидячи на стільці посеред наповненого зеленню подвір’я. Навколо бавляться коти, а птахи своїм багатоголоссям перекрикують один одного, а заодно і чоловіка.

За три останні роки це місце стало для нього домом і це відчувається у тому, як захоплено і тепло він розповідає про Супій та все, що з ним пов’язано.

Спільнотворення і переїзд до озера

Коли друзі та знайомі все частіше почали приїжджати у гості, з’явилася потреба окремого для них місця. Так класичний сільський сарай біля хати перетворився на сучасний будинок з опаленням і спальними місцями. Згодом ця будівля отримала назву “будинок волонтера”.

“Тут була велика кількість господарських споруд: свинарник, курник, сінник. Це все демонтували, повивозили, створили відкритий простір, щоб було комфортно”, — розповідає Євгеній.

З будинку волонтера почалося перше спільнотворення — чоловік долучив до облаштування усіх охочих. Стіни зробили з піддонів, оброблених від жуків. Другий поверх утеплили, зробили там спільні місця. Із усім цим допоміг місцевий бізнес.

“Люди, які хотіли щось співдосліджувати і бути тут, вони приходили і покривали лляною олією стіни, пиляли, фарбували — фізично відпрацьовували це. Тепер, коли вони комусь розповідають про це місце, то говорять, що допомагали його створювати. З’являється інакша цінність, не матеріальна”.

На той час Євгеній вже розумів, що хоче вивчати все живе навколо і залучати до цього професійних науковців, які можуть приїжджати до Яготина, жити у будинку волонтера і проводити свої дослідження.

Кав’ярня “У чуваків удома” закрилася під час карантину. Після початку повномасштабного вторгнення частина міжнародних компаній, з якими Євгеній працював як логіст, не вийшла з російського ринку.

“Декілька об’єктів цих бізнесів були розбомблені, кількість операцій зменшилася. І це було так суперорганічно — команда потребувала зменшення і якраз я вийшов з цього процесу”, — каже Євгеній.

Так він остаточно переїхав до Червоного Заріччя і почав весь свій час присвячувати Супою. Став дослідником і почав здобувати освіту еколога. Захистив магістерський диплом про природну спадщину громади і готує докторське дослідження про водно-болотні угіддя.

Фінансування проєкту

Після багатьох років у бізнесі Євгеній також працює над тим, щоб проєкт себе фінансував.

Гроші організація отримує з кількох джерел, це: гранти, внески на Patreon, продаж мерчу, фотоальбомів.

“Станом на зараз, напевно, вже понад 90% витрат проєкт покриває себе сам. Лишається десь 10%, які я продовжую дофінансовувати зі своєї кишені, але от зараз ми завели, наприклад, байдарки. Є будиночок волонтера. Час від часу робимо якісь події для дружніх проєктів нашого центру, які готові невеликою групою отримати огляд птахів, якісь екскурсії і хочуть за це заплатити”.

Підпис до фото, Євгеній Довгалюк“Проте ми не супер відкриті до такого, тому що не є туристичним об’єктом. Ми об’єкт дослідження”, — каже Євгеній.

Кожен, хто має подібні зацікавлення може звернутися до центру зі своїми пропозиціями.

Над проєктом працює сам Євгеній та близько 20 волонтерів. Кожен із них відповідає за окремий напрямок — фото, відео, верстка книг, допомога з будівництвом тощо.

Побачити те, що ніхто не бачить

На вулиці перша літня спека після справді холодного і дощового травня. Євгеній зустрічає гостей китайським чаєм пуер і черешнями від сусідки баби Ніни. У дворі бігають коти, в хаті сидить пес Друг, який виходить на вулицю почергово із сусідським собакою Мажором — вони не дружать.

Окрім собак і котів тут живе ще 670 видів усього живого. Це не перебільшення — Євгеній днями брав участь у першому загальноукраїнському біобліці. Це своєрідні змагання для тих, хто вивчає природу і фіксує її навколо себе.

Підпис до фото, Євгеній Довгалюк на своєму подвір’ї Учасники вносять знайдені дані у додаток iNaturalist за певний період часу і перемагає той, хто зафіксує найбільше тварин та рослин. Загалом Євгеній вносить свої спостереження у цей додаток вже п’ять років.

“Науковці з усього світу можуть зайти і побачити, що з червня по серпень тут спостерігали плиску білу. Окей, значить ми знаємо, що вона тут також мігрує, а якщо вона затрималась довго, напевно, вона тут кладе гніздо. Значить це є її ареалом не тільки міграційним, але і гніздовим. Це наша комплексна робота, пишаємось тим, що ми на Яготинщині дослідили те, що раніше науковці тут не досліджували”.

Те, що робить Євгеній та люди, яких він об’єднує навколо Супою, у світі називається громадянська наука (Citizen science). Простими словами, це практика залучення непрофесійних науковців до проведення досліджень.

“Оскільки ми не науковці, нам складно робити наукові висновки, але спостерігати ми можемо, фіксувати на фото і робити на основі цих спостережень якісь свої висновки”, — розповідає еколог.

Він щодня робить макрофото комах та рослин, яких зустрічає біля озера. Спостерігає за зміною їхньої зовнішності та поведінки протягом різних сезонів. Таких фото у Євгенія десятки тисяч.

Дослідник розповідає, що в Україні живе, пролітає, мігрує станом на сьогодні 416 видів птахів.

“Нині біля Супою ми нарахували 196 видів птахів, у нас є фотопідтвердження, що вони тут є або пролітають, або гніздяться. Це майже половина всіх українських видів. Київ тут за 100 км і це є причиною створити додану вартість місту Яготин через туризм, який називається птахоспоглядання, бьордвотчинг”.

Крім того, тут також живуть рідкісні види і ті, які зникають.

“Ми над Супоєм зафіксували дві пташки, які є найціннішими з погляду охорони природи в цьому регіоні. Це очеретянка прудка, яка є індикатором здорового стану водно-болотних угідь. А друга — казарка червоновола. На неї полюють, в неї досить довгий шлях міграції. На шляху виникли аеропорти, великі міста, світлове забруднення, тому популяція її втрачається”, — каже еколог.

Дослідники українського ботанічного товариства, які приїжджають до Євгенія робити дослідження, зафіксували біля Супою горицвіт та зозульки м’ясо-червоні, які зникають через вплив сільського господарства.

“Можливо, ми останні люди, які побачили зозульки в дикій природі, а не в якомусь там ботанічному саду. Можливо, вони зникнуть, бо зміниться температура, знизиться кількість опадів. Це для мене мотивація побачити те, що, можливо, більше ніхто не побачить, сфотографувати і розповісти про це місце іншим”.

Маршрути для туристів

У назві центру Супій є також слово “архітектура” і це не просто так. Тут створюють туристичні маршрути по Яготинщині місцями, які маловідомі, або руйнуються.

“Наприклад, чи знали ви, що не так далеко тут в селі Березова Рудка жив тіп, на прізвище Закревський, який збудував собі піраміду? Він зацікавився єгипетською історією, купив собі Березову Рудку і побудував там піраміду. Вона не така трушна, як ті, що ми бачили в Каїрі, але у ній його поховали. Мало хто про це знає, але це прикольна тема для подорожі”, — каже Євгеній.

Підпис до фото, Піраміда в Березовій РудціВ організації вже дослідили та зняли на відео 16 туристичних об’єктів. Серед них дерев’яні церкви — волонтери працюють над тим, щоб вони ставали архітектурною спадщиною і держава почала офіційно їх охороняти.

На сайті supilake.site можна знайти описи цих локацій, а в довгостроковій перспективі маршрути будуть у додатку All Trails.

У планах Євгенія збудувати у дворі майстерню, а також бібліотеку — він уже назбирав багато україномовних книг про природу і хоче для них окреме приміщення.

Він зв’язався із місцевими виробництвами і отримує від них рештки матеріалів, які в них залишаються.

“Ми адепти повторного використання, тому вирішили, що це саме правильний час не купити готовий модуль бібліотеки, а взяти матеріали і перевикористати їх”.

Підпис до фото, Євгеній Довгалюк“Всі проєкти, які я будував, я робив із таких матеріалів, які можна потім забрати. Будував все з дерева, бо його простіше демонтувати. От, в будинку волонтера підлога, другий поверх — це те дерево, яке було в кав’ярні, яке ми демонтували і повторно використали тут”, — пояснює чоловік.

Поки що його “велике будівництво” триває із затримкою — Євгеній вважає, що під час війни гроші краще вкладати у підтримку військових.

“Раніше ми дуже якісно спостерігали за зорями, тому що немає яскравих ліхтарів в цьому місці. А тепер ми спостерігаємо за тим, як збивають шахеди. На щастя, поки що я не помічав, щоб ці звуки впливали на життя птахів”, — так відповідає Євгеній про те, чи відчувається в селі біля озера війна.

Підпис до фото, Над Тузлівськими лиманами“Дуже часто ми чуємо і ракети, і шахеди, і як з ними взаємодіють Збройні сили України”.

Яготин розташований на схід від Києва, тому ударні дрони чи не щоночі саме цим шляхом прямують до столиці.

Супій на виїзді

Ще одна місія, яку бачить для себе Євгеній, який активно використовує соцмережі та багато співпрацює з іншими дослідниками природи — популяризація українських національних парків.

Для цього він створив проєкт “Супій на виїзді” — разом із командою волонтерів він їздить до цих природних територій та знімає про них відео. Наразі команда зняла вже 10 різних національних парків.

“Вони класні, в них прикольна територія. Туризм там дуже слабкий. Але якщо ми дамо їм трошечки кредиту довіри, приїдемо на територію, яка класна по природі, але трошки гірше по сервісу, то скоріш за все, в довгостроковій перспективі нацпарки збережуть ці кошти за квитки і створять класні речі. Це про 10-20 років. Але от зараз ми можемо маленькі кроки для цього робити”.

Підпис до фото, Саме через ці дослідження центр подружився з науковою спільнотою.“Ми даємо нацпарку маркетинг, якого у них немає. Вони в обмін нам дають знання, можливу лояльність і от в такій синергії, мені здається, ми зможемо бути корисними для науковців, а науковці допоможуть нам в наших дослідженнях”, — розповідає еколог.

У довгострокових планах — зняти усі парки у різні пори року і так популяризувати їхню територію.

Щоб всі хотіли приїхати в Яготин

Євгеній каже, що любить усі пори року біля Супою. Влітку можна не користуватися взуттям і ходити босоніж по траві. Чи не щодня приїжджають відвідувачі — науковці, учні місцевих шкіл, пластуни.

“Я виїжджаю в місто раз на тиждень, на пошту чи в магазин. У мене є любов до енергії великого міста, але станом на зараз мені вистачає одного дня без ночівлі у Києві на місяць, щоб закрити цю потребу”, — розповідає Євгеній.

Взимку еколог впорядковує книги. Від весни до осені він та інші фотографи фіксують різноманітні види тварин та рослин тут і потім ці фото потрапляють у фотоальбом. Зараз друкується четвертий.

А ще в холодну пору року, коли мороз сковує озеро кригою, Євгеній любить його “слухати”:

“Коли температура опускається нижче мінус десяти, вода потрошку збільшується, на цій поверхні утворюються тріщини. У тиху погоду, коли немає вітру, вони мелодійно звучать. Якщо вийти коли вже темно, лягти на озеро, то можна чути неймовірно космічні співи води”.

А поки що Євгеній робить все для того, “щоб всі хотіли приїхати в Яготин”.