Україна дозволила собі протипіхотні міни. Чому тільки зараз

Підпис до фото, Український сапер Андрій Ільків, що втратив ногу через протипіхотну міну РФ, демінує території на Харківщині, жовтень 2023 року

• • Author, Жанна Безп’ятчук
  • Role, ВВС Україна, Київ
• 41 хвилин(и) тому

Україна виходить з Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін. Те саме зробили ще кілька країн Європи. Всі вони мотивують своє рішення російською загрозою.

Від самого початку повномасштабної війни Росія активно використовувала протипіхотні міни, щоб зупиняти й калічити українські війська. На відміну від України, вона не є учасницею цієї конвенції і ніколи не знищувала свого арсеналу мін.

А ось Київ, ратифікувавши конвенцію в 2005-му, зобов’язався відмовитися від використання, накопичення запасів, виробництва та передачі всіх типів протипіхотних мін, які приводяться у дію контактом з людиною.

Єдиний виняток – міни, які детонують за сигналом сапера. Їх конвенція не забороняє.

Україна також мала утилізувати весь свій арсенал радянських протипіхотних мін. Він у неї був одним із найбільших у світі на момент розпаду СРСР.

До 2020-го вона встигла знищити три мільйони мін. Понад три мільйони у неї мало б ще лишитися. Утилізацію старих радянських мін фінансували та технічно підтримували ЄС і НАТО.

За своїм задумом конвенція мала запобігати загрозі підриву на мінах цивільних людей. На територіях, де точилися війни, таке траплялося через місяці й навіть роки після завершення бойових дій.

Сучасні типи протипіхотних мін, деякі з яких Україні надали США, спроєктовані так, щоб звести ризики для цивільних до мінімуму. Якщо міна не розривається, то за два тижні в неї сідає батарейка до детонатора. Після цього вона не мала б становити більше такої загрози.

Отож, на четвертому році війни українська влада вирішила зняти із себе всі обмеження, пов’язані з використанням мін.

Президент Володимир Зеленський увів у дію своїм указом відповідне рішення РНБО. Тепер парламент мав би ухвалити закон про денонсацію Оттавської конвенції.

Українські військові зможуть використовувати як протитанкові, так і протипіхотні міни.

Чому це сталося саме зараз? ВВС проаналізувала можливі причини.

Підпис до фото, Українські військові евакуюють бійця, що наступив на російську протипіхотну міну, 29 січня 2023 рокуМіни: людська ціна і тактика війни

Одне з можливих пояснень того, чому Україна наважилася вийти з Оттавської конвенції саме зараз, – це зміна тактики армії РФ та самого характеру війни.

На початку повномасштабного вторгнення потрібно було готуватися до танкових боїв та проривів техніки РФ. Для цього актуальні протитанкові міни. Тепер же щодалі більшу роль відіграють дрони та штурми піхоти. Їх стримувати можна, зокрема, й за допомогою протипіхотних мін.

ВВС Україна поспілкувалася з кількома українськими військовими та експертами.

Вони визнають, що вихід з Оттавської конвенції став для України фактично питанням виживання – і в неї є запас протипіхотних мін, який можна застосувати вже зараз.

Крім того, ЗСУ платять болючу людську ціну за те, що російська армія може необмежено використовувати протипіхотні міни. А Україна досі не могла відповісти їх симетрично.

За попередніми даними, які наводить центр воєнної травми SuperHumans, 95% поранень в українських військових – це мінно-вибухові травми. До порівняння: серед західних військових, що воювали в Іраку в середині 2000-х, цей показник був 68%.

“З моєї роти за три місяці контрнаступу на Запоріжжі в 2023-му на російських протипіхотних мінах разом зі мною підірвалися чотири бійці”, – розповів ВВС Владислав Блажчук, військовий у відставці. Він служив головним сержантом роти розвідки.

“На Запоріжжі, де відбувався наш контрнаступ у 2023 році, Росія замінувала протитанковими та протипіхотними мінами практично все”, – наголошує Владислав.

Сам він підірвався на радянській протипіхотній міні натискної дії ПФМ-1, або “Лєпєсток”. Наслідок – пошкодження стопи, ампутація середньої третини гомілки та тривала реабілітація й протезування в центрі SuperHumans.

“Призначення такої міни, на яку я наступив, – поранити бійця. Тоді його можна взяти в полон чи переключити групу з виконання бойового завдання на евакуацію”, – пояснює військовий.

“Якщо Україна зможе використовувати протипіхотні міни, це буде ефективним в сучасних умовах. Це може зменшити втрати в нашому війську. Це додатковий спосіб стримування, коли наші бійці не можуть постійно знаходитися на позиції в окопах через загрозу дронів”, – додає він.

Підпис до фото, Військовий 35-ої бригади морської піхоти ЗСУ розміновує територію на Донеччині, 12 липня 2023 рокуВихід з Оттавської конвенції. Разом з іншими легше

Саме зараз до рішення вийти з Оттавської конвенції “дозріли” й деякі інші європейські країни. І Україна робить це не самотужки, а синхронно з партнерами.

Прикметно, що першою рішення вийти з цієї конвенції в Європі ухвалила не Україна, а Латвія – у квітні цього року, за нею – Литва. У червні 2025-го до них долучилися Польща, Фінляндія та Естонія.

Але саме Україна, як ніхто інший в Європі, вже стикнулася з усіма ризиками та проблемами мінування.

За даними українського уряду від березня 2025 року, щонайменше 23% території країни заміновані.

Дослідники міжнародної правозахисної кампанії To Ban Landmines нарахували сім типів протипіхотних мін, що знаходили на звільнених територіях і на передовій.

Вони відзначили, що обидві сторони у війні звинувачують одна одну у використанні протипіхотних мін.

Втім, більшість доказів, які роздобули автори дослідження в 2022-му, свідчили про те, що протипіхотні міни заклали саме російські війська.

У лютому 2024-го портал “Мілітарний” оприлюднив знімки нових протипіхотних мін українського виробництва і припустив, що їхні детонатори можуть керуватися сапером дистанційно.

Чи використовувала їх Україна вже для замінувань, не відомо.

Робота над помилками

В українському МЗС заявили, що Росія ще з 2014 року широко використовує протипіхотні міни як метод ведення війни.

“З 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію нашої держави, масове використання нею таких засобів створило асиметричну перевагу для агресора”, – ідеться в заяві дипломатичного відомства.

Там наголосили, що “Україна опинилася в нерівній і несправедливій ситуації, яка обмежує її право на самооборону згідно зі статтею 51 Статуту ООН”.

Секретар комітету з нацбезпеки, оборони і розвідки Роман Костенко назвав це “зв’язаними руками”.

Україна дотримувалася низки міжнародних зобов’язань щодо обмежень озброєння.

Це і обмеження наступальних стратегічних обмежень: вона відмовилася від стратегічної авіації та ракет з “ядерної тріади”. Це і обіцянка знищити власний величезний запас протипіхотних мін. Останнє вона виконувала навіть тоді, коли почалася війна на Донбасі.

Ніщо з цього не убезпечило Україну від збройної агресії РФ.

Підпис до фото, Ілюстрація дії американської міни Про проблему мінування територій на шляху просування армії Росії зараз говорять у контексті наступу на Сумщині. За оцінкою DeepState, українцям там бракує фортифікацій та мінних полів.

А ще раніше ця проблема стала очевидною, коли російська армія практично за одну добу змогла просунутися з Криму на південь Херсонщини і до Бердянська на Запоріжжі.

Водночас, ефективне мінування територій – як проти броньованої техніки, так і піхоти ворога – залежить від великої кількості факторів. І обмежувала його в переддень вторгнення не лише Оттавська конвенція.

Віктор Назаров, головний радник, а згодом консультант головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного (2021-2024), в інтерв’ю ВВС Україна говорив про те, що Україна не замінувала кримський перешийок, бо закон забороняє військовим це робити у мирний час.

“Мінування перешийків в мирний час? На це Збройні сили не мають дозволу юридичного, щоб в мирний час десь щось мінувати. Або це державна земля, або це земля, яка перебуває у приватній власності… І ви на цій землі без правового режиму воєнного стану не маєте ніякого права щось робити взагалі”, – сказав генерал-майор Віктор Назаров.

Зрештою, виявилося, що території на півдні України, якими маршем пройшла армія РФ у перші дні широкомасштабної війни, були не готові до оборони.

Нові типи мін і загроза для цивільних

Американські протипіхотні міни, які США вирішили передати Україні в листопаді 2024-го, мають механізм самоліквідації чи самодеактивації.

Ймовірно, йдеться про систему дистанційного мінування ADAM, припускають аналітики Defence Express.

Самі США не є учасниками Оттавської конвенції.

Мав минути певний час від ухвалення цього рішення в листопаді торік до моменту, коли ці міни могли опинитися на полі бою.

Ймовірно, вихід з Оттавської конвенції потрібен ще й для легалізації їхнього використання.

Міни ADAM частково вже знайомі ЗСУ, бо входить до сімейства FASCAM, як і 155-мм снаряди RAAM. Снаряди RAAM, оснащені протитанковими мінами. На серпень 2024 року українське військо отримало понад 60 тисяч таких снарядів.

ADAM має схожий принцип дії, але вже із протипіхотними мінами. Такі міни самоліквідуються через певну кількість годин, якщо на них не наступить людина. Якщо міна не самоліквідується, то не пізніше 14 діб у неї сяде батарея, яка живить детонатор. І вона має стати безпечною.

Це все розраховане на те, щоб від цих мін не постраждали цивільні, які повернуться на певну територію після війни. В ідеалі протипіхотна міна – це має бути загроза лише для комбатанта.

У реальному житті Україні варто готуватися до очищення своїх територій від тисяч старих радянських мін, у яких немає сучасних механізмів самоліквідації.

А поки триває війна, Україна отримала додаткові засоби, щоб стримувати російську армію.