Глава МЗС Латвії розповіла про найдешевший шлях до миру в України

В інтерв’ю Радіо Свобода міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже розповіла, що думає про останні обстріли Києва та сигнали з Вашингтону про можливе припинення постачання зброї до України, чи готовий ЄС знімати санкції із Білорусі, яку політику вибудовує щодо Грузії і який шлях до миру в Україні вважає найдешевшим.

– Міністерко, давайте почнемо з новин із Києва – місто зазнало потужного обстрілу російськими ракетами. Яка ваша перша реакція?

– По-перше, наші найщиріші почуття солідарності з хоробрими українцями. Київ, Україна сильні, вони здатні вистояти. Але їм потрібно більше можливостей для самозахисту – більше потужностей протиповітряної оборони, перехоплювачів, дронів, їм потрібна багаторівнева ППО, їм потрібно все можливе.

Але також потрібні наступальні можливості, щоб знищувати ті заводи, де виробляють ці дрони. Це те, що ми повинні забезпечити Україні. Це відповідає праву на самозахист за Статтею 51 Статуту ООН, яка передбачає право кожної держави-члена індивідуально або колективно захищатися у разі зовнішньої агресії.

Це саме те, що зараз відбувається. З іншого боку, ми бачимо, що кремлівські кати не мають жодного наміру до миру. І у День незалежності США, вітання американцям та друзям Америки, – ось що відбувається.

– Чи вас турбує інформація з Вашингтону про можливу затримку постачання зброї Києву?

–Ми поки що не маємо точної інформації. Я знаю, що український посол та інші працюють у Вашингтоні, щоб уточнити ситуацію. Президент Трамп учора заявив, що вони продовжують постачати зброю Україні. Є певні питання, є те, що їм самим потрібно. Але, знову ж таки, Україна робить усе, щоб стримувати Росію від подальшої агресії, і Україна потребує всього можливого для свого захисту.

– Ви кажете, що Путін не хоче миру. Але чи бачите ви потенціал для миру цього року?

–Потенціал завжди є. Але ознаки в самій Росії такі, що серйозних рухів у бік миру немає. А оскільки його немає – потрібен подальший тиск, щоб підштовхувати до миру. А це забезпечення сильної України, здатної захищати себе, сильного НАТО й союзників із достатнім стримувальним потенціалом. Саміт НАТО минулого тижня став хорошим кроком уперед.

Також потрібно, щоб оборонна промисловість виробляла те, що потрібно нашим збройним силам. І треба послаблювати здатність Росії вести війну – санкції. 18-й пакет санкцій ЄС готовий, обмеження ціни на нафту мають діяти далі. Санкційний пакет США також готовий – пакет Грехема-Блументаля. Послаблення Росії – це найдешевший шлях до миру.

– Ви згадали санкції, але обмеження ціни на нафту залишається на рівні 60, а не знижується до 45.

–Фактично воно час від часу знижується до 50 і трохи підвищується. Але воно вже зменшило здатність Росії отримувати доходи для фінансування війни. Санкції працюють – це видно за витратами та іншими показниками російської економіки.

Також Росія намагається обходити обмеження через «тіньовий флот», але стає дедалі важче, бо дедалі більше суден під санкціями. Ми також діємо проти компаній, які допомагають Росії. І це ще одна сфера, де всі країни – з ЄС чи ні – мають забезпечити імплементацію санкцій.

– Чи вважаєте ви, що російська економіка на межі краху?

–Росія ще певний час протримається, це точно, тому що вона канібалізує свою цивільну економіку, усе пріоритетно спрямовується на фронт. Але вона страждає, і це видно.

– Чи боїтеся ви російської агресії проти Латвії і чи готуєтесь до цього?

–Латвія є членом НАТО, тож, цілком очевидно, ми маємо власні національні оборонні плани, ми маємо оборонні плани НАТО, ми маємо спроможності, ми надали додаткові повноваження верховному головнокомандувачу НАТО, щоб упевнитися, що всі ці інвестиції, зроблені у підвищення обізнаності про ситуацію, забезпечують нам знання й розуміння того, що Росія робить на наших кордонах або далі на південь, в Україні, аби нічого не могло статися раптово й неочікувано.

Тож наразі ми не маємо прямих військових загроз проти жодної з держав-членів НАТО – ані з півночі, у Фінляндії чи Норвегії, ані в Балтійських державах, Польщі чи на півдні.

Водночас Росія, очевидно, є загрозою безпеці союзників НАТО – це зазначено у стратегічній концепції НАТО. І саме тому ми пріоритетно спрямовуємо всі витрати на оборону й безпеку та наші спроможності, щоб упевнитися, що стримування, яке ми маємо 76 років від моменту заснування НАТО, залишається таким самим сильним і дієздатним, як і раніше.

На національному рівні ми, звичайно, робимо все необхідне всередині країни, щоб бути сильними, бо слабкість – це те, що Росія помітить. Тож ми в порядку, наші внутрішні служби безпеки й наше суспільство добре справляються.

– Що ви думаєте про заяви Медведєва, що «ворог – не тільки НАТО, а й ЄС»?

– Не варто надавати великого значення окремим заявам. У кожної країни є свої блазні.

– Щодо приєднання України в ЄС – Угорщина уже понад пів року блокує відкриття першого переговорного кластера. Чи можна обійти вето Угорщини на початок переговорів з Україною?

– Є спосіб, але я не буду коментувати його, бо все ж краще досягти одностайності.

– Але чи передбачає він задіяння процедури за статтею 7 проти Угорщини?

– Я не можу коментувати припущення. Ви запитали, чи існує юридичний шлях – так, юридичний шлях існує. Але, знову ж таки, усі віддають перевагу тому, щоб була одностайність і щоб країни, які готові розпочати переговори, не були заблоковані. Йдеться не лише про Україну, а й про Північну Македонію. Тож там є й інші питання.

– Чи сподіваєтесь, що переговори про вступ України розпочнуться цього року?

– Ми зробимо все можливе для цього.

– Чи час розділити шлях України та Молдови?

– Знову ж таки, я не можу коментувати обговорення чи пропозиції. Усе відбувається за заслугами. Україна й Молдова – це два очевидні кандидати. Так само й Північна Македонія для початку переговорів про вступ.

Фактично вона розпочала цей процес 20 років тому, як і Хорватія. Хорватія тепер є членом, а для Північної Македонії ми навіть не відкрили перші розділи.

– Що стосується Білорусі, ми побачили незначну зміну в її політиці після звільнення кількох політичних в’язнів. Чи настав час Європейському Союзу переглянути відносини з Білоруссю, можливо розрізняти Білорусь і Росію?

– Ми дуже вітаємо зусилля та досягнення США щодо звільнення в’язнів, серед яких були й двоє громадян Латвії. Те, як вони описують умови утримання й те, як усе це відбувалося, – це просто жахливо. Тож ми очікуємо від білоруського режиму звільнення понад тисячі в’язнів, які досі там перебувають – і це лише політичні в’язні. Є також інші, ув’язнені за іншими підставами тощо.

Отож, якщо запитаєте мене, ми поки що не бачимо великих змін у політиці режиму. Водночас абсолютно очевидно, що Білорусь сприяє війні Росії проти України.

Російські війська проходять через її територію. Росія повністю інтегрувала Білорусь у підготовку до стратегічного навчання «Захід». Усе це – свідчення й доказ того, що Білорусь нічого не змінила. Водночас вона хоче, щоб ми повірили, що зміни відбуваються, але для цього мають бути реальні докази.

– Коли (спеціальний посланець президента США Дональда Трампа з питань України Кіт – ред.) Келлог був у Білорусі, з’явилися припущення, що він чи радше Білорусь хоче знову експортувати калійні добрива через Європейський Союз. Чи була б Латвія готова, якби Келлог звернувся до Риги з таким проханням?

– Як я вже говорила у відповідях різним медіа, жодних запитів від США щодо цього не було. Це якась дезінформація – ми навіть не знаємо, звідки вона походить. Нічого подібного не відбувалося. І існує цілий спектр санкцій щодо білоруських добрив, калію, компаній тощо.

– Добре. Переходимо до Грузії, оскільки це буде великою темою під час зустрічі міністрів закордонних справ ЄС у Брюсселі 15 липня. Чи готовий ЄС запровадити жорсткіші санкції проти Грузії?

– Знову ж таки, мета – не запроваджувати санкції. Мета – заохочувати прогрес у європейській інтеграції, а його бракує. У Грузії були всі перспективи. Це те, чого хоче грузинський народ. Принаймні так заявляє уряд. Але дії йдуть у протилежному напрямку: арешти лідерів опозиції, арешти мирних демонстрантів, зміни в законодавстві, які обмежують основні права й свободи. Це не європейська поведінка, це не принциповий рух до європейського майбутнього. Саме тому замість заохочення ми бачимо дії – як на рівні ЄС, так і на національному рівні – щоб показати Грузії, що така поведінка її влади є неприйнятною. Це не проти грузинського народу – йдеться про конкретні рішення й дії конкретних людей та органів влади.

Режим безвізових поїздок для власників дипломатичних та службових паспортів уже скасовано. Це чіткий сигнал. Ми також підтримуємо подальші дії щодо окремих осіб

– Наприклад?

– Було запропоновано внести значну кількість осіб – індивідів, осіб, які ухвалюють рішення – до санкційного списку або вжити так званих індивідуальних заходів проти них, що означало б заморожування їхніх активів, інші обмеження в ЄС, обмеження їхніх поїздок тощо. Один із членів ЄС виступив проти.

Був інший член ЄС, який підтримав це – країна, яку ви добре знаєте, що близько до вас. Тож цього не відбулося, але, знову ж таки, відповідь полягає не в тому, щоб зупинитися, а в тому, щоб знаходити шляхи для просування таких рішень.

На національному рівні ми внесли значну кількість грузинських посадовців до списку персон нон грата, що означає, що вони не можуть в’їжджати до Латвії. Те саме зробили й інші балтійські держави та низка інших країн.

– Чи розглянули б ви можливість призупинення частини Угоди про асоціацію між ЄС і Грузією?

– Знову ж таки, потрібно вивчати положення Угоди про асоціацію.Цим займаються не держави-члени, а Єврокомісія й відповідні служби. Якщо вони нададуть чітку оцінку, що є підстави, тоді держави-члени ухвалюватимуть рішення.