Джерело: www.volynnews.com
На той час він вже мав певне уявлення про військо – у 2007-2008 роках служив «строчку» у Дніпрі, повідомляють у 100 окремій механізованій бригаді.
Потрапивши до Ковельського батальйону (54 об ТрО) тоді ще Волинської бригади тероборони (100 обр ТрО), служив на посаді старшого сапера в інженерно-саперному взводі. Від побратимів одержав співзвучний із прізвищем позивний Лящ.
Брав участь у запеклих боях в Серебрянському лісі та під Очеретиним. За виявлений героїзм нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вже рік як Максим служить у роті радіаційного, хімічного, біологічного захисту (РХБЗ) 100 омбр на посаді командира окремого відділення РХБ розвідки.
Під час боїв у Торецьку внаслідок ворожого скиду зазнав контузії та осколкового поранення ноги. Після оперативного втручання та відновлення повернувся до строю.
Про свій уже четвертий рік на війні Лящ розповідає із неабияким гумором: «Тут усе як у супермаркеті: хто три роки відслужив – четвертий одержує в подарунок! А якщо серйозно, то порівняно із тією ордою Україна, з першого погляду, начебто і маленька держава. Але ж тримаємося четвертий рік – і це справді крутезно! Бо переважаємо здичавілих «асвабадітєлєй» за такими параметрами як мотивація, сила волі, любов до рідної держави. Їм тут нічого не «світить»: якби забралися назад на болота просто сьогодні – принаймні зберегли б кількасот тисяч життів свого особового складу».
На рідній Волині на Максима чекає з Перемогою велика родина: люблячі батьки Ярослав Іванович і Світлана Сергіївна, кохана дружина Анна, 12-річний син Захар і дев’ятирічна донечка Евеліна.
«Найбільша моя мрія – повернутися додому і міцно-міцно обійняти найрідніших людей! А потім можна десь і на відпочинок усім разом гайнути», – розповів Захисник.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
