Росія та Азербайджан посварилися. Чи отримала Україна нового союзника

Підпис до фото, Володимир Путін та Ільхам Алієв – під час зустрічі лідерів РФ, Азербайджану та Вірменії в Сочі, 31 жовтня 2022 року

• • Author, Жанна Безп’ятчук
  • Role, ВВС Україна, Київ
• 58 хвилин(и) тому

Те, як розгортається конфлікт між РФ та Азербайджаном, підтверджує існування певної “путінської методички” – алгоритму створення образу ворога та поширення дезінформації в сучасній Росії. Його можна застосувати хоч до Києва, хоч до Баку, хоч до Заходу.

Через тиждень після затримання близько 50 азербайджанців в Єкатеринбурзі деякі російські пропагандисти написали начебто про “героїзацію прихильників нацизму” часів Другої світової в Азербайджані.

На додачу до цього поширили відео нібито азербайджанських бійців у лавах ЗСУ. Стверджується, що вони потрапили туди “завдяки офіційному Баку”. Бо той допускає рекрутинг азербайджанців, громадян своєї країни, до “охоронних фірм” в Україні. А насправді йдеться про участь у війні на українському боці. Т

У лавах Сил оборони України справді служать азербайджанці, які переважно або є громадянами України, або давно живуть і працюють саме в цій країні. У травні 2023-го українське посольство в Баку повідомило про 26 азербайджанців, які загинули, воюючи в складі української армії. Це відкрита інформація.

Тим часом у відповідь на арешти своїх людей в Росії та закиди російської пропаганди азербайджанські правоохоронці затримали 13 громадян РФ. Серед них – керівники російського пропагандистського агентства “Sputnik Азербайджан”. Декого з цих людей звинуватили в роботі на російські спецслужби. Інших – в наркоторгівлі та кіберзлочинах.

Речниця російського МЗС Марія Захарова стримано заявляла про доступ консулів до затриманих громадян РФ і незмінність партнерства з Баку.

Що це все значить для України та чому сталося саме зараз?

Адже той же рейд ФСБ у Єкатеринбурзі стосувався нерозкритих злочинів, вчинених понад п’ятнадцять років тому.

Так само особи конкретних співробітників спецслужб РФ, що могли працювати під прикриттям в агентстві Sputnik, мали б бути давно відомі Азербайджану.

Підпис до фото, Ільхам та Мехрібан Алієви приймають Володимира Путіна в себе вдома у Баку, 18 серпня 2024 рокуДіаспори як інструмент тиску РФ

Росія традиційно використовує діаспори країн, які хоче втримати в сфері свого впливу, для тиску на їхню владу, вважає Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень у Києві.

Азербайджан – не поодинокий приклад. Росія робила це саме, приміром, щодо України та Туркменістану. Єдине, що різняться способи, як цей інструмент використовується. І багато, що залежить від загального контексту відносин з відповідною країною.

У Росії регулярно проводять рейди проти трудових мігрантів із Туркменістану. Для цієї країни перекази трудових мігрантів з Росії – це важливий фактор економіки. Близько чверті населення держави виїхали працювати за кордон. Багато з них – до Росії. Для своїх родин часто родичі в РФ – це основні годувальники.

Рейди проти туркменів посилилися після теракту в “Крокус-Сіті Голл” у Красноярську 22 березня 2024 року. Найважче стало тим, у кого є проблеми з документами. Останнє повідомлення про рейд проти туркменів з’явилося 3 липня цього року. У Воронежі, за даними Turkmen.news, затримали близько десяти трудових мігрантів із Туркменістану.

У випадку з Україною Росія вдається до інших прийомів. Вона відправляє до депортаційних центрів українських трудових мігрантів, в яких сплив термін дії дозволу на роботу. Або ж це можуть бути люди, які відбули термін за кримінальні злочини у Росії і мали б бути звільнені.

У рамках великого обміну полоненими 23 травня 2025-го Росія повернула Україні 120 її громадян. Серед них було лише кілька людей, яких РФ незаконно позбавила волі саме через війну. Але більшість – це ті, хто жив, працював у РФ, і кого мали б або відпустити на волю, або депортувати. Таких не міняють на військовополонених під час війни.

Втім, Росія зробила саме це.

Натомість у російських тюрмах залишилися тисячі цивільних України, яких російські сили викрали на окупованих територіях. З допомогою затриманих українських мігрантів з РФ вона пробує штучно звільшувати свій “обмінний фонд”, не повертаючи Україні тих, кого мала б, за міжнародним правом.

У випадку з Азербайджаном Росія, схоже, вдалася до методу мігрантських рейдів.

Підпис до фото, Брати Зіяддін та Гусейн Сафарови загинули під час рейду ФСБ в Єкатеринбурзі 27 червня 2025-го. Азербайджан заявив про численні травми на їхніх тілахПриборкання норовливого?

Азербайджан та Вірменія порозумілися щодо основних пунктів майбутньої мирної угоди. Вона підсумує перемогу Азербайджану в Другій Карабаській війні вересня-листопада 2020 року.

13 березня 2025 року вони повідомили, що завершили переговори щодо документа і погодили його текст. Вірменії та Азербайджану вдалося домовитися навіть щодо найбільш проблемних пунктів. Так, Вірменія готова відмовитися від присутності європейських спостерігачів на кордоні з Азербайджаном.

Тепер вірменський прем’єр Нікол Пашинян має провести референдум щодо змін до власної конституції, які б закріпили відмову його країни від Нагірного Карабаху. Азербайджан наполягає на тому, що ці зміни потрібні.

Як би це не було складно, ці досі ворожі одна до одної країни домовилися про умови миру фактично без посередництва Росії. Сталося це, поки Володимир Путін зосередився на іншій війні – власній агресії проти України.

Отож, за останні пів року в Росії було вже дві невдалі спроби стати посередником у чужих війнах. Спочатку без їЇ активної участі домовилися Вірменія та Азербайджан. Потім – Трамп відмовився від посередництва РФ у конфлікті з Іраном, попросивши Путіна “допомогти з Росією”.

Коли вже після гарячої фази війни в 2022-му на кордоні між двома державами спалахували сутички, Росія не приходила на допомогу офіційному Єревану, як він того мав підстави сподіватися. Хоч Вірменія є учасницею ОДКБ – оборонного союзу на чолі з РФ.

І це могло не сподобатися кремлівському керманичу, припускає Сергій Данилов.

“Росія заявляє, що хоче миру. Але як тільки дійшло справді до миру між Вірменією та Азербайджаном, то стався конфлікт між Росією та Азербайджаном. Росії не подобається, що її витісняють у такий спосіб із Південного Кавказу”, – зауважує експерт.

Азербайджан переміг у війні за Нагірний Карабах, й ця країна розбудовує сьогодні власну армію, що в глобальному рейтингу національних збройних сил за 2025 рік посідає 60-ту позицію з 145 армій світу. До порівняння: ЗСУ – 20-ті, армії Казахстану та Узбекистану – 57-ма та 58-ма, відповідно. Російська – друга після США.

Європейські країни заміщають російський природний газ, зокрема, азербайджанським. Прикметно, що це робить навіть Словаччина. Хоч одночасно з цим її міністр закордонних справ Юрай Бланар може закликати “пробачити Росії все, що сталося”.

“Ільхам Алієв також зумів розвинути ефективну співпрацю з Ізраїлем, стратегічне партнерство з Туреччиною, співпрацю з Пакистаном”, – відзначає Сергій Данилов.

Ця країна працює над своє частиною Серединного шляху – Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту для вантажоперевезень, що проходить через Китай, Казахстан, Каспійське море, Азербайджан, Грузію, Туреччину та Європу.

В усіх цих випадках та історіях є місце різним гравцям та силам. Але в них фактично немає Росії.

В економічно зміцнілого Азербайджану, країни-переможниці у тривалій Карабаській війні, з’явилося достатньо впевненості та сили, щоб діяти самостійно. Для Росії виник ризик втратити лояльність свого давнього союзника.

Це те, що має значення і для України.

Підпис до фото, Затримання 13 громадян РФ в Азербайджані, липень 2025 року Азербайджан стає ближчим Україні?

Для оцінки майбутнього відносин України та Азербайджану важливо згадати два епізоди з минулого.

Перший стався за два дні до масштабного російського вторгнення в Україну. У Москві Ільхам Алієв та Володимир Путін підписали Московську декларацію про союзницьку взаємодію.

За день до того, 21 лютого 2022 року, Путін підписав укази про визнання незалежності так званих “ЛНР/ДНР”. Коли президенти Азербайджану та РФ ставили свої підписи під документом про стратегічне партнерство, за лічені години мала початися війна проти України.

Таким чином, символічно відновлення російської неоімперії починалося не з України – воно починалося зі стратегічного обопільного зближення з Баку.

Далі російська армія вторглася в Україну, обстрілюючи мирні міста й вбиваючи українців на своєму шляху.

І ось другий епізод. Він стався 26 лютого 2022 року. І до столиці наближалася російська броньована колона. У Гостомелі почався бій за аеропорт, який РФ хотіла зробити “воротами до Києва”.

“Добрий друг України Ільхам Алієв, президент Азербайджану, з яким я проговорив, що нашій країні не вистачає нафти, не вистачає нафтопродуктів, і все непросто. Але тепер – все буде”, – повідомив у той день Володимир Зеленський.

Президент Азербайджану не чекав “три дні”, за які Росія обіцяла захопити Київ. Він погодився допомогти вже на другий день, коли Україна почала свою боротьбу проти агресії по всій країні й на всіх рівнях.

І Азербайджан споряджав цистерни з пальним до України в той час, коли пожежі від російських обстрілів здіймалися над українськими нафтобазами.

Алієв не допомагав зброєю, але надавав і далі гуманітарну допомогу. Приміром, Азербайджанська нафтова компанія SOCAR підтримує українських медиків та рятувальників. Вже в цьому році ця південнокавказька країна виділила ще один мільйон доларів на таку допомогу.

Хоча перші роки війни медіа Азербайджану висвітлювали війну Росії проти України в руслі прокремлівських наративів.

“Писали, що це війна інспірована Заходом. Могли, приміром, писати про “українських нацистів”, – відзначає Сергій Данилов.

В Азербайджані панує цензура держави, де практично кожне слово узгоджують з курсом і думкою Ільхама Алієва.

Експерт відзначає, що віднедавна війну в Україні там почали визнавати як російську агресію. Сталося це якраз тоді, коли російська пропаганда знайшла й серед азербайджанців “націоналістів” та “прихильників героїзації нацизму”.

Водночас, ця країна навряд чи перегляне умови свого стратегічного партнерства з РФ. У самого Ільхама Алієва склалися давні гарні стосунки з Володимиром Путіним.

Але Азербайджан, як і Україна, показав, що може чинити опір російському тиску й готовий боротися за право обирати самостійно союзників і майбутнє.