«Санкції, що ламають кістки». Чи готовий Трамп ввести 500% мита проти Китаю за купівлю російської...

Якщо проєкт стане законом, то президент США отримає можливість ввести 500% мита проти країн, які купують російську нафту та інше паливо. Передовсім йдеться про імпорт з Китаю та Індії, адже саме на ці країни припадає приблизно 70% експорту російських енергоносіїв.

Втім, не розкритим залишається питання: чи справді Дональд Трамп готовий ввести безпрецедентні мита, зважаючи, що попередня спроба «тарифної війни» з Пекіном змусила адміністрацію США відступити? І чи бояться у Пекіні подібних санкцій з боку Вашингтона?

Вашингтон Пекіну не указ?

У колонці для консервативного видання Fox News сенатор Ліндсі Грем пояснює, що нові санкції фактично змусять Пекін відмовитися від російської нафти, продаж якої і підтримує військову машину Москви.

«Метою цього закону є розірвати цикл, за якого комуністична диктатура Китаю купує нафту за ціною, нижчою за ринкову, в Росії Путіна, що дає змогу його військовій машині вбивати невинних українських цивільних осіб. Цей законопроєкт покладе край цьому циклу», – вважає Грем.

Та чи дійсно у Пекіні готові прислухатися до таких аргументів США? Існує щонайменше дві причини у цьому сумніватися.

По-перше, Китай вже має досвід «ігнорування» американських вторинних санкцій. За даними компанії з аналізу даних Kpler, які наводить видання Bloomberg, великі порти Китаю продовжують приймати іранську нафту, попри санкції США.

За даними, наведеними у статті, з січня по червень 2025 року Китай щодня закуповував майже 1,4 мільйона барелів іранської нафти. Ці поставки здійснювалися за допомогою танкерів, на які США наклали санкції.

Bloomberg зазначає, що Китай офіційно не визнає односторонні санкції США і захищає своє право на торгівлю з Іраном. А нещодавно сам Дональд Трамп заявив, що Китай має право купляти іранську нафту, чим дуже здивував як трейдерів, так і посадовців в уряді США, пише Bloomberg.

По-друге, у Пекіні вже мають досвід гри у «Хто кліпне першим?» із новою адміністрацією США. Дональд Трамп уже вводив тарифи проти Китаю із тризначними відсотками, але зрештою відмовився від них, так і не примусивши Китай до жодних поступок.

Ключовим фактором тут виявилися знайомі українському читачу рідкісноземельні метали. Найбільше у світі їх видобувають саме у Китаї. І саме цей важіль Пекін зможе знову за потреби використати у протистоянні із Вашингтоном, вважає старший економіст експертного центру Case Ukraine Володимир Дубровський.

«Вони дуже успішно користуються цим важелем. Вони навмисно його створили. Вони монополізували фактично видобуток і переробку оцих ресурсів. І зараз, коли президент Трамп спробував виставити китайцям навіть не 500%, а 145% мита, то вони миттєво припинили експорт цих ресурсів до Сполучених Штатів і змусили їх піти на переговори, і зараз ці переговори завершилося певною угодою», – пояснює Дубровський у коментарі Радіо Свобода.

У травні Китай і США домовилися про запровадження 90-денного мораторію на оголошене раніше обома сторонами суттєве підвищення імпортних мит у взаємній торгівлі. Про це за підсумками переговорів у Женеві оголосив міністр фінансів США Скотт Бессент.

Тоді домовились знизити взаємні мита на 115%: США – від 145% до 30%, а Китай – від 125% до 10%.

Тоді ж Китай скасував заборону на експорт рідкісноземельних металів, але пізніше знову пригальмував оформлення їхнього продажу в Америку у відповідь у нові торговельні погрози Трампа. Зрештою, погрози так і залишилися погрозами, а якихось суттєвих поступок від Пекіну Дональду Трампу добитися не вдалося.

З іншого боку, «тарифна війна» між Пекіном і Вашингтоном продемонструвала те, що в Китаї принаймні поки не готові коритися тиску Америки ще й з суто політичних і культурних міркувань, вважає Володимир Дубровський.

«Для китайців підкоритися тиску Сполучених Штатів – це буде втратити обличчя. Втратити обличчя в китайській культурі це гірше за смерть. Тобто вони будуть всіляко уникати такої ситуації», – каже експерт.

Можливо, цього разу Трамп буде готовий піти далі?Довгий час від моменту ініціативи Ліндсі Грема і його колеги-демократа Річарда Блументаля і ще 80 співавторів законопроєкту, залишалося незрозумілим: а чи підтримує ідею нищівних вторинних санкцій сам Дональд Трамп?

Врешті після чергової телефонної розмови із президентом РФ Володимиром Путіним, яка, за словами Трампа, хоч була і «гарною», але не такою, що «приведе до негайного миру», президент США сказав журналістам, що він розглядає можливість застосувати санкції, які пропонують конгресмени.

«Я з ними про це не говорив. У них є законопроєкт – рішення буде за мною, це мій вибір. Вони зробили це саме так, і це заощадить багато часу, якщо так і буде. Тож мене це влаштовує. Я ще не вирішив, чи застосую його. Це дуже сильний законопроєкт», – сказав Трамп 7 червня.

У той же час американські медіа починають критикувати пропозицію Ліндсі Грема як таку, що «може відрізати США від основних торговельних партнерів…, враховуючи союзників у Європі».

Йдеться насамперед про ЄС, який продовжує імпортувати майже 20 відсотків свого газу з Росії. Щоб запобігти тарифам проти європейських союзників Америки, співавтор законопроєкту Грем запропонував виняток: «Якщо країна веде бізнес з Росією, але водночас допомагає Україні у військовій та економічній сферах, то для неї діє 270-денний виняток щодо санкцій і тарифів. Будуть також додаткові винятки, в тому числі президентський виняток щодо санкцій та інших заходів».

Втім, експерти, слова яких наводить видання Politico, кажуть про те, що 270 днів може просто не вистачити, щоб повністю припинити поставки російських енергоносіїв у ЄС. До того ж, серед країн-членів є не лише ті, хто не може собі дозволити це, з технічної чи економічної точки зору, але і такі, що не вбачають у цьому і політичної доцільності – як-от Угорщина або Словаччина.

На думку директора з досліджень економічної політики консервативного аналітичного центру «Американський інститут підприємництва» та професора Джорджтаунського університету Майкла Стрейна, нові тарифи можуть призвести до зростання безробіття у США до рівня рецесії. Тож запроваджувати тарифи проти основних торговельних партнерів може виявитися банально непопулярним кроком для адміністрації Трампа.

Інша справа, що, за логікою законопроєкту, США мали б ввести санкції і проти самих себе, оскільки країна продовжує бути залежною від імпорту збагаченого урану з Росії для палива своїх ядерних реакторів.

І хоча минулого року 46-й президент США Джо Байден підписав закон про заборону імпорту російського урану, він дозволяє Міністерству енергетики США видавати дозволи на винятки до 2028 року. А в лютому Росатом оголосив, що відновив експорт до Сполучених Штатів.

«Чи буде уряд США запроваджувати 500-відсоткові тарифи проти себе? Чи не виникне у інших країн, яких Америка карає 500-відсотковими тарифами, справедливе заперечення, що їм завдається шкода через імпорт енергоносіїв з Росії, в той час як самі Сполучені Штати все ще імпортують енергоносії з Росії?» – риторично запитує колумніст The Washington Post Джим Джераті.

Вже кілька місяців західні медіа використовують новий термін на позначення поведінки Дональда Трампа, коли той відмовляється від своїх погроз, зокрема щодо запровадження тарифів проти інших країн. Цей термін звучить як TACO – акронім від виразу «Trump Always Chickens Out» (з англ. – «Трамп завжди дає задню»).

Сам президент США категорично не погоджується із подібним трактуванням його тактики переговорів щодо тарифів, сказавши, що «це називається переговорами» і додав: «Зазвичай я маю протилежну проблему. Вони кажуть, що я занадто жорсткий».

Однак, коли йдеться про тиск на Китай вже не через економічні міркування, а через намагання примусити Росію до припинення вогню, в адміністрації США можуть бути інші розрахунки. Зрештою, критичні публікації щодо законопроєкту сходяться на тому, що документ ще можуть доопрацювати.

«Цей законопроект, за свідченням багатьох експертів, ще не є цілком доробленим. Він скоріше зараз як макет. Одна з причин – в тому, що не відомо, чи він буде колись втілений. Якщо будуть сигнали про те, що його можуть поставити на голосування, то над ним будуть вже предметніше працювати», – пояснює у коментарі Радіо Свобода директор Центру міжнародних досліджень Володимир Дубовик.

Експерт підкреслює, що сам факт ухвалення законопроєкту ще не означатиме, що Трамп буде його застосовувати: «Можлива розробка «полегшеного» законопроєкту, який буде не таким радикальним, але може все одно зіграти позитивну роль. Але Трамп, дійсно, може так і не погодитись на втручання Конгресу в сферу санкцій, до якої він уважно ставиться і намагається динамічно використовувати».

Зрештою, якщо ухвалити законопроєкт у його нинішньому вигляді, то йдеться не лише про економічну рецесію у США, а й про загрозу цілим секторам економіки, зауважує економіст Володимир Дубровський.

«Є критичні компоненти, без яких взагалі не буде працювати, наприклад, американська індустрія мікроелектроніки, не буде працювати авіабудівництво, військове будівництво. То тут взагалі не йдеться про те, що Америка зможе такі важелі застосувати», – каже експерт.

Чи лякає це Росію?Офіційно у Кремлі кажуть, що санкції, які пропонує законопроєкт, лише «ускладнять мирний процес».

«Погляди сенатора [Грема] нам добре відомі, вони відомі всьому світу. Він належить до групи затятих русофобів. Якби це залежало від нього, ці санкції були б давно введені… Чи допомогло б це врегулюванню [конфлікту]? Це питання, яке повинні ставити собі ті, хто ініціює подібні заходи», – сказав речник президента РФ Дмитро Пєсков 30 червня.

На початку травня у коментарі телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю Голосу Америки, макроекономіст Артем Кочнев назвав законопроєкт США «скоріше політико-економічним, ніж суворо економічним»: адже «мита є чи не основним інструментом примусу у веденні зовнішньої політики Трампа».

Якщо країни на кшталт Індії та Китаю все ж таки перестануть закуповувати російську нафту – може впасти експортна виручка Росії, що послабить курс рубля і призведе до зростання інфляції.

«Росія може спробувати більш активно використовувати «тіньовий флот» і переорієнтувати постачання під соусом інших країн. Інструменти потенційно для цього існують. І тут постає питання не тільки про впровадження якихось заходів, а й їх імплементацію та відстеження – це одна з ключових проблем ефективності санкцій», – додав Кочнев.

З огляду на те, що запровадження тарифів проти основних споживачів російської нафти з боку США виглядає аж надто сумнівним, у Росії можуть навіть спробувати використати ухвалення законопроєкту на свою користь, вважає Володимир Дубровський. На його думку, за такого розвитку подій репутація санкцій як ефективного інструмента може бути остаточно зруйнована, що безперечно вигідно Москві.

«Якщо там ставляться до цього так, як я це собі бачу, то вони зрештою виграють, тому що вони отримають економічно те саме, що є зараз, але воно буде підкріплене ще психологічною перемогою, і найголовніше – дискредитацією самого поняття економічних санкцій», – каже Дубровський.