Спомин про Героя. Волинянину не судилося потанцювати з донькою на випускному

Про це пише Павло Костючко на шпальтах видання Селянське життя у фейсбуці.

Пройти бойове хрещення Миколі Маркусю випало ще у 2014 році. На Донеччині отримав важку контузію, внаслідок якої перестав чути на одне вухо. Воїнові тоді присвоїли статус інваліда ІІІ групи. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, його призвали в роту охорони територіального центру комплектування. В подальшому був зарахований в резерв 9 запасної роти 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

Звістка про те, що в Локачах на місцевому ставкові втопився військовий, сколихнула усіх. Чому так трапилось, що до цього спровокувало Захисника – досі не знає навіть його дружина Тетяна.

– Коли це сталося, ми з донькою були в Польщі. Катя взагалі додому не хотіла повертатись, адже так мріяла з татом потанцювати на своєму випускному. А тут таке горе. Вона дуже важко переживала смерть рідної людини. Коля душі в ній не чув. Ще як меншою була, то на риболовлю брав, на оздоровлення в санаторії. Ми у шлюбі з ним прожили 17 років. Добрий, справедливий, усе умів зробити. Шкода, що молодим пішов з життя. Та ще й за таких незрозумілих обставин, – ділиться спогадами про свого чоловіка Тетяна Маркусь. – Війни він не боявся, бо ж пороху ще в 2014-му добряче понюхав. Отримана контузія спричинила серйозні проблеми зі слухом. Але навіть не зважаючи на це, Коля був завжди готовий повернутись у стрій і хоча б у тилових підрозділах виконувати якісь завдання. «Якщо ворога не зупинити, то скоро буде тут. Треба захищати, бо росте дитина…» – це його слова. І це, вважаю, позиція справжнього чоловіка.

Тетяна Маркусь додає, що Микола мав стійкий характер і не жалівся на життя: «Раніше, ще як він перебував на Сході, ні про страх, ні про втому не згадував. Коли не подзвонить – «У мене все добре, живий, здоровий». Рідним дуже не вистачає нашого мужнього Захисника».

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!