Возять дрони під прикриттям «швидкої». Як Росія «реформує» медицину в окупації

На окупованих територіях Росія активно експлуатує медицину як інструмент пропаганди. Демонстративне відкриття медичних закладів, ремонти та показові передачі обладнання – все це транслюється як докази «турботи» Росії про здоров’я місцевого населення. Однак за фасадом показових акцій, як кажуть аналітики, приховується системна деградація медичної сфери.

Багато місцевих фахівців покинули регіон після окупації, дехто – в ув’язненні за проукраїнські погляди. Росія завозить медиків та обладнання для медобслуговування, але для військового контингенту. Самі ж лікарі-«шефи» з РФ возять автомобілями швидкої допомоги дрони на фронт і показують це в своїй пропаганді. Чимало лікарень не відновлено, а ті, що є, агресор переобладнує під військові шпиталі.

Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповідають, як система охорони здоров’я в окупації працює на кремлівську пропаганду та армію РФ.

Російські та підконтрольні РФ місцеві ЗМІ регулярно висвітлюють ремонти у медзакладах, відкриття нових та передачу туди медобладнання. Але насправді більшість цих лікарень, амбулаторій, медичних центрів існували на Донеччині й Луганщині ще до захоплення Росією.

• Окупанти хваляться, що добудовують кардіоцентр в Інституті невідкладної хірургії імені Гусака – а насправді його почала будувати Україна, і все припинилося із початком російської агресії у 2014-му.
• У цьому ж інституті в 2023 році російська влада закрила амбулаторію, яка користувалася великим попитом серед донеччан.
• Після релокації у 2014-му медзакладів з Донецька та Луганська Україна 8 років вкладалася в їхнє оновлення, щоб довести до рівня обласних. Коли ж ці території були захоплені Росією в 2022-му, це оснащення окупанти почали видавати за власне досягнення. І навіть забирають апаратуру звідти – на староокуповані території.

Ілюзія покращення: Росія видає українські ремонти і апаратуру за своїДмитро Дурнєв у минулому– лікар-реаніматолог однієї з лікарень Донецька, зараз як журналіст він пише про цивільних бранців Кремля для видання «Спектр», а також підтримує контакти з колишніми колегами-медиками – як з тими, що покинули Донеччину, так і з тими, хто залишився в окупації.

Він наводить приклади: обласну лікарню інтенсивного лікування № 2 в Маріуполі, в оснащення якої Україна до 2022 року вклала близько 100 млн грн, країна-агресор отримала майже неушкодженою і з обладнанням.

У Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Кремінну, Старобільськ Україна після 2014-го перенесла та наново оснастила основні обласні медичні установи з Луганська.

Луганчанка Марина Терещенко каже:

«З того, що я знаю, один з апаратів МРТ у Луганськ привезли з новоокупованих територій ще в 2023 році».

Марина – журналістка, яка не залишилась жити в окупації, але продовжує відстежувати там ситуацію із медициною.

У Рубіжному незадовго до повномасштабного вторгнення за рахунок України та міжнародних партнерів було відремонтоване інфекційне відділення Рубіжнянської міської лікарні.

Це відділення у 2020-му стало відомим, зокрема, лікуванням COVID-19 – люди залишали численні вдячні відгуки медикам у соцмережах.

«Вони (окупаційна адміністрація – ред.) запустили там генератор і сказали, що ось – це все зробили ми. Хоча це все було до того, і лікарі, які працювали в цьому інфекційному відділенні, впізнали обладнання», – розповідає головний редактор релокованого з Луганщини видання «Трибун» Олексій Артюх, який до великого вторгнення РФ жив і працював у Рубіжному.

Тепер їздити на обстеження в інше місто там, де раніше можна було легко мати доступ до процедур, стало звичною справою.

«Навіть якісь елементарні процедури, які раніше можна було просто піти і зробити – рентген та таке інше – то людям тепер доводиться їздити це робити за 50, а то й понад 100 кілометрів», – розповідає Олексій Артюх.

Але так звані «регіони-шефи», які за вказівкою російської влади опікуються окупованими територіями, все ж ремонти роблять і обладнання, закуплене за кошти своїх бюджетів, передають. Передача будь-чого медичного у будь-який медзаклад кілька разів знімається для ЗМІ і також багато разів поширюється, тому складається враження, що Росія передає щось дуже часто та багато. Іноді з цього влаштовують телешоу.

10 червня лідер РФ Володимир Путін через відеозв’язок брав участь у відкритті в окупованому Донецьку чи то оновленого, чи новоствореного, як казали у пропагандистських сюжетах, судинного центру при лікарні імені Калініна.

Головний лікар та очільник окупаційної адміністрації з лікарняної палати дякували Росії за можливість отримати дуже необхідний Донеччині медичний заклад.

За словами колишнього реаніматолога цієї лікарні Дмитра Дурнєва, до війни на Донбасі було чотири клініки, де оперували на серці: одна – в Луганську, дві – в Донецьку і одна – в Маріуполі.

«Якщо не знати, що було чотири, а лишилася одна, – це сприймається, наче справді щось відкрили. Але ж у нас не Африка була. У нас був найпотужніший медичний центр. Найпотужніший і на українському рівні, і на європейському», – пояснює журналіст.

Російська окупація витіснила медперсонал з регіону, а декого навіть репресувалиНавіть там, де обладнання є або лікарні відремонтовані, – лікувати практично нікому.

«Фахівців немає – чоловік їздив до Луганська. Знайома їздила рік тому робити операцію до Києва (грижа на хребті), а ще одні знайомі їздили до Ростова робити теж серйозні операції (на тазостегновому суглобі)», – розповіла Донбас Реалії пенсіонерка з окупованого Щастяна Луганщині.

У Луганську ситуація краща, ніж на периферії області, але часом городяни їдуть у Росію, аби отримати допомогу, яку не можуть мати на місці, або за альтернативною думкою спеціаліста, розповідає Марина Терещенко.

«В Таганрог (Ростовська область РФ – ред.) направляли на операції, пов’язані з кардіологією, людей з Луганська, бо в Луганську не було кому провести цю маніпуляцію. Тобто обладнання було, а фахівця, який міг би працювати з цим обладнанням, не було», – каже вона.

Донецькі окупаційні медіа розповідають про роботу медичного патруля «Здоровье» – групи з 11-ти лікарів різних спеціальностей, яких через брак фахівців почергово возять по різних районах Донецька та області. У своїх матеріал вони зазначають, що людей на такі прийоми приходить багато – переважно пенсіонери.

Багато спеціалістів високого рівня Донбас покинули після початку агресії Росії 2014-го, і ще значна кількість – після початку повномасштабного вторгнення у 2022-му. Вони знайшли роботу в різних країнах, розповідає Дмитро Дурнєв. А на чолі тих медзакладів в окупації, де і залишились місцеві фахівці, Росія часто ставить своїх спеціалістів.

Крім того, медзаклади залишаються без унікальних спеціалістів і через репресії щодо лікарів.

«Лікар, який 20 років спостерігав моїх дітей, – Сергій Петрик. Він був дуже відомий макіївський неонатолог. Він виїхав з Макіївки і працював у Микільському та не залишив своїх маленьких пацієнтів – продовжував працювати там і в окупації. Він із листопада заарештований за спротив працівнику поліції. Дали йому 2 роки умовно, випустили із зали суду, та на виході під камери заарештували повторно і сказали дружині, що тепер його судитимуть за «зраду батьківщини та за шпигунство на користь СБУ». А він був єдиним кваліфікованим дитячим лікарем на цілий район», – розповідає Дмитро Дурнєв.

Кількох раніше заарештованих медиків повернули в Україну в рамках обмінів ще до повномасштабного вторгнення, але за гратами ще з 2018 року залишається, зокрема, донецький лікар Юрій Шаповалов, про якого Донбас Реалії розповідали тут.

Такі ув’язнення, каже Дмитро Дурнєв, впливають на рішення медиків – залишатися і мовчати чи виїжджати.

За даними, які публікували окупаційні адміністрації, станом на травень 2025 року на захоплених територіях Донеччини відкриті вакансії понад 1400 лікарів та 1100 медичних сестер. На Луганщині у квітні називали вакантними 2200 місць у галузі охорони здоров’я. Але на словах у ЗМІ часто згадується дефіцит приблизно у 50%.

Росія намагається завезти в окупацію своїх медиків. Приміром, на ТОТ поширили російську програму «Земский доктор»: вона передбачає переїзд у малі міста і села медиків терміном на 5 років за одноразову виплату і службове житло. На відміну від лікарів, яких закликають їхати в російську глибинку, медикам на ТОТ пропонують подвійну виплату – 2 млн замість 1 млн.

Випадки, коли російські лікарі просто обирають окуповані території як нове місце для життя і перевозять туди сім’ї, теж трапляються. Переважно їдуть у великі міста – Донецьк, Луганськ, Маріуполь.

Але найпопулярніший спосіб Росії «допомогти» мешканцям окупованих територій з лікарями – завозити їх вахтовим методом з РФ. Вони начебто «за покликом серця» їдуть рятувати Донбас. Так звані «регіони-шефи» присилають у відрядження групи своїх спеціалістів з різних міст Росії. Для них це вигідна пропозиція заробити: подвійна зарплата та підвищені добові за відрядження.

Росія підпорядкувала медицину в окупації військовим потребамРосія в окупації залучає цивільні лікарні та цивільних медиків передусім на допомогу своїм військовим – і це головна причина проблем із доступом до медичних послуг у місцевих.

До того ж, для іноземних найманців армії РФ у цьому році навіть виділили десятину – забравши її з фонду оплати праці вчителів, медиків та інших працівників бюджетної сфери угруповання «ДНР». А учасникам «СВО» під час відпусток Росія дозволила звертатися по допомогу до найближчих цивільних медзакладів.

У трикутнику Сіверськодонецьк -Лисичанськ-Рубіжне, щоб убезпечити армію окупантів, глушать мобільний зв’язок та інтернет – там критична ситуація з викликом швидкої допомоги.

«Там встановили таксофони. Ну і зрозуміло, що людині, яка перебуває у важкому стані, треба дійти до цього таксофону – не всі можуть це зробити. І були випадки, навіть летальні, коли людина просто не могла викликати собі швидку», – пояснює Олексій Артюх.

У Центрі національного спротиву Донбас Реалії повідомили про численні факти використання цивільної медичної інфраструктури на тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини для потреб армії РФ.

«Наприклад, в Алчевську, Стаханові, Дебальцевому та Луганську зафіксовані випадки повної або часткової перепрофілізації закладів на потреби окупаційної армії», – пояснюють у ЦНС.

У Луганську, каже Марина Терещенко, у деяких медзакладах під лікування військових передали окремі поверхи або й цілі корпуси.

«Якщо брати 3-тю поліклініку, то там – окрема будівля, де суто військові, і окрема, де цивільні. І так само і з лікарями: є ті, які працюють суто з військовими, є лікарі, які працюють з цивільними, бо не завжди можна зрозуміти специфіку, і не завжди цивільні лікарі готові бачити ті травми, які є у військових. Принаймні, так склалося в Луганську. Єдине, де перетинаються, як я зрозуміла, – це лабораторія, бо фахівців для клінічної діагностики, для аналізів не вистачає», – пояснює вона.

«Центральна міська лікарня в Рубіжному переобладнана під військовий шпиталь частково, плюс їм не вистачає цього, тому вони переобладнали деякі школи», – додає Олексій Артюх.

У Донецьку, каже Дмитро Дурнєв, військових, особливо важко поранених, лікують там, де краще обладнання і кращі спеціалісти.

«Усі хірургічні відділення, всі профільні клініки, травматологічна та ж – вони задіяні», – пояснює він.

На початку 2024 року в інтерв’ю виданню Комсомольская правда директор Донецького інституту невідкладної та відновлювальної хірургії Роман Іщенко на запитання про пацієнтів закладу обмовився про таке:

«У нас багато поранених. Нині вони не лежать лише у дитячих відділеннях. Порив всього колективу – максимально допомогти пораненим учасникам СВО», – сказав він. Ці його слова видалили з публікації, однак їх можна побачити через кеш.

У ЦНС кажуть, що окупанти планують залучати студентів з медичних навчальних закладів на окупованих територіях до стажування у шпиталях.

Донбас Реалії зібрали факти використання медицини для прикриття військових дій РФ на прикладі роботи лікарів з Калуги: це місто є «шефом» для Первомайського.

• Головний стоматолог Калуги надягає бронежилет та шолом. У цивільний автомобіль швидкої допомоги він вантажать 12 квадрокоптерів та ще якесь обладнання. Везуть їх у Бахмут. «Задача там у нас ще є визначена – облаштування електропостачання в місці розташування одного з полків», – каже він.

• Виїзна бригада калузьких стоматологів працює на Донабасі. З 6-ти фото лікарів, що побували у відрядженні в різний час, на 5-ти у кріслах – пацієнти в камуфляжі.
• Подружжя Ігоря та Дар’ю Сидорових (він – травматолог, вона – фельдшер) їздить на Луганщину у відрядження регулярно з січня 2023 року. Їм вручили почесні грамоти за надання допомоги місцевому населенню. Натомість у пропагандистському фільмі доктор Сидоров оглядає пенсіонерку з переломом ноги, а далі протягом усього кіно – лише військових пацієнтів у кабінетах і коридорах лікарні в Первомайську. Лікарі розповідають, що планували підписати контракт і піти медиками у військо, та вирішили все ж їхати на Луганщину як цивільні. Але тут, на місці, крім лікування місцевих мешканців, рятують «наших ребят».

Зараз ситуація з медициною для цивільних на окупованому Донбасі схожа на «травматичний шок», підсумовує Дмитро Дурнєв. Десь вона працює, десь зупиняється, а щось уже не відновити.

«У ситуації травматичного шоку організм до останнього забезпечує кров’ю печінку, серце та мозок. А периферія відмирає. Щось типу травматичного шоку відбувається і на окупованих територіях», – каже він.

І доки ця сфера залишається елементом пропаганди й інструментом воєнних потреб, здоров’я цивільних людей на окупованих територіях буде під загрозою незалежно від кількості відремонтованих палат чи привезених апаратів.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.