“Увагу багатьох українських ЗМІ нещодавно привернула публікація в авторитетному британському виданні The Telegraph . В їхньому новому матеріалі йдеться про те, що російський диктатор Володимир Путін здатен вдатися до застосування тактичної ядерної зброї, якщо він буде «у відчаї», адже в його серці «панує страх». Журналісти вказують на те, що в цьому випадку Захід навряд реагуватиме”, — повідомляє: ua.news
Увагу багатьох українських ЗМІ нещодавно привернула публікація в авторитетному британському виданні The Telegraph . В їхньому новому матеріалі йдеться про те, що російський диктатор Володимир Путін здатен вдатися до застосування тактичної ядерної зброї, якщо він буде «у відчаї», адже в його серці «панує страх».
Журналісти вказують на те, що в цьому випадку Захід навряд реагуватиме симетрично. Автори базуються на коментарі відставного британського полковника Геміша де Бреттон‑Гордона, який зазначає, що регулярна ядерна риторика і загрози з боку Кремля сигналізують про наростаючу готовність до застосування ядерної зброї (ЯЗ).
Напрошується порівняння з «чехівською рушницею»: якщо вона висить на сцені в першому акті, то в останньому обов’язково вистрілить.
У статті підкреслюється, що британська і французька ядерна кооперація створюють наразі європейську «ядерну парасольку», яка повинна стримати Росію — особливо враховуючи придбання Великобританією літаків F‑35A, здатних нести американські ядерні бомби B61. Полковник де Бреттон‑Гордон також зауважує, що через потенційну відсутність негайної ядерної відповіді з боку Заходу в Кремлі може з’явитися спокуса застосувати як мінімум тактичну зброю, вважаючи, що масова загибель бійців української армії буде більшою перевагою, ніж потенційна відповідь Заходу.
Чому ядерна тематика знову з’явилася на шпальтах відомих західних ЗМІ? Чи дійсно Путін готовий натиснути на «червону кнопку»? Що передуватиме гіпотетичному удару ЯЗ? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Застосування ядерної зброї РФ: чому це знову на слуху
Варто одразу зазначити ключове: в жодному разі не треба панікувати, читаючи подібні новини. Журналісти The Telegraph прямо вказують, що їхній матеріал базується не на інсайдах чи даних спецслужб та розвідок, а лише на думці одного експерта. До того ж його позиція представлена в рамках дискусії щодо створення «єдності ядерного стримування» на європейському континенті.
Та і загалом використання ядерної риторики Кремлем — тема далеко не нова. З початку повномасштабного вторгнення РФ активно погрожує світу своїм ядерним арсеналом, що є частиною їхньої пропаганди та стратегії залякування. Париж і Лондон же наразі працюють над новими моделями ядерного стримування, які мають стати адекватною відповіддю на російські загрози.
Фокус британсько-французького альянсу – поділ технологій, розроблення власних ядерних засобів стримування і забезпечення можливості синхронізованої реакції. Аналогічні ініціативи просували канцлер Німеччини Фрідріх Мерц та інші європейські лідери.
Застосування Кремлем ядерної зброї: наскільки це реально
Сценарій, при якому Путін натисне «червону кнопку», на жаль, можливий. Але при цьому дуже і дуже маловірогідний — принаймні станом на зараз. На сьогоднішній день йдеться швидше про політичний тиск і демонстрацію сили, а не про реальне бойове застосування зброї масового ураження.
Проте на тлі значних втрат армії РФ — понад 1 мільйон осіб пораненими та загиблими — Москва може рано чи пізно опинитися у критичних умовах. В таких умовах застосування ЯЗ може стати для Путіна зброєю «останнього шансу», фінальною спробою врятувати власне становище.
Та варто розуміти, що подібний сценарій вже навіть не етапі моделювання є відверто катастрофічним. Скоріше за все, окупанти не наважаться на це без абсолютно крайніх умов.
Однак якщо одного дня в Кремлі вже абсолютно остаточно і безповоротно зійдуть з глузду, ніякого раптового удару все одно статися не повинно. Перед непоправним світ чекатимуть дні, а то й тижні явної підготовки, і на кожному етапі ще можна буде уникнути апокаліптичного розвитку подій.
5 «ядерних кроків» РФ
Відповідно до переконань аналітиків, а також згідно з оновленою ядерною доктриною країни-агресорки, використання ЯЗ Росією відбуватиметься поступово, щоб уникнути різкої тотальної ескалації і мати можливість відмовитися від «останнього аргументу» на кожному етапі. Ці «п’ять кроків» можна хоча і умовно та з оговорками, але все ж сформулювати наступним чином.
Перший крок — масштабна ескалація на фронті. Йдеться не просто про гіпотетичний контрнаступ ЗСУ чи про якийсь аналог Курської операції із заходом на міжнародно визнану російську територію. Мова про надсерйозний перелом у війні, за якого РФ зазнає системної поразки, а режим Путіна відчує загрозу власному існуванню.
Це той момент, коли Кремль може вирішити, що конвенціональна війна переростає у війну тотальну та екзистенційну, у якій більше не існує жодних «червоних ліній».
Другий крок — екстрені ядерні навчання або позапланова демонстрація. Подібне вже відбувалося у 2024 році, коли Росія проводила тактичні ядерні тренування, зокрема МіГ-31 з крилатими ракетами «Кинджал». Однак у випадку, якщо з’являться плани по бойовому застосуванню ЯЗ, такі навчання стануться поза будь-яких планів та графіків. Метою подібних заходів є психологічний тиск на Захід та Україну.
Третій крок — ядерні випробування. Варто зазначити, що цей пункт є гіпотетичним. Останній раз ядерні «тести» проводили ще в 1990‑му році, за часів СРСР. Сучасна РФ ще жодного разу не підривала ядерні бомби на полігонах чи будь-де.
Повернення до випробувань означатиме вихід Росії з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та стовідсотково викличе значне міжнародне засудження. Проте в будь-якому разі це буде кричущим знаком серйозності намірів і концентрації ресурсів на підготовці до застосування ЯЗ.
Четвертий крок — ядерний ультиматум. Москва може висунути вимоги до України і Заходу: припинення бойових дій, поставок зброї та мобілізації, визнання анексованих територій та/або відведення військ. У разі невиконання ультиматуму — загроза застосування. Це саме той випадок, який матиме на меті підірвати стійкість і змусити всіх до поступок. І якщо Україна та її західні союзники не пристануть на кремлівські умови…
П’ятий крок — обмежений ядерний удар. Скоріше за все, ворог застосує тактичний заряд з мінімальним радіусом ураження, вдаривши по військових об’єктах у віддалених від великих населених пунктів районах. Після цього Кремль очікуватиме на реакцію та на поступки, і якщо цього не буде — існуватиме значна вірогідність продовження ядерних бомбардувань.
Варто розуміти, що цей сценарій вже є абсолютно катастрофічним і, скоріше за все, суто гіпотетичним. Залишається лише щиро сподіватися, що це неможливо просто тому, що неможливо.
Що можна зробити та чого очікувати
Навіть у найгіршому з можливих випадків це не буде миттєвий вибух з нізвідки. У разі такої ескалації ми матимемо до кількох тижнів попереджувальної фази: від гучних загроз до навчань і демонстрацій. Це дасть шанс підготуватися, розгорнути системи цивільного захисту, підключити дипломатію і союзників задля уникнення непоправного.
Перспектива використання Росією зброї масового ураження — це, на жаль, не нереальний, але абсолютно крайній сценарій, ймовірність якого все ще дуже-дуже низька. Однак механізм втілення ядерних погроз у реальність складний і має чітку логіку, що залишає простір для стримування та деескалації.
Формування ядерної «парасольки» у Європі, збільшення військової готовності, мобілізація дипломатії і заяви про готовність відповісти — ключові складники стримування. Звісно, найкращий сценарій — це не опинитися в такій ситуації взагалі, але ми маємо бути готовими до поміркованої, чіткої і ефективної реакції.
