Чотири висновки про новий український уряд. Аналіз ВВС

• • Author, Святослав Хоменко
  • Role, Кореспондент ВВС
• 12 хвилин(и) тому

Персональний список уряду Юлії Свириденко вже кілька днів курсує українськими ЗМІ, тому перелік затверджених сьогодні Верховною Радою міністрів не містив у собі жодних несподіванок. Про що говорить нам склад нового українського Кабміну?

По-перше, це найкомпактніший уряд в історії України. Станом на сьогодні до його складу входять 16 людей. Для порівняння – кабмін Віктора Януковича в якийсь момент складався із 27 членів. Звісно, варто врахувати, що в команді Свириденко наразі вакантним є місце міністра культури, але у будь-якому разі рекорд побито. Добре це чи погано – час покаже. Новітня історія України знала численні приклади об’єднання та дроблення міністерств, і у підсумку система державної влади так і не набула ідеальної конфігурації. Нині, як бачимо, у моді знову злиття.

Одним з управлінських ноу-хау президента Володимира Зеленського свого часу було створення міністерства стратегічних галузей промисловості. В останні роки воно займалося переважно розробками ОПК, особливих нарікань на його роботу не було. Зараз його приєднують до міноборони: ну що ж, напевно, можна й так.

А от долю з помпою створеного минулого грудня міністерства національної єдності можна віднести до політичних курйозів. Рішення про його ліквідацію та приєднання до міністерства соціальної політики стало закінченням гучного скандалу навколо його очільника Олексія Чернишова. З того, що міністр, відповідальний за повернення українців на батьківщину, сам не поспішає повертатися із закордонного відрядження додому, де проти нього завели кримінальну справу, не сміявся хіба що лінивий.

Нарешті, цікавим експериментом буде створення та робота мегаміністерства, яке об’єднає у собі “старі” мінекономіки, мінагрополітики та мінекології. Фінансовий експерт Сергій Фурса називає очільника нового міністерства Олексія Соболєва “певно, найсильнішим міністром економіки за всю історію України”, і завдання перед ним стоятимуть, ймовірно, найскладніші за всю історію України.

По-друге, найпомітніша зміна у складі кабміну (якщо не брати до уваги призначення самої Юлії Свириденко на посаду прем’єра) – це, звичайно, прихід Дениса Шмигаля на пост міністра оборони. Українські коментатори ставляться до цієї ротації неоднозначно. З одного боку, здавалося б, явне пониження статусу. З іншого – найскладніша і найвідповідальніша ділянка роботи.

Відомство, через яке розподіляється близько половини державного бюджету. Завдання – навести в ньому порядок і вибудувати систему (навіть деякі прихильники колишнього вже міністра Рустема Умєрова віддавали належне його талантам переговорника, але визначали, що за нього міноборони перетворилося на міністерство хаосу). Одним словом, прем’єр, який встановив рекорд за тривалістю перебування у кріслі глави уряду, і запам’ятався, за великим рахунком, лише фактом цього рекорду, зараз має шанси увійти в історію як очільник міноборони на, можливо, вирішальному етапі війни.

По-третє, склад уряду Свириденко показує навіть не те, що українська влада має коротку лаву запасних, а те, що вона цієї лави не має взагалі. Більшість міністрів уряду Свириденко працювали на аналогічних посадах в уряді Дениса Шмигаля. Інші члени цього кабміну до сьогоднішнього призначення працювали… у кабміні. Герман Галущенко змінив крісло міністра енергетики на посаду міністра юстиції. Четверо новоспечених міністрів до сьогодні працювали заступниками міністрів.

Підпис до фото, Денис Шмигаль у Верховній РадіЗнову ж таки, добре це чи погано – складно сказати. Ми можемо лише констатувати, що приплив свіжої крові у владу (колись, у минулому житті з такими гаслами йшов у президенти Володимир Зеленський, але зараз, зрозуміло, часи змінились) зупинено. І що концепція надпартійного “уряду національної єдності”, на підтримку якої час від часу виступають окремі коментатори і, що, вірогідно, важливіше у цьому контексті, Петро Порошенко, залишається для нинішньої влади неактуальною.

З іншого боку, банальна логіка підказує, що від уряду, сформованого з уже чинних урядовців, складно очікувати проривні ідеї, сміливі реформи та подібні новації. Адже якщо вони були, то чому їх досі не реалізували?

І тут ми підходимо до четвертого висновку. Кадровий склад кабміну Свириденко не дає можливості визначити, яка ідея стоїть за терміновою, місцями хаотичною, можливо, проведеною не зовсім у рамках закону про воєнний стан зміною уряду. Відповісти на питання, яке раз у раз напівжартома вигукували вчора опозиціонери в залі Верховної Ради під час звільнення прем’єра, яке супроводжувалося одами та подяками Денису Шмигалю: “Навіщо ж ви його знімаєте?” – члени “Слуги народу” не могли.

Злі язики в опозиції вже назвали нинішню ротацію уряду “пересуванням ліжок”, натякаючи на старий непристойний анекдот. Хто його не знає – це приблизно як про зміну місць доданків. Втім, присоромити критиків і довести, що іноді “сума змінюється” – цілком до снаги Юлії Свириденко (і офісу президента).