«Понад половина всіх поранень – від дронів». Чому загрозу російських БПЛА так важко подолати

• Як врятувати логістику ЗСУ від російських FPV-дронів?
• Наскільки далеко вони зможуть залітати?
• Що робити з масованими атаками «Шахедів»?

Про це кореспонденти проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії поговорили з українським військовослужбовцем, спеціалістом у сфері радіотехнологій Сергієм Бескрестновим з позивним «Флеш».

«Зараз будь-які прифронтові дороги перебувають у зоні ризику»– Сергію, в армії РФ FPV-дрони з’явились пізніше, ніж в Силах оборони. Як вони еволюціонували і коли стали масштабно впливати на хід бойових дій?

– Фактично це сталося під час боїв на Курщині, де у росіян активно працював підрозділ спеціального призначення у сегменті БПЛА «Рубікон». Можна сказати, що вони там виконали своє завдання, і частину сил звідти перекинули на Покровський напрямок, де, за моєю інформацією, наразі працює близько 40 екіпажів – частина їх залишилась на Сумському напрямку.

Цей підрозділ можна порівняти з нашими «Птахами Мадяра». «Рубікон» – елітний підрозділ, яким опікується безпосередньо Міністерство оборони Російської Федерації, він забезпечується особовим складом у пріоритеті, і розвідка на них працює також у пріоритеті.

Цей та інші підрозділи розкидані по всьому фронту, і вони наразі вже мають дуже великий досвід та напрацювання у плані застосування БПЛА на далекі відстані. Російські FPV, які раніше літали на відстань не більше 5-7 кілометрів, тепер літають на 40 кілометрів, і це дійсно величезна проблема для нашої логістики.

Бо будь-які прифронтові дороги на відстані 10-15-20 кілометрів від ЛБЗ (лінії бойового зіткнення – ред.), які сполучають населені пункти, перебувають у зоні ризику. І вона розповсюджується не тільки на військових, але й на цивільних.

Тому що коли російський ударний БПЛА, керований пілотом, летить атакувати військову ціль – авто, бронемашину або інший об’єкт – і не знаходить її, він без докорів сумління атакує будь-яке цивільне авто, яке зустріне на маршруті, в тому числі – рейсові автобуси.

Є ще ударні БПЛА формату «Молнії» чи «Ланцета», які літають на відстань тактичної глибини – десь на 50-70 км.

– Як збільшилась зона масового ураження цілей з появою великої кількості FPV-дронів?

– Зона масових атак – так звана kill-зона наразі подекуди складає 10 кілометрів вглиб від лінії фронту. Зона ризику – десь до 50 кілометрів. І вона має тенденцію збільшуватись.

«На перше місце виходять детектори, які можуть перехоплювати картинку від FPV»– Засоби РЕБ тут безсилі?

– Зрозуміло, що ми не в змозі закрити абсолютно всі тилові напрямки на глибину 30-40 кілометрів стаціонарними засобами РЕБ. У нас їх просто фізично стільки немає. До того ж армія РФ атакує, в тому числі FPV на оптоволокні, проти яких РЕБ не діє.

Такими засобами той самий «Рубікон» вже щодня б’є на тактичну глибину 20-30 кілометрів. Зокрема у лісистій місцевості, куди дрони на радіоінтерфейсі раніше не залітали.

– Як щодо портативних РЕБів, які встановлюються на авто?

– Ще рік тому ця тема була актуальною, але зараз ця актуальність зменшується. Чому? Тому що FPV-дрони тепер літають на такому великому асортименті різноманітних частот, що закрити повністю автомобіль усіма діапазонами стає дедалі складніше. В якийсь момент ми дійдемо до того, що генератор автомобіля просто фізично не зможе забезпечувати електроенергію всі ці модулі РЕБ.

Рік тому фактично достатньо було мати 3-4 модулі та 3-4 антени, і це закривало 80-90% всіх FPV. Зараз цей асортимент виріс в рази, від 200 МГц до 2700 МГц. Тож потрібно мати десятки антен на даху, десятки модулів, і все це має передавати та працювати для того, щоб гарантувати захист. Інакше це буде лише частково і на удачу.

– Які портативні засоби тоді наразі більш ефективні?

– На перше місце зараз виходять детектори – портативні прилади, які можуть перехоплювати картинку від FPV. Тому що дрон не передає у польоті канал, сигнал управління, а ось картинку передає, інакше пілот не може ним керувати. Ці прилади, які сканують частоти, можуть виявляти FPV, подавати сигнали тривоги і показувати цю картинку на екрані.

Наразі вони врятували навіть не сотні життів, набагато більше. Тому що людина, яка перехоплює відео, бачить очима пілота противника, де летить FPV, бачить там себе, не дай Боже, – і має можливість у крайньому разі вистрибнути з машини чи не їхати трасою, знайти укриття і сховатись.

Це, звичайно, не стосується дронів на оптоволокні, які нічого не випромінюють, але все-таки FPV на радіочастотах, як і раніше, наразі домінують у відсотковому співвідношенні, тому ці детектори є досить актуальними. Єдине – бажано, щоб у них було якнайбільше частот, щоб максимально перекривати всі російські дрони.

«Понад половина всіх поранень – саме від застосування FPV та інших типів дронів»– Бойову частину якої потужності можуть нести на собі російські далекобійні FPV?

– Дрони на оптоволокні, які літають на великі відстані, мають маленьку бойову частину – йдеться про півтора кілограма, два, три. Там зазвичай невеликий заряд, проте його вистачає, щоб атакувати легкову машину та вивести її з ладу, травмувати людей в ній.

Далекобійні дрони на радіокеруванні спеціально робляться на великому шасі – тобто це 12-15 дюймів. Це великий дрон. На нього ставляться потужні пропелери, мотор, посилена акумуляторна батарея. Такий БПЛА фактично може нести таку ж бойову частину, яку має маленький дрон у форматі 7-8 дюймів, але цей може її нести на велику відстань.

– На які відстані зможуть залітати російські БПЛА з появою дронів-ретрансляторів сигналу?

– Тут багато факторів. Наприклад, у них (у армії РФ – ред.) є професійні цифрові системи, які стоять на тому ж «Ланцеті» або на більш дорогих російських БПЛА зі штучним інтелектом. Це дорогі радіомодеми, вони можуть коштувати десятки тисяч доларів, звісно, там зв’язок професійніший.

У простих, аналогових пристроях, які працюють за принципом FPV, передавачі простіші, примітивніші. Але у будь-якому випадку ми говоримо про те, що коли ретранслятор перебуває у повітрі і через нього йде керування, максимальна дальність польоту може становити приблизно до 150 кілометрів, якщо це професійні системи зв’язку.

Якщо ми говоримо про більш примітивні системи – це близько 40-50 км на практиці. Але технології в Росії стрімко розвиваються. Вже є випадки використання типу мережі – зокрема в «Орланах» – коли один БПЛА може бути ретранслятором для іншого.

Як це може працювати? На нашу територію запускаються БПЛА – наприклад – два розвідувальних, один ударний. Перший знаходиться трохи глибше, другий ще далі, і ось цей, що посередині – є ретранслятором для далекого. Тоді ці польоти можуть сягати відстані 300 кілометрів.

Ми бачили такі приклади, коли «Орлан» залетів і розвідував аеродром біля Миргорода, другий «Орлан» знаходився на нашій території на глибині близько 70-80 кілометрів, і був ретранслятором для дальнього «Орлана».

– Наскільки ефективні удари російських FPV-дронів по умовних тилах в плані знищення людей і техніки?

– Я нещодавно наводив статистику одного медичного центру на Покровському напрямку: понад половина всіх поранень – саме від застосування FPV та інших типів дронів. 30% травм отримуються на фронтовому рубежі, 70% – саме в дорозі, коли люди пересуваються.

Пояснюється це дуже просто – людина фізично не чекає дрона, він застає його зненацька. Більшість наших людей страждають, отримують поранення та гинуть в цьому випадку через ефект несподіванки. Це стосується як військових, так і цивільних.

«Вони ставлять на «Шахеди» антени, які захищають їх від нашого РЕБу»– Який вихід із ситуації?

– Як на мене, основний контрзахід – це раннє виявлення таких БПЛА та своєчасне оповіщення, як військових, так і громадського населення. Наприклад, на одній прифронтовій ділянці нещодавно було встановлено перший світлофор, який показує, чисте небо чи ні. Червоне світло – небезпечно, зелене – безпечно.

Ось про це ми й говоримо. Щоб ми могли на логістичних шляхах повідомляти – чи можна пересуватися, чи краще зупинитись, перечекати десь в укритті. Це неабияка робота, яка серед іншого передбачає побудову на шляхах пересування тих самих укриттів.

Бо якщо, наприклад, на північних та східних напрямках у людей є можливість хоч десь сховатися – якісь там посадки, ліси, то на південних – дорога зазвичай прямує степом і там просто фізично немає де укритись. Там будуть актуальні так звані кишені безпеки, сітки великого розміру, куди у разі небезпеки може заїхати авто.

Так, якщо дрон по них вдарить, уламки можуть долетіти до машини, але прямий вплив кумулятивного струменя вже не буде таким потужним. Та й уламки не будуть. Особливо якщо це дрони на оптоволокні, які на далекі відстані летять з маленькою бойовою частиною.

Такий підхід, на мою думку, мінімізує наші втрати та поранення. І наше командування це розуміє. Але на це потрібні час, ресурси та технічні засоби протидії для виявлення цих БПЛА.

– Поговоримо про «Шахеди». Наскільки окупанти наразі автономні у їх виготовленні?

– Для «Шахедів» наразі критично важливим елементом є GRPA-антени, які дозволяють боротися з нашим РЕБом і допомагають наводитись на ціль та вражати її. В їх виробництві Росії допомагає Китай, постачаючи як мінімум вже чотири різновиди таких антен.

Але багато чого країна-агресор розробляє сама – польотний контролер, двигуни, карбюратор, корпус чорного кольору. Фактично всі базові компоненти до «Шахедів» Росія наразі може виготовляти самостійно. GPS-навігацію вони купують в Китаї. Ми не бачимо, щоб якісь обмеження чи санкції на цей процес впливали.

– В чому саме полягає модернізація «Шахедів»?

– Ну, по-перше, вони трохи модернізували двигуни. Тепер вони за попутного вітру, буває, розганяються до 220 кілометрів на годину за умовно максимальної швидкості 200 кілометрів на годину. Росіяни цим дуже пишаються, хоча глобально що 180, що 200 кілометрів не сильно впливають на загальну ситуацію.

Найбільше вплинуло те, що вони ставлять на «Шахеди» антени, які захищають їх від нашого РЕБу. І ці антени стають все потужнішими. Кількість елементів в них зростає – а наш РЕБ просто не розрахований на це, він не справляється із захистом. Ми бачимо, як декілька «Шахедів» все частіше влучають в одну й ту ж ціль.

І в уламках цих дронів ми знаходимо ці китайські посилені антени. Тож нам треба модернізувати РЕБи. Відразу відзначу, що РЕБи безпосередньо не збивають «Шахеди», вони лише дозволяють захистити конкретну ціль плюс дають можливість іншим засобам вразити дрон.

Бо коли «Шахед» через дію РЕБу втрачає наведення, він починає кружляти і шукати ту саму ціль. Мобільні вогневі групи зараз стають менш актуальними. На цей момент їх ефективність, за моїми розрахунками, близько 10%. Пов’язано це з тим, що «Шахеди» літають на великих висотах – влучити в них на відстані 2 кілометри з кулемета дуже важко.

Росіяни теж це розуміють, тому обирають коридори прольоту на територію України якомога вище. До того ж ось багато хто говорить: «ми бачили, як «Шахеди» атакували, наприклад, Жуляни і їх не збивали з кулеметів». Але ніхто безпосередньо над будинками не збиватиме «Шахеди» з кулеметів, бо він банально може влучити в той будинок.

«Ми знайшли в бойовій частині «Шахеду» рідину, схожу на напалм»– Чи збільшилась бойова частина «Шахедів»?

– Наразі відомо про 4-5 типів бойової частини, які використовують росіяни. Неприємна новина в тому, що вони в деяких БПЛА вже можуть використовувати бойову частину вагою вже не 50, а до 90 кг. Таке фіксується. І це вже великий, відчутний заряд. Але це відбувається шляхом зменшення запасу палива.

Тобто такий «Шахед» уже не може пролетіти всю Україну чи довго кружляти – дальність польоту обмежена. Нещодавно ми знайшли в бойовій частині «Шахеду» рідину, схожу на напалм, яка розливається і горить навіть у піску. Тобто – це спрямований терор.

Бо коли місто атакується таким типом бойової частини, яка змушує горіти все навколо і яку неможливо загасити, ну, знаєте – у нас не джунглі В’єтнаму. У нас міста-мільйонники. І вони це застосовують проти мирного населення. Одна річ, коли фугасний боєприпас влучає, наприклад, у якийсь завод чи виробництво.

Інша справа – коли п’ятиповерхівки заливаються рідиною, що горить, і все навколо спалахує. Але ж ми розуміємо, що дотримання правил війни від росіян не варто чекати.

– Наразі збільшилась кількість неправдивої інформації щодо «Шахедів». Що можете сказати з цього приводу?

– Ось періодично з’являється інформація від Національної поліції про те, що «Шахеди» розкидають навколо себе бойові частини, які люди знаходять і треба бути з цим дуже обережними. За весь час не зустрічав нічого подібного. Хоча, можливо, просто мені таке не траплялось. Нічого не виключаю.

Бо росіяни постійно експериментують з «Шахедами». Ось постійно в інформаційному просторі проскакує, що «Шахеди» кимось керуються через вбудовані SIM-карти. Ми блокуємо ці модеми, і я вже втомився пояснювати, що наразі ця функція їм технічно недоступна.

Немає там в середині чарівного дроту, через який керується дрон. Ще раз наголошую для українців: з нами разом працюють оператори мобільного зв’язку, відповідні силові групи – це велика робота. Ну не керуються наразі «Шахеди» через українські мобільні мережі.

– Як часто Росія наразі змінює тактику застосування «Шахедів»?

– Постійно. Наразі вони під час масованого обстрілу летять на місто-ціль з різних сторін. Шукають шляхи обходу наших засобів ППО, мобільних, зокрема вогневих груп, засобів РЕБ. Ця тактика комбінується.

Буває – летять на низьких висотах або навпаки. Останні рази було так, що вони на великих висотах заходять на якесь місто з різних напрямків, скупчуються навколо нього, і різким піке намагаються атакувати потрібні їм об’єкти. Чимало «Шахедів» ми зупиняємо РЕБами, чимало збиваємо.

Але ті що долітають до умовного Києва – стають на коло і потім по 50-70 штук одночасно атакують столицю. Жодна ППО в світі зараз з таким не впорається. Жодна.

Я спілкувався за кордоном з представниками ППО країн-партнерів. Всі вони в один голос кажуть: «ми розуміємо, як впоратись з балістикою, бо маємо відповідні системи протидії, можемо збивати різні типів крилатих ракет, але ми не знаємо, як захиститись від масованої одночасної атаки 300 чи 400 «Шахедів». В них просто немає такого досвіду. Досвіду, коли ППО настільки перевантажується.

– Але як тоді має виглядати ефективна протидія?

– Ми маємо побудувати декілька умовних рубежів оборони, які б ці «Шахеди» в принципі не долали на шляху до населених пунктів України. Мобільні групи, зенітні дрони-перехоплювачі, РЕБ, станції радіолокації – все має працювати в комплексі.

Ті самі пілоти літаків та гелікоптерів, які літають у всій країні і знищують чимало «Шахедів»: насправді вони виконують колосальну роботу, про яку чимало людей не здогадуються. Уявіть собі, як гелікоптеру, плюс-мінус навмання, знаючи лише приблизну інформацію про політ «Шахеда, – знайти його і знищити.

При цьому зробити це так, щоб стріляючи зверху не створити загрозу для населених пунктів внизу. Але це робиться. І що важливо – ми маємо побудувати цю лінію оборони в першу чергу – з наших зенітних дронів-перехоплювачів, які ми здатні виробляти самостійно. Без західної допомоги. Спираючись на власний досвід, якого ніхто в світі немає.