“17 липня 2025 року Верховна Рада України призначила Світлану Грінчук новою міністеркою енергетики. Ця кадрова зміна відбулася в рамках масштабного оновлення Кабміну, очоленого новопризначеною прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко після відставки попереднього уряду Дениса Шмигаля . Призначення Грінчук на цю посаду, яку раніше обіймав Герман Галущенко, є частиною широких урядових перестановок, спрямованих, як заявляється, на посилення ефективності”, — повідомляє: ua.news
17 липня 2025 року Верховна Рада України призначила Світлану Грінчук новою міністеркою енергетики. Ця кадрова зміна відбулася в рамках масштабного оновлення Кабміну, очоленого новопризначеною прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко після відставки попереднього уряду Дениса Шмигаля . Призначення Грінчук на цю посаду, яку раніше обіймав Герман Галущенко, є частиною широких урядових перестановок, спрямованих, як заявляється, на посилення ефективності державного управління в умовах актуальних викликів.
Енергетичний сектор України сьогодні переживає найскладніші часи: понад 50% енергетичних потужностей було зруйновано, пошкоджено або окуповано з початку повномасштабного вторгнення Росії. Хоча енергосистема наразі відносно збалансована, ситуація залишається напруженою через значні пошкодження генеруючих потужностей та систем передачі. Енергетика ж є фундаментом економіки, і її стабільність має вирішальне значення для життєдіяльності країни.
То хто ж така Світлана Грінчук? Видання UA.News розбиралося в питанні.
Від фінансів до урядових вершин
Світлана Грінчук народилася 11 листопада 1985 року в Чернівцях, здобула фінансово-економічну освіту. У 2008 році вона закінчила Чернівецький торговельно-економічний інститут, отримавши кваліфікацію магістра з фінансів, а також здобула науковий ступінь кандидатки економічних наук за спеціальністю «гроші, фінанси та кредит».
Її кар’єра розпочалася в академічній сфері, де з 2008 року вона викладала фінанси в Київському національному торговельно-економічному університеті, а у 2012 році стала науковим співробітником ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААНУ. Перехід до державної служби відбувся у 2015 році, коли вона почала працювати головним спеціалістом у Секретаріаті Кабінету міністрів України.
Значний досвід Грінчук здобула у Міністерстві захисту довкілля. У 2016 році вона очолила департамент з питань зміни клімату та захисту озонового шару, де активно брала участь у забезпеченні виконання Паризької кліматичної угоди та міжнародних зобов’язань. У 2019 році вона стала радницею прем’єр-міністра України з питань охорони довкілля на громадських засадах, а у 2020 році обіймала аналогічну посаду в Міністерстві фінансів. У 2022 році її призначили заступницею міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, де вона відповідала за європейську інтеграцію відомства. Кульмінацією її кар’єри в екологічному відомстві стало призначення міністеркою захисту довкілля та природних ресурсів 5 вересня 2024 року.
До свого нинішнього призначення Грінчук вже мала досвід роботи в Міністерстві енергетики. У вересні 2023 року вона обійняла посаду заступниці міністра енергетики Германа Галущенка. На цій посаді вона керувала Офісом підтримки реформ при Міністерстві енергетики, де координувала розроблення планів розвитку у сфері енергетики, реалізацію політики інтеграції енергоринків з ЄС, декарбонізації, розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та корпоративного управління, а також енергетичної безпеки.

Між бюрократією та стратегією
Одним із головних питань, що часто виникає у публічній дискусії щодо призначень на керівні посади у технічно складних галузях, є освіта кандидата. Світлана Грінчук має фінансово-економічну освіту та є кандидаткою економічних наук, але не має профільної інженерної чи технічної освіти в галузі енергетики. Це викликає питання стосовно її здатності ефективно керувати таким складним та важливим сектором.
Проте аналіз реальних повноважень та функцій міністра енергетики показує, що роль міністра не так часто виходить далеко за рамки суто технічної експертизи. Основними завданнями Міненерго є формування та реалізація державної політики у енергетичному комплексі. До повноважень міністерства також належить затвердження нормативних характеристик технологічних витрат електроенергії та розробка планів дій на екстрені ситуації.
Безпосередньо міністр очолює Міненерго, здійснює керівництво його діяльністю, спрямовує та координує здійснення заходів іншими центральними органами виконавчої влади. Він приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, підписує накази та дає обов’язкові до виконання доручення. Крім того, Міністерство енергетики відповідає за євроінтеграцію енергетичного сектору, декарбонізацію, розвиток ВДЕ та корпоративне управління.
По суті, робота міністра енергетики як керівника часто зводиться до суто бюрократичної роботи та «перекладання папірців» і підписання тендерів. Саме тому на цю посаду формально можна призначити майже будь-кого. Головне — щоб це був бюрократ, який вміє працювати з «папірцями». Втім, наскільки такий підхід правильний — окреме питання.

Курс на відновлення та стабільність
Одразу після свого призначення Світлана Грінчук окреслила ключові завдання на новій посаді, наголосивши на фундаментальній ролі енергетики для економіки країни — забезпеченні промисловості та населення електроенергією. Серед її пріоритетів було названо: підготовку до опалювального сезону, відновлення енергетичної інфраструктури на принципах сталості, «зеленого» переходу та декарбонізації, створення стратегічного резерву обладнання, розбудову нової, децентралізованої енергосистеми, її інтеграцію з ЄС , розвиток людського капіталу та забезпечення якісного кадрового потенціалу сектору , а також залучення інвестицій.
На папері звучить добре. Проте не варто забувати, що поточний стан енергетичного сектору України є вкрай складним. З початку повномасштабного вторгнення Росії зруйновано, пошкоджено та окуповано понад 50% потужностей. Хоча наразі режими роботи енергосистеми в цілому збалансовані, а дефіциту електроенергії в цілому немає, ситуація залишається вкрай напруженою.
Серед ключових викликів, що стоять перед новою міністеркою, варто виділити: залучення інвестицій для відбудови та розвитку енергетичного сектору, розвиток розподіленої генерації для забезпечення власних потреб бізнесу та громад та потенційне підвищення тарифів на електроенергію, що є соціально чутливим питанням. Як з цим впорається Грінчук — питання, відповідь на яке стане зрозумілою вже найближчим часом.

Тіні минулого в новому кріслі
Каденція Світлани Грінчук на посаді міністерки захисту довкілля супроводжувалася численними звинуваченнями екоактивістів та скандалами, що можуть кинути тінь на її нове призначення. Активісти звинувачували її у провалі багатьох ключових напрямків роботи Міністерства захисту довкілля. Зокрема, міністерство не спромоглося запустити автоматизовану систему моніторингу довкілля, що ускладнює стягнення репарацій з Росії за екологічні збитки. Реформа системи поводження з відходами також залишилася на папері, а підзаконні акти «все ще перебувають у розробці». Аналогічна ситуація спостерігалася і з реформою екологічного контролю.
Активісти також критикували кадрову політику Грінчук, називаючи її непрозорою та нечіткою. Прикладом обурення, зокрема, стало призначення керівником департаменту з особливо охоронюваних природних територій людини без профільної освіти та відповідного досвіду. Міністерство під її керівництвом також ігнорувало низку резонансних екологічних проблем, серед яких незаконна вирубка пралісів на Закарпатті, загроза забруднення річок, а також проблеми з національними парками, де тривали незаконні рубки.
Ці звинувачення створюють негативний фон для нового призначення. Питання прозорості, кадрової політики та ефективності реформ, які були підняті в екологічному секторі, можуть перенестися і на енергетичний. Попередній досвід Світлани Грінчук у Міністерстві захисту довкілля, особливо звинувачення у гальмуванні екологічних ініціатив та непрозорості, може викликати занепокоєння щодо її здатності ефективно впроваджувати «зелений» перехід та декарбонізацію в енергетиці. Якщо її попередні дії були продиктовані певними інтересами, це може створити перешкоди для чесних тендерів та прозорого розподілу ресурсів у енергетичному секторі.

Перспективи та очікування від нової міністерки
Призначення Світлани Грінчук міністеркою енергетики України є багатогранною подією. З одного боку, сильні сторони Грінчук очевидні: перш за все це досить багатий досвід урядової роботи. З іншого боку, її каденція на посаді міністерки захисту довкілля супроводжувалася численними питаннями.
Енергетик Сергій, який працює на одній з атомних станцій України, висловлює свій скепсис стосовно нового призначення. Він вважає, що у його галузі з приходом нової міністерки нічого фундаментально не зміниться.
«Я взагалі не знаю, хто це така, не слідкував за призначенням нового Кабміну. Коли ви до мене звернулися, я почитав про цю людину. Не маю жодних відчуттів від цього призначення. Це людина, яка навіть не має профільної освіти. Що вона розуміє в енергетиці? Вона розуміє виклики, які стоять перед галуззю? Я не впевнений. Як на мене, це просто переставляння ліжок у відомому всім місці. Що вона, що її попередник — не чекаю ні від кого якогось покращення для галузі», — сказав наш співрозмовник.
Успіх Світлани Грінчук на новій посаді залежатиме від її здатності перетворити свій управлінський та фінансово-екологічний досвід на ефективні рішення для енергетичного сектору. Вона має потенціал для успішної координації міжнародної співпраці та залучення інвестицій, що є життєво важливим для відновлення зруйнованої інфраструктури. Однак їй доведеться подолати тінь минулих скандалів, демонструючи прозорість, відкритість до діалогу з усіма зацікавленими сторонами та рішучість у реалізації заявлених пріоритетів.