Новітній український дрон «Булава»: чи може middle strike переломити хід війни – та що для...

Навесні експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк припускав, що армію Росії можна зупинити, масштабувавши застосування дронів середньої дальності – «середнього ураження» або middle strike – на полі бою. Для цього Україні треба було розробити і пустити у серійне виробництво дрони – аналоги російського «Ланцета», який уже майже три роки виконує подібні завдання проти Сил оборони.

«Ми би могли винищити систему протиповітряної оборони [Росії], систему радіоелектронної боротьби, зруйнувати логістику, порушити управління, порушити зв’язок, завдати купу проблем армійській авіації на передових майданчиках, завдати ударів по аеродромах базування в оперативній глибині», – казав він, прогнозуючи, що все це різко зменшить навантаження на українського піхотинця на полі бою.

І от у червні віцепрем’єр Михайло Федоров оголосив про появу на фронті аналога «Ланцета» – ударно-розвідувального комплекса Bulava від української компанії DeViro. За його словами, новий дрон переважає «Ланцет» за ключовими показниками та має низку унікальних засекречених характеристик.

Проєкт Радіо Свобода Донбас Реалії з’ясував:

• чому Україна так довго розробляла аналог «Ланцета»?
• у чому його унікальність?
• та що потрібно, щоби Middle Strike дійсно став «геймченджером» на полях українсько-російської війни?

Що таке мідл-страйк?Попри поширеність серед військових, саме поняття middle strike досі викликає суперечки – про яку дальність ураження йдеться. Опитані Донбас Реалії фахівці пояснюють це тим, що саме Україна зараз виробляє новітню термінологію дронової війни через те, що безпосередньо із нею стикається.

«Deep strike («глибоке ураження» – ред.) – це 400-500 км, а middle – це 150-200-300 км», – пояснює «Серж Марко» (Олександр Карпюк), військовослужбовець батальйону безпілотних систем 59-ї штурмової бригади Сил безпілотних систем ЗСУ.

Він нагадує про поняття трьох ешелонів від лінії бойового зіткнення (ЛБЗ), якими зараз користуються українські війська:

• перший – до 15 км від ЛБЗ;
• другий – до 25 км;
• третій – до 100 км.

За його словами, middle strike – це все, що розташовується за цими ешелонами, тобто на глибину понад 100 і до 300 км від лінії фронту.

«Скоріше за все, така логіка (кінцевої дальності middle strike – ред.) пішла від ракет, тому що є обмеження для ракет середньої дії до 300 км у продажі на експорт (за усталеними у світі правилами продажу зброї, продаж ракет, дальність яких перевищує 300 км, має схвалити уряд держави-експортера – ред.)», – каже «Серж Марко».

«Це все те, що більше, ніж глибина ураження звичайних «нетюнінгованих» FPV-ішок зараз, – каже військовослужбовець та аеророзвідник з 2014 року Ігор Луценко. – Тобто все, що за ЛБЗ (лінія бойового зіткнення – ред.) понад 25-30 км – це вже мідл-страйк, і далі його можна продовжити до 70-100 км».

Консультант Фонду «Повернись живим» Інокентій Разумов пропонує поглянути на питання концептуально і вважати за middle strike всю окуповану територію України.

«Треба відштовхуватись, в першу чергу, від виконуваної задачі – пояснює він. – Мідл-страйк – про те, щоби вибити тили, про те, щоби вибити логістику. Мідл-страйк про те, щоб ось ці колони, як ми бачимо, 15-20 одиниць техніки – пошкоджувати і знищувати, навіть ще до моменту формування, коли воно просто на відтяжці десь».

Як каже Разумов, крім очевидних цілей на кшталт танків і БМП, middle strike націлений на військові об’єкти в російському тилу, які не становлять безпосередньої загрози для піхотинця, але знищення яких може істотно вплинути на ситуацію на полі бою. Йдеться про артилерію, засоби контрбатарейної боротьби, засоби РЕБ, ППО.

Наприклад, удар по системах С-300 чи «Бук» розчистить маршрут для далекобійних дронів, які атакуватимуть російські стратегічні підприємства, нафтопереробні заводи чи склади боєприпасів країни-агресора.

«Все, до чого ми дотягуємось і що є на території України – це умовний мідл-страйк, а все, що вже вглиб, стратегічні цілі, НПЗ – це вже діп-страйк», – підсумовує він.

Через такий різнобій у розумінні дальності middle strike до відповідних засобів ураження відносять дуже багато різноманітної зброї. Передусім, це стосується FPV-дронів, які за умови використання ретранслятора і інженерного «тюнінгу» можуть подолати свій звичний рубіж у 15-20 кілометрів.

Є приклади нетипового застосування FPV, як-от у випадку ураження російських потягів із паливом на окупованій території. Також і армія агресора, і Сили оборони активно використовують великі дрони – так звані «дрономатки», які залітають на десятки кілометрів углиб тилів противника та випускають звичайні FPV.

Через дальність ураження до засобів мідл-страйку теоретично можна віднести високоточну РСЗВ HIMARS (сягає 90 кілометрів). Бурхливого розвитку набувають і дрони на оптоволокні, дальність дії яких може перевищувати 40 км. Також армія агресора все частіше використовує для середнього ураження дрони «Шахед», призначені взагалі-то для діп-страйку.

Але найчастіше під мідл-страйком військові мають на увазі спеціально розроблені для таких цілей дрони середньої ваги, маневрені, швидкі і достатньо керовані, щоби подолати армійську ППО, а також здатні автоматично захоплювати цілі, аби бути невразливими до засобів РЕБ.

Як працює мідл-страйк?Використання дронів у мідл-страйку зовсім не схоже на вже звичне українцям застосування FPV, пояснюють експерти, і це пов’язане із низкою викликів.

• Перший із них – ударний дрон такого класу має надто велику вартість, щоби годинами кружляти за лінією фронту, шукаючи ціль і ризикуючи бути збитим. Для цього такі дрони працюють у зв’язці із дронами-розвідниками – останні знаходять ціль, а розрахунок БПЛА тільки після цього підніміає у повітря дрон-камікадзе.
• Другий виклик – підтримка зв’язку з екіпажем на великій дальності польоту, в якій значну частину становить відстань, необхідна для безпеки самого розрахунку ударного БПЛА.

«Ви можете не бачити жодної техніки ворога на дистанції 20 км від ЛБЗ, – пояснює Інокентій Разумов. – А розрахунок засобу middle strike теж не буде знаходитись просто на самій ЛБЗ – це досить цінна ціль для ворога. Відповідно, його потрібно замаскувати і відтягнути на плюс-мінус 15-20 км від лінії. Відповідно, дистанція до ворога становить вже 35 км».

Але ймовірна ціль для ураження, за словами Разумова, може розташовуватись іще глибше в тилу противника – в 50 чи більше кілометрах. На таких відстанях підтримувати зв’язок із наземною станцією майже неможливо через неминучі перешкоди для радіогоризонту – високі будівлі чи рельєф.

Для цього у парах до дронів мідл-страйк використовуються дрони-ретранслятори (так звана технологія MESH-зв’язку), які підтримують з’єднання між операторами дронів і самим ударним БПЛА.

• Третій виклик – мідл-страйк ефективно працює лише в умовах ретельної розвідки: у небі противника мають чи не цілодобово кружляти українські розвідувальні дрони, наприклад «Лелеки» чи «Фурії». Зафіксувавши ціль, оператор дрона-розвідника має миттєво передати її координати операторам ударного дрона, аби ті вразили об’єкт.

«На кожен такий засіб потрібен екіпаж, а на те, щоб цей екіпаж щось уразив, потрібен ще екіпаж розвідника, який знайде це, – констатує Разумов. – Навчання, виготовлення, вартість, подвійна кількість людей на те, щоб кожен такий розвідувально-ударний контур працював, навіть один – дуже багато викликів».

• І четвертий виклик – подолати протидію російських станцій радіоелектронної боротьби, якими загарбники захищають усі більш-менш цінні у військовому плані об’єкти. Для цього у дрони мідл-страйку інтегрують функцію донаведення на ціль, яка становить чималу частину його вартості та наразі є полем для інновацій.

«Донаведення – це можливість в програмному забезпеченні, коли я бачу відео з камери, захопити щось, якийсь піксель як ціль, і увімкнути fire mode (режим вогню – ред.), тобто віддати дрону команду, що тепер ти маєш сюди долетіти, вразити ось цю точку», – розповідає Разумов.

Як це працює в армії Росії?Попри описану вище складність побудови такого розвідувального-ударного контуру, армія Росії уже майже три роки працює мідл-страйком проти української армії.

Найбільш відомим прикладом є дрон-камікадзе «Ланцет»: розроблений ще 2019 року, активно на українсько-російському фронті противник почав його застосовувати з осені 2022-го. Дальність його дії становить близько 70 кілометрів, бойова частина близько 3 кілограмів, а працює він у зв’язці із розвідувальними БПЛА Zala чи Supercam – які одночасно виступають і розвідниками, і ретрансляторами.

Згодом в арсеналі армії агресора з’явилися і аналоги «Ланцета»: далекобійний «Італмас»(заявлена дальність – до 200 км), «КУБ-2» зі збільшеною бойовою частиною у 10 кілограмів, нібито оснащений штучним інтелектом «Изделие-53», невідомий безпілотник, який мав можливість автономного пошуку цілей, а також зовсім свіжий приклад – дрон із штучним інтелектом V2U. Таке розмаїття засобів пояснюється тим, що РФ, ймовірно, постійно перебуває у пошуку найбільш ефективного та дешевого засобу ураження цілей в українському тилу.

«У них є підхід системний, тобто держава є гравцем у них – вона погана, зла, жорстока до своїх, до чужих – але вона є, – каже Ігор Луценко. – І вона робить те, що повинна робити в цій ситуації держава. Якщо якийсь засіб є хорошим, то вони його масштабують тисячами і намагаються постійно покращувати».

Наразі на фронті українські військові, окрім як на російські FPV, планерні ФАБи та дрони на оптоволокні, найбільше жаліються на засилля «Ланцетів» та найдешевшого БПЛА, який собі тільки можна уявити – «Молния-2». Він виготовлений з фанери, пластика та картону – але може нести до 5 кг вибухівки на відстань до 40 км.

«У нас трошки різні з росіянами підходи до сектора безпілотників. Вони, наприклад, дуже люблять нас закидати величезною кількістю тих самих «Молния-2», зроблених з «гівна і палок», – розповідає спікер 413-го батальйону Сил безпілотних систем «Рейд» Олексій Годзенко. – У них, в принципі, як загалом на війні – дешево, багато, але це часто-густо працює. Водночас ми намагаємось використовувати якісь більш технологічні рішення. Ми використовуємо свій інтелект, свою голову для того, щоби зрівняти шанси і вийти вперед».

Багато уваги агресор приділив і повітряній розвідці на глибину до 300 км – необхідній складовій для успішного мідл-страйку. В небі над тилом українських захисників постійно ширяють десятки розвідувальних безпілотників – Supercam, Zalа, «Орион», «Орлан», «Форпост» тощо.

«Розвідницькі крила літають довго, вони літають з можливістю зальоту достатньо глибоко, – каже «Серж Марко». – Тобто під мідл-страйк в них, в принципі, набагато розвиненіше обладнання, ніж у нас».

Саме удари дронами на середню дальність («Ланцетами», FPV та на оптоволокні), за словами аналітиків, зіграли ключову роль у витісненні Сил оборони із плацдарму у Курській області РФ – і подальшому наступі на півночі Сумщини. А російський підрозділ «Рубікон», який до цього доклався найбільше, за інформацією військових, згодом був переведений із Курщини на Донбас, де значно ускладнив логістику Сил оборони на ключових трасах.

Окрім цього, 2025 року армія РФ почала активно застосовувати «роями» далекобійні «шахеди» в якості мідл-страйку – із усіма плюсами дрона для діп-страйку: величезна бойова частина у 90 кг, збільшена кількість антен для протидії РЕБ.

За словами «Сержа Марко», Росія планує подібні операції на найвищому рівні (ГРУ ГШ МО РФ), розраховуючи їхні маршрути, кількість та пріоритетність цілей, а спеціально для застосування у ближній зоні РФ стала оснащувати «Шахед» радіокеруванням – тобто тепер оператор може навести його на рухому ціль.

«Летить 20 шахедів, і, грубо кажучи, п’ять із них мають керування і відеокамери, – розповідає він. – Ти наносиш якусь кількість цілей (на маршрут дрона – ред.), і в тебе йде оцей «рой». Перші п’ять цілей уразив на відстані 100 км, наступні дві цілі на відстані 135 км, ще одна ціль якась була – вони ж не всі летять на одну ціль. У разі нормальної розвідки цього коридору – це дійсно дуже боляче, тому що ти вражаєш і цистерни, і якісь паливозаправники, і якісь залізничні станції, на які паливо підігнали. Армія – це система, і вона все ж таки потребує логістики, а ти постійно її зриваєш».

Мідл-страйк: можливості для УкраїниВ умовах затяжної війни на виснаження російська армія, намагаючись наступати, поступово змінює свою тактику. Станом на середину 2025 року вона полягає в спробах штурмувати позиції українських захисників групами у кілька піхотинців, покладаючись на непомітність. Або групами на мотоциклах, багі чи іншому швидкісному транспорті, сподіваючись на швидкість та розпорошення уваги та вогню бійців Сил оборони.

І просування вдається – через те, що бійцям ЗСУ просто бракує людей и дронів для того, аби знищити усіх російських солдат, які намагаються захопити їхні позицій.

Одним із виходів для Сил оборони може стати активна вогнева робота по тилах російської армії – не даючи їм можливості закріплюватися, накопичуватися та висуватися на штурми.

«Другий-третій ешелон перед бригадою, тобто лінію, грубо кажучи, від 10 до 50 км за ЛБЗ, повинен взяти батальйон безпілотних систем в цій бригаді, – вважає «Серж Марко». – Він повинен розтягнути фронт для того, щоби росіяни не могли просто під’їхати. Їм складно виганяти САУшки, їм складно підганяти фортифікаційну техніку позиції облаштовувати, тому що ти просто їх знищуєш».

Як розповідають військові в ефірах Радіо Донбас Реалії, потреба в ураженнях цілей в тилу російської армії вже перезріла.

«Він же (російський військовий – ред.) на тому мотоциклі чи на тому ж багі не їде за 10-15 км? Певне накопичення вони роблять за декілька км від ЛБЗ, – каже начальник пункту управління батальйону безпілотних систем бригади «Рубіж» Євген Оропай. – Тобто треба більше розвідувальних дронів, більше дронів, які працюють на малій дистанції і можуть завдавати ураження в тилах ворога, де вони гуртуються і далі просуваються на ЛБЗ. Ми дуже багато чого бачимо, але іноді у нас не вистачає просто засобів, щоб відпрацювати на дистанцію в 5-7 км вглиб, в тилу ворога. Тому доводиться іноді чекати, поки ворог почне просуватись ближче до нас, і там його знищувати».

Аеророзвідник Ігор Луценко мислить іще масштабніше: саме мідл-страйк, на його думку, здатен буде паралізувати російську логістику на півдні України в разі руйнування Керченського мосту.

«Ми зможемо перекрити сухопутний коридор на Крим саме своїми ось цими засобами мідл-страйку. Тобто, ми, в принципі, зможемо контролювати всю зону від Запоріжжя і далі, далі, далі туди. Оці всі залізничні колії, сухопутні шляхи, дороги, шосейні – все можна буде все більш впевнено перекривати».

«Булава»: ЗСУ «заходять» в мідл-страйк?За словами «Сержа Марко», саме його екіпажі тестували прототип нового ударного дрона «Булава» навесні 2025 року. Він каже, що це часта практика для українських виробників – залучати знайомі та досвідчені екіпажі на етапі розробки нової зброї.

«Коли «Булаву» тестували на Запоріжжі, ми сказали (розробникам – ред.), що хлопці, самий «кончений» РЕБ зараз на Покровському районі, там, де Селидове і поруч. Якщо ви хочете мати нормальну гарантію, то треба працювати на Донецькому напрямку, – розповідає він. – Ми там одну «Булаву» тестово підпрацювали, ну, просто щоб спробувати. Зрозуміли деякі моменти, які передали виробнику. І після цього у нас було там п’ять вильотів і п’ять влучань. Тобто 100% влучання було. І це на найскладнішому напрямку».

Найбільшою перевагою нового дрона-камікадзе боєць називає його велику бойову частину (БЧ). Він пригадує перші українські баражуючі боєприпаси, які виробники оснащували 2,5-кілограмовими зарядами тротилу – навіть за умови потрапляння в російські ЗРК «Бук» чи «ТОР» вони майже не завдавали їм шкоди, якщо не влучали безпосередньо в ракети.

«На «Булаві» дуже гарна БЧ, – розповідає «Серж Марко». – Тобто там, якщо попаде, то «Булава», в принципі, може полювати за чим завгодно, хоч за танком».

За даними військового порталу Defence Express, маса бойової частини нового дрона становить 3,6 кілограма – це на 600 грамів більше, аніж у найважчого варіанта російського «Ланцета». При цьому ударна частина, за даними порталу, поєднує у собі кумулятивну, пробивну та термобаричну, що також вигідно відрізняє його від російського аналога.

Новітній дрон отримав X-подібний корпус, як і у «Ланцета». За словами консультанта фонду «Повернись живим» Інокентія Разумова, це – найбільш ефективне рішення для такого типу баражуючого боєприпасу.

«Він дуже керований – не настільки на нього впливають бокові вітри, як у випадку звичайної літакової схеми або літаючого крила, – розповідає експерт. – А по-друге, він має набагато більші кути маневру, тобто він може зі звичайного польоту в пікірування зайти під набагато більшим кутом, ніж звичайний літаковий тип, якому потрібно плавно це робити».

Іще одна перевага нового дрона, розповідає «Серж Марко», – просунута система захоплення цілі. За словами бійця, чисельні відео, що ширяться мережею і на яких демонструється ця технологія, зовсім не демонструють реальні бойові умови. Зазвичай російські солдати не ставлять свої САУ и «Буки» в чистому полі, а маскують їх за допомогою маскувальних накриттів, дерев чи просто ставлячи у тінь.

«Система захоплення цілі працює як? Вона хапає пікселі контрастні, і веде на них. А якщо багато пікселів плюс-мінус одного контрасту – за що хапатися? – питає боєць. – І це теж проблема баражуючих боєприпасів. От на «Булаві», там ми спеціально заходили на цілі, замасковані під спеціальними накриттями – вона тримала і заходила дуже класно».

Скільки «Булав» треба мати військовим на всій лінії фронту, аби паралізувати чи бодай пригальмувати російський наступ? Опитані нами експерти і військові говорять: якомога більше.

«Треба багато. Тому що росіян – багато. Цілей – дуже багато. І коли зʼявляється якийсь цікавий засіб – ми хочемо більше, більше і більше. І мова ж не тільки про «Булаву», – каже Олексій Годзенко. – У нас багато українських розробок, які можете бачити умовно на фейсбуці Міністерства оборони, що там ледь не щодня допускається якийсь новий засіб до використання ЗСУ».

«RAM-X, це теж X, це теж непоганий, від компанії Incorporated Systems. І БПЛА Shark є його ретранслятором, теж дуже гарний, баражуючий боєприпас», – наводить «Серж Марко» приклад аналога «Булави» для ударів середньої дальності.

«SETH, наприклад. Можливо, в певній варіації з переробкою DARTS, – продовжує список Інокентій Разумов. – Їх там близько 10 плюс є, можливо, навіть трохи більше. Вони різної якості, різного наповнення, зовсім різної цінової політики, різну кількість бойової частини несуть, але їхня переважна більшість все ж таки має можливість керуватися до останнього моменту, тобто до моменту ураження».

Дати фронту мідл-страйк: у чому проблема?Як розповідає Серж Марко, який знає «Булаву» з моменту її появи, він постійно намагається замовити у держави цей дрон-камікадзе для свого підрозділу, але отримує відмову. Те саме стосується й інших дронів середньої дії.

«Їх просто не закуповують. Чому? Це не до мене питання, це до [Рустама] Умєрова (до 17 липня 2025 року був міністром оборони України – ред.). Чому Міністерство оборони, маючи гарний засіб, який сотнями лежить на складах і може масштабуватись дуже швидко – його не закуповує, а, наприклад, ці гроші вбухує в ті ж міни, де вони точно розуміють, що там буде і погана партія, і відтермінування, і все інше. Чому АОЗ такі пріоритети ставив?»

Опитані Донбас Реалії фахівці та бійці зазначили, що досі не розуміють логіку Генштабу ЗСУ і Міноборони, які визначають кількість і номенклатуру зброї, що закуповується. За словами бійців, останніми місяцями погіршилася ситуація навіть із постачаннями FPV-дронів, які вже стали основою вогневого ураження Сил оборони. І питання не тільки у їхній кількості – на фронт приїздили або неробочі, або технічно невідповідні до бойової ситуації дрони.

«У нас кількість випущених FPV зменшилась за цей рік втричі, грубо кажучи, з зими, – розповідає «Серж Марко». – І коли в нас просто ж*па, ми просто почали з трьох некондиційних FPV-ішок робити одну і хоч якось випливати. Але ви ж розумієте, скільки технік може таких FPV підготувати за добу – це не просто ти взяв і БЧ прикрутив, і ініціатор поставив, перевірив, чи не згорів VTX (відеопередавач у дронах – ред.). Це прямо з ним довбатися треба».

Одна із причин практично ігнорування Генштабом мідл-страйку, на думку експертів, – несамостійність та невизначеність цілей Сил безпілотних систем. Саме вони могли б стати «адвокатом» мідл-страйку перед вищим військовим командуванням та «вибивати» для цього ресурси.

«Це взагалі Сили, які повинні якраз опрацювати 2-3 ешелон та мідл-страйк. Перший ешелон – це «Лінія дронів» повинна забирати, – вважає «Серж Марко». – Але у СБС немає стратегії, якогось бачення. У нас як вийшло? У нас більшість полковників та майорів – частина радянські, частина АТО. Але повномасштабка це навіть не АТО, це вже дронова війна. І люди, які правильно зможуть застосовувати дронові підрозділи, вони ще просто не доросли до того рівня (щоби командувати великими угрупованнями військ – ред.). Коли оці люди, які зараз там на лейтенантах, майорах, сержантах навчаться, от це все ком’юніті підніметься нагору, підтягне того, кого вона вважає адекватним, – от тоді в нас з’явиться якась здорова, сучасна концепція (дронової війни – ред.)»

«СБС як рід військ, на мій погляд, ще не почали навіть функціонувати, – вважає Ігор Луценко. – Це просто був зроблений конгломерат підрозділів: на тобі, Сухаревський, (попередній командувач СБС – ред.) кількість підрозділів, сформуй з них ударний кулак, розпороши їх по заданих зверху ділянках і воюй. Сподіваюся, за «Мадяра» (нинішній командувач СБС Роберт Бровді – ред.) буде якась інша політика».

За словами Ігоря Луценко, Україні у сфері держзакупівель варто повчитися у Росії, де за сприяння влади масштабується виробництво успішних засобів ураження, що дозволяє також покращувати їхні характеристики.

«У нас же кожна команда на межі своїх людських фінансових можливостей реалізовує якісь ідеї, причому це все в абсолютній автономності від багатьох інших таких самих колективів. Держава же займається «розказнями», – пояснює він.

27 червня тодішній міністр оборони Рустем Умєров оголосив про створення цифрової системи DOT Chain Defence – маркетплейсу, на якому безпосередньо бригади зможуть замовляти зброю безпосередньо у виробників. Усі замовлення оплатить Агенція оборонних закупівель. Як зазначили в Мінборони, це дозволить військовим самим обирати необхідні засоби, виробникам – отримати зрозумілий механізм співпраці з державою, а самій державі – бачити реальні потреби фронту.

17 липня 2025 року у рамках перезавантаження Кабміну парламент звільнив Умєрова з посади міністра оборони – на його місце було призначено експрем’єра Дениса Шмигаля. Посаду першого віцерем’єра обійняв Михайло Федоров, на чиїй платформі Brave1 і було розроблено, зокрема, дрон «Булава». Останній заявив, що отримав завдання від президента – «ще більше пришвидшитись у розвитку технологій та інновацій в оборонці, щоб посилити поле бою» у зв’язці із новим міністром оборони.

Сам же президент Володимир Зеленський, закликаючи проголосувати за новий уряд, зазначив, що за пів року очікує зростання частки української зброї в руках українських бійців з 40% до не менше ніж 50%.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.