Джерело: www.volynnews.com
Історію життя лікаря Суспільному розповіли його матір Наталія та дружина Ірина.
Роман Ткач народився 28 жовтня 1995 року в селі Чемерин Волинської області. Закінчив Луцький базовий медичний коледж за спеціальністю «Лікувальна справа», опісля працював анестезіологом у Луцькому військовому госпіталі.
«Він після коледжу бігав на Майдан в Луцьку. Був патріотом, любив свою країну. Навіть як в Києві був Майдан, хотів їхати, мені нічого не сказав. У нас тут загинув Іван Тарасюк, а вони були друзі, вдвох мали їхати. Тільки Іванові тоді виповнилося 18, а Ромі ще не було і його не взяли», – пригадує матір воїна Наталія Ткач.
У вересні 2015-го, в 19 років, Роман Ткач пішов до лав ЗСУ, потрапив у зону АТО, де три роки прослужив бойовим медиком. Після повернення з фронту створив сім’ю, пішов працювати. Як розповіла його дружина Ірина, пропозицію отримала на День незалежності 24 серпня 2018 року. Через рік пара одружилася, а через два у подружжя народилася донька Кіра.
У перший день повномасштабної війни Роман знову пішов на захист України.
«На той час він вже мав інвалідність, бо вже пройшов АТО. Сказав, що будуть брати усіх. На той момент він мені злукавив, взяв рюкзака, який у нього завжди був напоготові, одягнув форму і пішов. Ввечері сказав, що його вже записали в тероборону Луцька. Відтоді воював», – каже Ірина.
Майже рік воїн був на кордоні з Білоруссю, а потім його перевели в Бахмутський район. Рідним він розповідав, що на передовій збирав останки полеглих у бою побратимів.
«Я, каже, збирав по кістках хлопців, щоб батькам була могилка. Коли загинув хлопчина з Ківерців, вони разом були на позиції, він мені подзвонив і плакав, казав: «Чого він, а не я?» І мене це дуже лякало, що він готовий був віддати життя за когось, а про себе не думав», – ділиться Наталія Ткач.
З її слів, Роман не скаржився, що йому тяжко. Мріяв на 30-річчя зібрати родину, друзів і відсвяткувати свій день народження. Як розповіла дружина, сподівався, що донька також обере фах лікаря, якщо їй це буде до вподоби.
«Він хотів жити, виховувати донечку, завжди казав: «Як Кіра виросте, буду її возити на дискотеку і забирати». Але сталося як сталося. Буде п’ять місяців, як Рома загинув, але здається, ніби це було кілька днів тому. Важко, Кірі теж дуже важко, щоразу запитує, де тато», – зітхає вдова.
Читати ще: «Війна не лишає часу на емоції»: лікар з Ківерців понад два роки рятував бійців на фронті
25 лютого 2025 року Роман Ткач загинув внаслідок артилерійського обстрілу в селищі Щербинівка Донецької області.
«За два роки до війни мені наснився сон, який мене дуже налякав. Я Рому побачила на небі. Сон був дуже яскравий, він був в усьому білому, а над головою в нього сяяло неземне сонце. Цього я завжди боялася, він мені не давав спокою і коли почалася війна, і коли Рома загинув», – розповідає матір.
Про смерть медика родичі дізналися наступного дня. Наталія Ткач зберегла номер телефону сина й досі передивляється, коли востаннє з ним зідзвонювалася. Його дружина мріє, щоб закінчилася війна і люди жили в мирній країні, а дружини пишалися, що їхні чоловіки – герої.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
