“Я купила 400 флаконів парфумів за два роки”. Що таке оніоманія

Підпис до фото, Люсі каже, що її досвід шопінг-залежності схожий на “фізичне та емоційне утоплення”

• • Author, Ніа Прайс
  • Role, BBC News
• 3 серпня 2025

День шопінгу може стати гарним способом підняти собі настрій. Але що відбувається, коли ви вже не можете зупинитися?

Серед стійок із сорочками, сукнями та светрами Люсі розповідає, що могла проводити до 14 годин на день у пошуках нових речей – це було її способом втечі від реальності.

Її життя, на перший погляд, може здаватися мрією, та 37-річна Люсі чітко каже: надмірний шопінг зруйнував її життя.

У певний момент вона припинила сплачувати рахунки, аби мати змогу й далі купувати одяг.

“Це схоже на фізичне й емоційне утоплення. Я почувалася так, ніби на мене постійно тисне вага одягу”, – каже вона.

Люсі не має уявлення, скільки речей у неї є, але вони займають цілу кімнату в її будинку у Вест-Йоркширі, кілька валіз – і ще бокс для зберігання речей площею 3,22 квадратних метрів.

“Одяг був для мене ніби броня – щоб не відчувати те, що я насправді відчувала в житті”, – пояснює вона.

Люсі створила модний акаунт в інстаграмі, і з часом її пристрасть до покупок “вийшла з-під контролю”: вона почала витрачати 700 фунтів (близько 935 доларів) на тиждень, що зрештою призвело до боргу у 12 000 фунтів (близько 16 000 доларів).

“Це було перше, про що я думала, коли прокидалася”, – каже Люсі.

“Ти продовжуєш шукати одяг так само, як дехто продовжує пити – бо ще не досяг того рівня втечі від реальності, на який сподівався”, – згадує вона.

Зараз Люсі перебуває в процесі одужання.

Вона каже, що перегляд сторінок інфлюенсерів із величезною кількістю одягу в соцмережах “нормалізовував” її поведінку.

Лише після того, як терапевт сказав їй, що в неї може бути оніоманія – нав’язлива потреба щось купувати – вона усвідомила, що від шопінгу також можна бути залежною.

Вона згадує момент на другому сеансі когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), коли вперше почула про цей розлад, і називає його “моментом осяяння”.

Залежність від покупок, також відома як компульсивний шопінг або оніоманія, – це стан, коли людина відчуває неконтрольовану потребу купувати речі та витрачати гроші, попри негативні наслідки.

Невідомо, скільки саме людей мають цю залежність. Один із наукових оглядів припускає, що вона може вражати близько 5% дорослих, але новіше дослідження свідчить, що після пандемії цей показник міг зрости до 10%.

Тепер Люсі та інші, хто має схожий досвід, закликають до кращого розуміння цього розладу та більшої підтримки з боку системи охорони здоровʼя.

“Я вважаю, що наразі ресурсів бракує. Досліджень і розуміння оніоманії просто немає в такому обсязі, як це є у випадку із залежністю від речовин”, – каже Люсі.

Підпис до фото, У Наталі є близько 400 флаконів парфумів, які вона купила протягом двох роківНаталі у себе вдома має “шафу приречення” – там у неї зберігається понад 10 000 побутових речей.

Купувати певні речі 40-річну жінку “спонукає” її обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) – зокрема певну кількість предметів і у певних кольорах.

У шафі – 300 тюбиків зубної пасти та 3 000 капсул для прання.

“Це просто дійшло до того, що я виходила з дому й не могла заспокоїтися, поки багажник авто не був заповнений речами”, – каже Наталі.

У найгірший період своєї залежності вона ходила по магазинах щодня й могла витрачати до 3 000 фунтів на місяць – з них 1 000 йшло на засоби гігієни.

“Я не можу зупинитися – і навіть не хочу. Якщо бачу щось онлайн, мені це потрібно. Мені байдуже, як я це отримаю – але я мушу це мати”, – описує вона свій стан.

Нещодавно вона витратила 1 000 фунтів під час авіаперельоту – переважно на парфуми – і каже, що має близько 400 флаконів, придбаних менш ніж за два роки.

Наталі, яка працює у приватному секторі медсестрою, каже, що реклама має “величезний вплив” на її шопінгові звички, і коли вона не працює, може проводити до шести годин на день, дивлячись відео про парфуми онлайн.

Вона проходила терапію як у державній системі NHS, так і приватно, але вважає, що вона була неуспішною, бо вона наразі не готова зупинитися – однак прагне скоротити свої витрати.

“Я вважаю, що кожну залежність потрібно лікувати однаково, і людям, які цього хочуть, має бути доступно більше допомоги й терапії від NHS”, – додає вона.

Підпис до фото, 18-річна Зузанна розповіла BBC, що може витратити свою зарплату протягом тижня після її отримання – переважно на косметикуBBC поспілкувалася з 15 людьми, які вважають, що мають залежність від шопінгу.

Багато з них розповідали про психологічне виснаження, почуття провини й сорому. Одна людина сказала, що внаслідок цього у неї розвинувся розлад харчової поведінки, інша описала шопінг-залежність як “монстра” у своєму житті.

Усі вони вважають, що соціальні мережі посилили їхню залежність.

За даними експертів, частка онлайн-продажів у роздрібній торгівлі більш ніж подвоїлася за останнє десятиліття – з 12% у травні 2015 року до 27% у травні 2025-го.

За даними цифрової рекламної організації IAB UK, витрати рекламодавців на контент у соцмережах за минулий рік зросли на 20% – досягнувши загалом 8,87 мільярда фунтів.

Захін Ахмед, директор із терапії в UKAT Group, яка керує центрами лікування залежностей по всій країні, каже, що вони спостерігають зростання кількості людей із шопінг-залежністю.

Він пояснює, що гормональне передчуття покупки може бути схожим на реакцію людини, яка вживає наркотики й отримує чергову дозу.

Ахмед каже, що соцмережі як частина повсякденного життя зі смартфоном стали “новою нормою”.

“Соціальні мережі серйозно впливають на наше життя – і вони посилюють наші пориви купувати, витрачати, взаємодіяти знову й знову”, – зазначає він.

Підпис до фото, Еліс побачила, що термочашки Stanley стали трендом – і в результаті купила собі п’ятьШопінг став для Еліс способом упоратися з проблемами, пов’язаними з упевненістю в собі та самооцінкою.

Вона почала користуватися сервісами “Купи зараз – заплати потім” у 18 років – це рішення вона описує як “вхідні двері” до інших форм кредитування.

Зрештою Еліс, яка мешкає в Бристолі, опинилася з боргами у 9 000 фунтів, витрачаючи до 800 фунтів щомісяця на нові речі, особливо замовляючи одяг онлайн.

“Чим більше в мене було посилок, тим більше було збудження. Але щойно я їх відкривала – це відчуття зникало, і мені знову ставало сумно. І тоді все повторювалося знову”, – каже 25-річна дівчина.

Еліс, яка працює в сфері бізнес-адміністрування, згодом подолала свою залежність завдяки терапії й тепер майже повністю позбулася боргів.

“Якби я цього не зробила – навіть не знаю, де б я була”, – зізнається вона.

“Це справді змінює спосіб мислення й проникає у все, що ти робиш – усе твоє життя починає обертатися навколо дня зарплати, коли ти знову можеш щось купити, – каже Еліс. – Це просто починає аж надто пригнічувати”.

У Національній службі здоров’я Великої Британії (NHS) зазначають, що можна стати залежним практично від будь-чого – але окремого офіційного діагнозу для шопінг-залежності не існує.

Одна з причин – суперечки серед фахівців щодо того, як її класифікувати: дехто вважає її поведінковою залежністю, інші ж пов’язують її з розладами настрою або обсесивно-компульсивним розладом.

Професор із питань залежностей Йоркського університету Ієн Гамілтон каже, що шопінг-залежність “заскочила психіатрію зненацька”.

Фахівець, який працює в цій галузі вже три десятиліття, вважає, що цей розлад визнають як офіційний діагноз, можливо, за кілька років.

Професор Гамілтон зазначає, що роздрібна торгівля перейняла деякі стратегії індустрії азартних ігор, аби утримувати людей онлайн.

“Я не думаю, що це випадковість: люди справді насилу вириваються з цього циклу – витрати, покупки, піднесення, розчарування”.

Академік додає, що поява інфлюенсерів – теж не просто збіг.

“Одне діло – коли тобі щось просто описують словами, але це зовсім не те саме, що побачити якісно зняте відео, яке вихваляє певний товар і показує лише його позитивні сторони”, – каже він.

Психотерапевтка медичної групи Priory Group Памела Робертс наголошує: “Нам потрібно навчитися інших способів давати раду стресу – але ми зможемо це зробити лише тоді, коли це явище буде визнане проблемою. А станеться це лише тоді, коли його офіційно визнають”.