Європа відстає від Росії у виробництві ракет і дронів. Чому і що робити

Підпис до фото, Ракетний комплекс Іскандер

• • Author, Ілля Абішев
  • Role, Воєнний оглядач ВВС
• 46 хвилин(и) тому

Позиції Європи в ракетній сфері стають дедалі хиткішими – її зусилля в галузі протиповітряної оборони не встигають за зростанням російського арсеналу балістичних і крилатих ракет, а також ударних дронів. З початком повномасштабної війни Росії проти України виробництво російських ракет і безпілотників різко зросло.

Про небезпечне відставання європейського військово-промислового комплексу пише дослідник проєкту Oslo Nuclear Project Університету Осло Фабіан Гоффман. У своїх публікаціях на платформі Substack він порівнює обсяги виробництва російських наступальних озброєнь і протиракет в Європі та США.

Ми узагальнили математичні розрахунки й висновки науковця.

Балістичні ракети

Наразі Росія виробляє два типи балістичних ракет зі звичайним озброєнням, які можуть використати в бойових сценаріях Росія – НАТО: ракети малої дальності 9М723, що запускають із землі за допомогою комплексу “Іскандер-М”, та ракети середньої дальності Х-47М2 “Кинджал”, що запускають з повітря.

За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР), нині Росія щороку виробляє загалом від 840 до 1020 балістичних ракет малої та середньої дальності – наземного базування 9М723 і повітряного базування Х-47М2 “Кинджал”. У порівнянні з попередніми оцінками, опублікованими ГУР у грудні 2024 року, виробництво ракет “Кинджал” зросло приблизно на 15–40%.

Гоффман застерігає, що зараз неможливо незалежно перевірити ці дані. Втім, на їхню достовірність вказують розширення ракетних виробничих потужностей у Росії, а також зростання кількості балістичних ракет, які щомісяця застосовують.

Підпис до фото, Носієм гіперзвукових аеробалістичних ракет “Кинджал” є винищувачі МіГ-31КЄвропейська система ПРО

Реакція Європи на дедалі більшу загрозу з боку Росії у вигляді балістичних ракет зосереджена практично виключно на протиракетній обороні.

З лютого 2022 року дедалі більше європейських держав розміщують замовлення на системи протиракетної оборони та ракети-перехоплювачі. Дві найбільш широко закуповувані системи – американська MIM-104 Patriot і франко-італійська SAMP/T.

Patriot використовує ракети-перехоплювачі PAC-3 MSE і PAC-2 GEM-T, а SAMP/T – ракети Aster 30.

Однак виробництво західних протиракет не може зрівнятися з виробництвом російських балістичних ракет ані сьогодні, ані в найближчому майбутньому, зазначає Гоффман.

“Математика просто не сходиться”

На думку Гоффмана, ці показники порівняно з довоєнними роками – непогані. Проте поточний річний обсяг виробництва, який становить близько 850–880 ракет-перехоплювачів Patriot, лише трохи перевищує мінімальний прогноз щодо річного виробництва балістичних ракет 9М723 та Х-47М2 “Кинджал”, який складає 840 ракет.

Існує ще три неприємні обставини.

По-перше, Patriot – це продукт із глобальною клієнтською базою, включно з армією США, а також численними замовниками на Близькому Сході та в Азії. Це означає, що Європа не отримає всі доступні ракети-перехоплювачі Patriot.

По-друге, після передачі сотень ракет-перехоплювачів Україні європейські арсенали спорожніли, а терміни виробництва нових – тривалі. Наприклад, перші постачання за замовленням НАТО ракет PAC-2 GEM-T очікують у 2027 році, через три роки після розміщення замовлення, а завершення виробництва заплановане на 2033 рік.

По-третє, перехоплювачі Patriot в Україні показали себе хоч і добре, але не бездоганно. Для високої ймовірності перехоплення – понад 90% – може знадобитися виділяти на кожну ціль щонайменше дві, а іноді й три ракети-перехоплювачі.

Тобто якщо європейські країни НАТО отримають у середньому 400–500 ракет-перехоплювачів Patriot у найближчі роки, але при цьому виділятимуть по дві на кожну ціль балістичної ракети, то за допомогою Patriot можна буде щороку вражати лише 200–250 балістичних ракет. І це за умови, що ракети-перехоплювачі Patriot не використовуватимуть для ураження інших цілей, наприклад, для самооборони.

“Математика просто не сходиться”, – зазначає дослідник.

Підпис до фото, Американська MIM-104 Patriot – одна з двох систем ПРО, які найчастіше закуповуютьPatriot – не єдина система ПРО, доступна європейським країнам. Деякі з них покладаються на франко-італійський зенітно-ракетний комплекс SAMP/T, у якому використовують ракети-перехоплювачі Aster 30. На відміну від Patriot, майже всі перехоплювачі Aster 30B1/B1NT, які будуть вироблені у найближчі роки, залишаться в Європі.

Однак, як неодноразово зазначали в українських звітах, ракети-перехоплювачі Aster 30 поступаються за ефективністю ракетам Patriot PAC-2 і особливо PAC-3, що вимагає ще більшої кількості перехоплювачів. Виходячи з обсягів виробництва, це знижує щорічну кількість балістичних ракет, які можуть бути ефективно вражені, до 95–110, а то й менше.

Підпис до фото, Консорціум Eurosam – виробник систем ПРО SAMP/T – планує збільшити випуск ракет-перехоплювачів Aster на 50% до 2026 рокуУ підсумку, пише Фабіан Гоффман, річний потенціал протиракетної оборони Європи, виходячи з принципу “дві ракети на одну ціль”, наразі становить приблизно від 235 до 299 балістичних ракет малої та середньої дальності. Це різко контрастує з 840–1020 балістичними ракетами 9М723 та Х-47М2 “Кинджал”, які Росія щороку виробляє.

До того ж ці цифри нічого не говорять про співвідношення витрат на протиракетну оборону та наступальні можливості. Вартість ракет-перехоплювачів Aster 30 і Patriot становить від 2 до 4 мільйонів доларів США за кожну, що суттєво перевищує витрати Росії на звичайні балістичні ракети.

Слід також зважати, що ці розрахунки не враховують додаткових загроз — значних виробничих потужностей Росії з випуску крилатих ракет і безпілотників великої дальності.

Усе більше і дорожче

Російська армія посилила атаки на Україну за допомогою дронів великої дальності, запустивши понад 1800 дронів “Герань-2” (російської версії іранського Shahed-136) і хибних цілей лише за один тиждень, досягнувши піка в 728 ударів 9 липня. Ці удари поєднуються з пусками крилатих і балістичних ракет, але проблема не лише в цьому.

Росія модернізувала “шахеди”, оснастивши їх потужнішою бойовою частиною – до 90 кг, швидшими двигунами, системою наведення на кінцевій ділянці траєкторії (електрооптичними та інфрачервоними головками самонаведення), а також покращеним захистом від перешкод. Вартість виробництва також зростає – за даними Гоффмана, ціна однієї російської “Герані” наближається до 100 тисяч доларів США за одиницю.

Повідомляють, що до середини 2025 року виробничі потужності Росії з виготовлення безпілотників перевищили 30 тисяч одиниць на рік, що дозволяє регулярно атакувати Україну 500–700 дронами на добу з тенденцією до зростання.

Підпис до фото, Російський дрон-камікадзе “Герань”, що впав у ХарковіВиробництво російських крилатих ракет також зросло – ймовірно, нині перевищує 1,5 тисячі одиниць на рік і може наблизитися до 2 тисяч, пише Фабіан Гоффман. Найчастіше Росія атакує Україну ракетами морського базування 3М-14 “Калібр”, повітряного – Х-101, а також крилатими версіями наземного комплексу “Іскандер” – 9М728/9М729.

У Росії також виробляють крилаті ракети інших типів, зокрема протикорабельні варіанти, перепрофільовані для ураження наземних цілей – такі як Х-32, 3М55 “Онікс” і 3М22 “Циркон”. У 2023 році на озброєння російської армії надійшла Х-69 – дозвукова крилата ракета класу “повітря-земля” з покращеними характеристиками малопомітності, схожа на британську Storm Shadow та німецьку Taurus.

Реакція Заходу

Країни НАТО наростили виробництво систем ППО, таких як німецька IRIS-T SLM і американо-норвезька NASAMS. Втім, доступність перехоплювачів залишається обмеженою, а їхня вартість – високою порівняно з російськими безпілотниками.

Зараз німецька оборонна компанія Diehl Defence виготовляє близько 500–600 ракет-перехоплювачів IRIS-T SL на рік. Після введення в експлуатацію нового виробничого підприємства до 2026 року цей показник, як очікують, зросте до 800–1000 одиниць.

У системі NASAMS основним перехоплювачем є ракета AIM-120С-8 AMRAAM виробництва американської компанії Raytheon. Загальний річний обсяг їхнього випуску становить близько 1200 ракет, що включає кілька модифікацій, зокрема AIM-120D-3. Водночас не всі ці ракети призначені для NASAMS – багато з них використовують на винищувачах американського виробництва для ведення повітряного бою.

NASAMS також використовує ракету AIM-9X, яка довела свою ефективність в Україні проти безпілотників і крилатих ракет. Попри меншу дальність (15–20 км проти 35–40 км у AIM-120С-8), вона дешевша, і її щорічно виробляють понад 1600 одиниць з планами збільшити обсяг до 2500.

“Протиповітряна оборона продемонструвала високу ефективність, але її підтримання в довгостроковій перспективі залежить від масштабування виробництва ракет-перехоплювачів”, – пише Фабіан Гоффман.

За його словами, хоча зараз обсяги виробництва російських крилатих ракет, імовірно, перевищують кількість наявних західних перехоплювачів, цей розрив незначний і, як очікують, найближчим часом він скоротиться або взагалі зникне.

Підпис до фото, Як і ракети для NASAMS, IRIS-T випускають у різних версіях, зокрема класу “повітря-повітря”Складний вибір

Але протидія російським безпілотникам стає дедалі актуальнішим і складнішим завданням через зростання обсягів їхнього виробництва та ефективності.

Зараз у західних арсеналах відсутні ефективні перехоплювачі для захисту від дронів великої дальності, пише Гоффман.

“Це змушує Україну – а в разі майбутнього конфлікту й європейські держави – обирати між витратою ракет-перехоплювачів, які в 20 разів дорожчі за сам дрон, і використанням зенітних гармат, які не такі ефективні. Або ж пропустити дрон і змиритися зі спричиненою ним шкодою”, – йдеться у статті.

Україні справді бракує недорогих ракет-перехоплювачів. Утім, доступні рішення, зокрема дешеві твердопаливні ракети малої дальності, розробляють по всій Європі й за умови широкого застосування вони можуть змінити баланс сил.

Зміна стратегії?

Будь-яка стратегія, повністю заснована на протиракетній обороні для протидії великим ракетним арсеналам, фактично є неефективною з точки зору витрат, вважає Фабіан Гоффман. Це не означає, що ПРО для Європи не має значення – навпаки, вона має бути здатна захищати окремі важливі цілі, як цивільні, так і військові, від російських ракетних ударів.

Росія добре усвідомлює, що зараз має перевагу у сфері звичайних ракет і що арсенали та виробничі потужності протиракетної оборони Європи не відповідають можливостям Росії в області наступальних ударів.

Це означає, що Європа має терміново переглянути свою ракетну стратегію, переконаний Фабіан Гоффман.

“Якщо європейські країни НАТО не можуть стримувати Росію, даючи зрозуміти, що вони успішно захистять себе від нападу, вони мають стримувати Росію, даючи зрозуміти, що будь-який її напад матиме неприйнятну ціну”, – вважає він.

Найочевидніший спосіб це зробити – розгорнути потенціал контрудару, здатний забезпечити швидку та рівноцінну відповідь, якщо Росія вирішить першою завдати удару по європейських цілях, зазначає науковець, хоча й визнає, що такий перехід для європейського континенту буде складним як у промисловому, так і в політичному плані.

“Європейські арсенали звичайної ударної зброї великої дальності вичерпані, а показники їхнього виробництва ще більше відстають від показників протиракетної оборони. Водночас стратегії, засновані на покаранні, не є частиною культури та військової концепції європейських держав”, – пише Фабіан Гоффман.

І зазначає, що якщо можливості Росії у сфері звичайної зброї великої дальності не скоротяться з якоїсь причини, іншої альтернативи може й не бути.