Джерело: www.radiosvoboda.org
Чому він не хоче залишати Україну і навіщо вивчає кримськотатарську мову, Такаші розповів проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії .
Такаші Хірано вже знає кримськотатарську мову на початковому рівні. «Рівень А1 плюс або А2 мінус, щось на зразок цього», – каже він. Інтерес до мови у Такаші з’явився під час навчання в університеті в Токіо. Тоді він вивчав взаємини країн Чорноморського регіону і звернув увагу на Кримське ханство, яке під час свого існування займало значну частину тієї території.
«Воно було досить сильним і відігравало значну роль у формуванні регіональних подій. Вони використовували кримськотатарську мову, вели дипломатичні [переговори] саме цією мовою, спілкувалися з українськими козаками – іноді співпрацювали, іноді воювали, але у них були досить тісні стосунки з українцями. Мені було дуже цікаво, і я отримав більш глибоке уявлення про Крим. Це окрема мова, яка відрізняється від османської, турецької або азербайджанської – у неї є своя ідентичність», – розповідає Такаші. Коли він приїхав жити в Україну, він згадав про це і вирішив ближче познайомитися з культурою кримських татар.
Такаші Хірано у студії Радіо Свобода
Тоді Такаші вирішив поділитися своїми труднощами з кримськотатарськими активістами. «Потрібно хоча б створити навчальні матеріали, щоб зацікавлені люди, як я, могли почати вивчати мову на базовому рівні», – вважає японський журналіст. Тоді ж у «Кримському домі» в Києві почали проводити безкоштовні уроки з вивчення кримськотатарської мови. Такаші дізнався про них і почав відвідувати їх раз на тиждень по суботах.
Такаші ходив на безкоштовні уроки з вивчення кримськотатарської мови у «Кримському домі» в Києві
Вивчати мову – означає розуміти землю або людей, які на ній живуть століттями
У процесі вивчення мови він став краще розуміти культуру кримських татар. «Наприклад, мені було цікаво, коли готують чебуреки або янтики. Це було відкриття. Раніше я просто купував і їв, не замислюючись. А тепер знаю, що чебуреки більш святкові, а янтики – більш повсякденні», – ділиться Хірано.
Фотографія, яку зробив Хірано під час відвідин Криму в 2010 році
Під час своєї поїздки до Криму Хірано відвідав Ханський палац у Бахчисараї
«Коли вчимо фрази – як зайти в магазин, купити продукти, розплатитися, отримати здачу – таку ситуацію в Києві, на жаль, не знайти. Хоча в «Мусафірі» (ресторан кримськотатарської кухні в Києві – ред.) іноді можна замовити кримськотатарською. Але це не так просто. І це насправді гальмує процес вивчення», – каже Такаші.
Для Хірано вивчення мови – один зі способів пізнання культури кримських татар. Фото зроблено Такаші у Криму в 2010 році
Такаші Хірано виступив ініціатором початку роботи над Кримськотатарською Вікіпедією
«Знайшов книгу про Україну. Там було близько 30 сторінок – історія, країна, промисловість, мова, політика, проблеми тощо. Було написано і про кримських татар – що в 1990-х вони почали повертатися в Україну, до Криму», – згадує він.
Такаші у 1990-ті роки в Японії
Такаші почав шукати додаткову інформацію і почав листуватися з українцями електронною поштою. Він дізнався, що в Токіо є університет, де працює професор, який саме вивчає Україну. Вибір був зроблений. Такаші вступив туди і почав вивчати українську мову та Україну. Щоправда, після закінчення хлопець не зміг знайти місце в Токіо, де він міг би застосувати свої знання про цю країну. Такаші почав працювати фотографом-фрилансером.
Після закінчення університету працював фотографом у Токіо
Через деякий час він зрозумів, що успіху на цьому терені так і не досяг, і вирішив спробувати знайти роботу в Україні. Такаші знайшов вакансію викладача японської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Він подав заявку – і його прийняли. Так у 2008 році Хірано переїхав до України.
Такаші у вишиванці
Перша робота Такаші в Україні – викладання японської мови в університеті у Львові
«Для мене Україна з дитинства була країною мрій. І я був у захваті – я нарешті побачив країну, про яку мріяв», – згадує Такаші. Він намагався розмовляти з усіма українською мовою, і йому допомагали місцеві – як краще вимовляти ті чи інші слова. Чоловік спробував українську кухню і був у захваті.
Такаші Хірано у 2009 році
«Туристи цього не бачать, але коли починаєш жити тут, це стає особистими труднощами. Але насправді саме цього я і хотів – відчути Україну, а не просто побачити її поверхнево. Я б назвав це дослідницьким бажанням – зрозуміти якомога глибше. Хочу говорити з упевненістю, що я дійсно знаю цю країну», – пояснює Такаші.
Хірано після переїзду в Україну
«Я спостерігав за подіями дуже близько – в тому числі за окупацією Криму Росією, початком вторгнення на Донбас, як усе розвивалося тощо. Я повідомляв [новини] в Токіо як експерт, збирав інформацію – такою була моя робота», – згадує Такаші.
Такаші переїхав зі Львова до Києва в розпал Революції гідності
Офіс посольства Японії в Україні розташований неподалік майдану Незалежності
«Я пояснював, що це тривалий конфлікт, довга війна, яка почалася ще в 2014 році. Часто вони [японці] або забули, або погано знають, або піддаються російським наративам. А я з доказами пояснював, що Росія постійно прагне підпорядкувати Україну своєму впливу», – розповідає японський журналіст.
24 лютого, в день, коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, Хірано не кинув свою роботу. «Я почав писати новини без перерви – до двох або трьох годин ночі. Якомога швидше, якомога більше. Батьки почали писати, що хвилюються і, може, мені варто виїхати якомога швидше. Я відповів, що у мене немає часу – я повинен працювати», – пояснює Такаші.
Він вважає своїм обов’язком повідомляти японцям про те, що відбувається в Україні. «І в найважливіший момент я не можу кинути свою роботу, тому що це мій експертний обов’язок, а не просто громадянський. Чому все це відбувається, триває і розвивається – людей у Японії, які можуть це пояснити, дуже мало. А я можу. Отже, я зобов’язаний це робити», – каже журналіст.
Такаші виступає експертом з України для своїх колег у Японії
«[Для того], щоб японці помітили Україну – не просто як назву [країни], не просто як велику країну, а як місце, де живуть люди, де зберігаються традиції і культура, де триває справжнє життя. І воно дуже чарівне і цікаве. Якщо я буду розповідати про це, вони слухатимуть. Тоді вони побачать українців як своїх – або, правильніше сказати, як близьких. Це створює емоційну базу, яка викликає емпатію», – розповідає Такаші.
Він вважає, що це стало однією з причин, чому японці підтримали Україну на початку повномасштабного вторгнення Росії.
Інтерес японців до України збільшився, каже Хірано. Скриншот
«Зараз, коли мене запрошують на ефіри в Японії, я майже не стикаюся з якимись міфами про Україну. Люди добре поінформовані. Вони читали, вивчали, аналізували, в тому числі і мої книги. Тобто у них є базові знання. Єдине, з чим я іноді стикаюся, – це думка, що українці можуть поступитися під тиском США або чогось подібного. Я кажу: «Ні, такого настрою я в суспільстві не бачу». Якщо ми в Україні здамося, то Росія може просто продовжити. Або припинення вогню може бути використано для накопичення сил, і почнеться повторна агресія. Японці не до кінця розуміють, наскільки рішуче налаштоване тут суспільство – наскільки серйозно воно ставиться до території, суверенітету, до самого існування держави. Тому мені доводиться пояснювати: ні, не так, як ви собі уявляєте», – каже журналіст.
Хірано у Запоріжжі. 2023 рік
«Кожна країна має існувати відповідно до міжнародного права, зі статутом ООН, і жодна велика країна не має права застосовувати силу, щоб примушувати відносно меншу країну до дій проти її волі. Росія порушила [цей принцип], і Японія відразу заявила, що так не можна. Якщо ми припустимо таку агресію, то інші сильні країни в інших регіонах світу теж подумають, що така агресія допустима. Тому Японія закликає дотримуватися міжнародного порядку й усвідомлено допомагає Україні», – каже Хірано.
Японський журналіст вважає, що його завдання – допомогти своїм співгромадянам це зрозуміти.
Такаші у рідному Йонаго, Японія
«Як ми спілкуємося, гуляємо, п’ємо вино, читаємо книги. Таке, що можна побачити у Києві щодня. Спеціально зробив таку виставку, бо зараз життя виглядає звичайним. Але парадоксально – коли воно виглядає звичайним, насправді стає особливо цінним під час війни. Тому що все могло бути інакше, якби, наприклад, росіяни увійшли до Києва. Я наголошую на цьому через виставку – що життя зараз неймовірно цінне. Навіть якщо воно здається простим», – розповідає журналіст.
Він хоче передати ці фото наступним поколінням – щоб вони дізналися про цю війну «повноцінно».
Фотовиставка Такаші Хірано «Жити життя з війною» у Києві. Липень 2025 року
Сам Такаші не хоче залишати Україну. Він хотів би ще раз побувати у Криму. Іноді бувають розмови: що ми хочемо зробити після деокупації Криму? Я завжди відповідаю: я одразу піду до літньої школи кримськотатарської мови. Мати можливість постійно використовувати мову – це дуже важливо для її вивчення. Я хочу покращити свої знання цієї мови», – так про свої плани на майбутнє каже японський журналіст Такаші Хірано.
