Не лише валізи з доларами. Як американські спадкоємиці рятували англійських аристократів і змінювали Британію

Підпис до фото, Ненсі Лонггорн, віконтесса Астор, портрет 1908 року

• • Author, ВВС Culture
  • Role,
• 10 серпня 2025

Багаті, гламурні американки “позолоченої доби”, які виходили заміж за представників англійської аристократії на зламі ХІХ-ХХ сторіч, стикалися з осудом, неприязню та упередженнями, але були стійкими та непересічними особистостями. І не лише рятували своїх чоловіків та їхні маєтки.

Між 1870 і 1914 роками 102 американки, 50 з яких були з Нью-Йорка, вийшли заміж за британських перів або молодших синів перів – “вершки” британської аристократії. Ще більше американок вийшли заміж за представників вищих класів у цей період.

Їх називали “доларовими принцесами”, і думка, що це були суто бізнесові шлюби – гроші за клас – була поширеною. Американські наречені отримували титул і статус. Британські аристократи, часто у скруті та безгрошів’ї, отримували бажану доларову ін’єкцію, щоб полагодити дах занедбаного сімейного маєтку.

“Зниження доходів від землі під час Великої сільськогосподарської депресії (у Британії), що почалася в 1870-х роках, змусило численних аристократів-чоловіків шукати шлюбних союзів поза внутрішньою соціальною мережею британської аристократії”, – пояснює історикиня Морін Монтгомері.

Ще одним фактором була відкритість принца Уельського, згодом короля Едварда VII, до заможних бізнесменів, які входили до його близького кола спілкування, та його схильність до красивих і розкутих дочок американської буржуазної еліти, які після Громадянської війни (в США) дедалі частіше подорожували до Європи”.

Одну із “доларових принцес”, Консуело Вандербільт вважали неймовірною красунею. Її батько сколотив статок на залізницях. Посаг Консуело оцінювали в десятки мільйонів у сучасних грошах.

Мати фактично змусила її вийти заміж за Чарльза Спенсера-Черчилля, 9-го герцога Мальборо. Як казали сучасники, вона плакала під вуаллю біля вівтаря в день свого весілля в 1895 році. Вона була однією із дев’яти американських спадкоємиць, які вийшли заміж за англійських аристократів того року.

Підпис до фото, Консуело Вандербільт, герцогиня Мальборо, портрет 1905 рокуШлюб був нещасливим. “Сонячний”, як називали герцога, не гаючи часу, сказав їй, що одружився з нею лише заради грошей та щоб врятувати Бленемський палац, герцогський маєток.

У своїх мемуарах “Блиск і золото” Консеуло писала про розуміння мотивів дворецького Бленемського палацу, який втопився:

“Коли один похмурий день змінював інший, я почала відчувати до нього глибоке співчуття”.

У цьому шлюбі народилося двоє дітей, але і Консеуло, і її чоловік мали коханців.

А ще герцогиню Мальборо пам’ятають за її роботу в раді Саутфорку, де їй вдалося започаткувати встановлення мінімальної зарплатні для жінок, що виконували важку фізичну працю.

“Нині все ще залишається проблемою, як надихнути жінок боротися за свої права. Вона так довго перебували у покорі та мовчанні, що стали приймати усе, що їм приносить доля, із філософським спокоєм та летаргійною байдужістю, яку майже неможливо розворушити”, – писала Консуело у статті до The North American Review у 1909 році.

Підпис до фото, Консуело Ізнаґа Монтеґю, герцогиня Манчестерська, портрет 1907 рокуКонсуело потрапила до аристократії завдяки хрещеній матері, на честь якої її назвали. Кубинсько-американська спадкоємиця Консуело Ізнаґа Монтеґю, вийшла заміж за Джорджа Монтеґю, віконта Мандевіля, у 1876 році та стала герцогинею Манчестерською, коли її чоловік успадкував титул.

Марнотратний герцог розтратив гроші дружини та мав численні романи. За чутками, вона була близька до принца Уельського. Герцогиня також була відома грою на банджо та курила сигари.

Красуні-лиходійки

“У цих спадкоємицях була справжня сміливість”, – розповідає ВВС Венді Монкхаус, старший куратор виставки із 18 портретів американських спадкоємиць, намальованих Джоном Сінгером Сарджентом. Виставка відкрита у Кенвуд-Хаусі, що у лондонському Гемпстед-Гіт, до жовтня цього року.

“Вони були відважними. Їм було важко увійти в британське суспільство як іноземкам, та ще й як іноземкам, яким усі заздрили, якими обурювалися, та все одно хотіли здерти копійку-другу через цей їхній “піратський” імідж”.

Все виглядало так, ніби ці красуні-лиходійки застрибнули на борт доброго старого корабля “Британія” та з піратською зухвалістю роздобули собі барона, графа чи, можливо, навіть герцога. Редактор англійської газети В. Т. Стед використовував вираз “позолочена проституція”, коли писав про ці трансатлантичні шлюби.

Підпис до фото, Дейзі Лейтер, графиня Саффолкська, портрет 1898 рокуСША також виступили проти цього явища – на найвищому рівні. Президент Теодор Рузвельт писав американському послу у Великій Британії Вайтло Ріду в 1906 році:

“Мені категорично … не подобаються ці міжнародні шлюби… які базуються на продажу дівчини за її гроші та купівлі чоловіка за його титул”.

Крім того, багатьом пересічним американцям не подобалася ідея того, що все це багатство залишає країну та витрачається на марнотратних британських аристократів, – це не те, за що вони боролися у віні за незалежність.

Однак, інші жінки, чиї зображення представлені на виставці, мали зовсім інші історії.

Дейзі Лейтер, гламурна та незалежна дочка чиказького магната від нерухомості, вважалася привабливою, і не лише через гроші, як свідчить чудовий портрет Сарджента.

Її засипали пропозиціями, але вона вийшла заміж за Генрі Говарда, 19-го графа Саффолка. Виглядає, це був щасливий шлюб за коханням, і в ньому народилося троє синів.

Дейзі не лише повністю реставрувала родинний маєток чоловіка Чарлтон Парк у Вілтширі, але й опікувалася відновленням ремесел у графстві.

Її чоловік загинув під час Першої світової.

У подальшому житті Дейзі ще раз продемонструвала авантюрний дух багатьох своїх співвітчизниць, ставши пілотом гелікоптера та літака, на додачу до захоплення спортивними авто.

Підпис до фото, Кора Сміт, графиня Стаффордська, портрет 1908 рокуЩе однією героїнею Сарджента була Кора, графиня Страффорд. Її ім’я перегукується з ім’ям відомої вигаданої “доларової принцеси” Кори, графині Грантем, з “Аббатства Даунтон”.

Справжня Кора була південною красунею, яка вийшла заміж за 4-го графа Страффорда після смерті свого першого чоловіка, “барона” зубної пасти, відомої і донині, – Семюеля Колгейта, від якого вона успадкувала 10 млн доларів.

Граф Стаффорд помер лише через п’ять місяців після весілля, впавши на залізничні колії на станції неподалік від родинного маєтку Вротем Парк у Хердфордширі.

Цей інцидент викликав багато пліток, як і той факт, що Кора косо вдягла свою діадему на коронації Едуарда VII.

Підпис до фото, Ненсі Лонггорн, віконтесса Астор, портрет 2023 рокуОдна з найвідоміших жінок на виставці “Спадкоємиці”, представлена як на портреті олією (дивись початок цієї статті), так і на малюнку вугіллям. Це Ненсі Астор, віконтеса Астор, дочка вірджинського залізничного магната та перша жінка, яка отримала місце члена парламенту в Палаті громад, де її переобирали від 1919 до 1945 року.

Там вона конфліктувала з Вінстоном Черчиллем, чия власна мати, Дженні Джером, була дочкою багатого нью-йоркського спекулянта та фінансиста.