Волинському хору «Оранта» — 35 років: історія колективу та шлях становлення

Про історію музичного колективу, його творців та солістів — у репортажі на Суспільному.

Становлення волинської “Оранти” розпочалося в 90-х

Проєкт “Церковний хор” розпочався в серпні 1990 року з пропозиції викладача Луцького педагогічного училища (нині коледжу) Олександра Головерси, який прагнув відроджувати високу духовну музику. Пропозицію, пригадав заслужений діяч мистецтв України Василь Мойсіюк, спершу сприйняв скептично.

Цей період збігся з відродженням національної свідомості українців — так говорить керівник хору. Тоді хористи вперше виконали літургію українською мовою і було це під куполом Хрестовоздвиженської церкви.

“Це вже тріщала імперія, розпочиналось відродження, революція національна і разом з нею утворювалась національна церква. Тоді ж створювалась автокефальна православна церква, яка була заснована на цьому місці, на місці Хрестовоздвиженської церкви. На місці, тому що тут до цього був планетарій, в який я сам ходив, будучи студентом музикального училища”, — сказав керівник хору.

Першими солістами хору були Лідія Войнаровська, Мирослава Сточанська, Ірина Ольшевська, Ростислав Андрущак, Олег Каспер, Володимир Штихалюк, Віталій Бобицький, Василь Панасюк та інші волинські музиканти.

Перший виступ “Оранти” в Хрестовоздвиженській церкві відбувся 27 вересня 1990 року. Зі слів Василя Мойсіюка, тоді у храмі були ще “голі” стіни — був тільки привезений іконостас зі Свято-Троїцького собору.

“Там була кімнатка і ми проводили свою репетицію. Правда літургію ми співали там, де зараз знаходиться іконостас. От так відбулося це в 1990 році: перша в церкві української мовою, український єпископ Микола Грох. Тут було страшенно багато людей навкруги”, — пригадав хоровий дирегент.

Становленню “Оранти” на етапі її початкової діяльності допомагали люди старшого віку, котрі ділилися нотними збірками зі своїх маленьких бібліотек 30-х років.

“Присилали з Канади. Я не можу назвати зараз цих людей, я їх і не знав. Так ми починали. Потім робили переклади самі, бо був нотний матеріал російською, перекладали на українську”, — сказав Василь Мойсіюк. “Оранта” – це давньохристиянське зображення Богородиці, що молиться з піднятими вгору руками; є символом заступництва. Це відображає духовну спрямованість хору, розповів Василь Мойсіюк.

З 1992 року хор супроводжує богослужіння у кафедральному Свято-Троїцькому соборі. Зі слів хорового диригента, виконання літургій відбувається в хорах храму.

“Кожен раз чи на вечірню, чи на літургію, чи на поховання наших воїнів-героїв хор піднімається цими старовинними дерев’яними сходами. Ось це є хори архієрейського хору Свято-Троїцького собору. Тут ми працюємо, співаємо во славу Божу для людей”, — говорить керівник “Оранти”.

За роки діяльності волинського архієрейського хору Василь Мойсіюк встиг вивчати порядок літургій: простих, святкових, всенічних, святкових всенічних, однак щоразу свої знання поновлює, перевіряючи тексти на наявність чи відсутність змін.

“Це вже нові передруки, літургії різні. Тут збірна літургія різних композиторів. Тут літургія Стеценка, це Пасхальна служба”, — додав диригент камерного хору.

У березні 2022 року латиський композитор Ріхард Дубра в підтримку українців написав музику до молитви “Отче наш” та передав ноти у Луцьк.

“Оранта” у 2025 році: яка вона та хто становить її фундамент

У волинському хорі “Оранта” — 22 вокалісти. Тут співають не тільки викладачі музичних шкіл та училищ, університетів, працівники різних установ і організацій. Вони збираються на репетиції в Луцьку двічі на тиждень.

Соліст “Оранти” Вадим Томчук у колективі з перших днів. Чоловік має музичну освіту, за фахом він є диригентом хору. Зараз працює на одному з місцевих заводів. Після роботи поспішає на репетицію, а щонеділі — у храмі на службі. В “Оранті” Вадим — другий тенор.

“Інколи репетиції, перед концертом. Здається: “Ой, все, вже скільки років, вже вичерпався, покину”. А потім все налаштовується, напевно з Божою волею, і знову повертаєшся. Буває хворе горло, не можеш співати. Потім потихеньку-потихеньку починаєш співати службу і так як щось тебе підносить до небес. Відкривається твоє дихання”, — сказав соліст.

Солісткою архієрейського хору впродовж 20 років є кандидатка педагогічних наук, лучанка Анна Зарицька, котра викладає у Луцькому педагогічному коледжі постановку голосу.

“Це – моя душа. Всі, хто співають в “Оранті” — люди, одержимі музикою, служінням через спів свій Господу. Так як кажуть, що десятину треба віддавати Господу, то ця зайнятість, наші репетиції і служби — це наша десятина, яку ми віддаємо Богу. “Оранта” — це не лише про професійний спів, це про товариство людей, однодумців”, — зазначила жінка.

Солісти “Оранти” запрошують на концерти своїх учнів. Це підвищує довіру до викладача та надихає молодь, розповіла учениця Анни Зарицької Тетяна Геналюк.

“В минулому семестрі в коледжі відбувалась презентація збірки Якова Яциневича, де я бачила архієрейський хор “Оранта”. Про хор я чула, і знаю, що Анна Андріївна в ньому солістка”, — говорить дівчина.

Окрім богослужінь, “Оранта” виконує сучасну світську музику, колядки, бере участь у фестивалях та конкурсах, а також презентує свої співи в країнах Європи, сказав соліст Вадим Томчук.

“Запам’яталося в Німеччині, де ми виконували зведені хори. Сам оркестр був 150 чоловік. І хори були зі всієї Європи. В Іспанії вдень температура до 40-50 градусів, а коли спадала, ми виїжджали в містечка в гори, і після служби давали спочатку духовну музику, потім світську, обробку наших українських композиторів. І дуже сприймали хороше нас іспанці”, — пригадав хорист.

У рамках відзначення 35-річчя “Оранти” цього року хор презентує три нові концертні програми.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!