Джерело: www.volynnews.com
Досвід минулих років доводить, що цей фестиваль – не просто змагання, а свято активності, віри у власні сили, бадьорості духу. Сотні чоловіків і жінок віком від 50 років демонструють власним прикладом, що роки не можуть стати на заваді бажанню рухатися, змагатися й радіти життю.
«Цьогоріч до участі у фестивалі зголосилося понад 250 осіб – 20 команд із Сум, Полтави, Ірпіня, Хмельницького, Трускавця. Окремо відзначимо представників Млинова, Рожища, Володимира, Ковеля, Горохова. З Луцька дуже багато громадських організацій, які працюють з людьми поважного віку, займаються ветеранським спортом. Здебільшого, це всі ті команди, які завжди приїжджають», – пояснює керівниця ГО «Центр освіти «Університет третього віку» Оксана Степанюк.
Щодо видів змагань, то тут є і легкоатлетичний блок: біг на відстань 60 м та 500 м, штовхання ядра, велофігурка, шахи, шашки, дартс, петанк, корнхол, різноманітні вправи з м’ячами, блок спортивних конкурсів «Універсальний спортсмен» та «Універсальний силач», настільний теніс, інтелектуальні «Ігри наймудріших».
«Кожен може брати участь в усіх видах змагань і заробити по кілька медалей. Як бачите, команди укомплектовані формою, а локації – інвентарем, навіть таким екзотичним, як-от для петанку і корнхолу. За це щира подяка Фонду «Тільки разом», – наголошує Оксана Степанюк.
Відкриття спортивного свята розпочалося з урочистої ходи спортсменів. Вони – різного віку, але об’єднані однією ідеєю: довести, що життя після п’ятдесяти – лише інший етап, але аж ніяк не кінець активності. Учасники в яскравих костюмах, вбрані в однакові футболки з емблемами команд тримали таблички, які вказували міста й команди, прапори і символіку клубів – усе, як на міжнародних чемпіонатах професійного рівня. Глядачі щиро підтримували кожну делегацію, адже сьогодні тут – усі справжні чемпіони!
Після виконання Державного Гімну України настала урочиста мить – запалення олімпійського вогню літньої сеньйоріади. Для здійснення цього запросили студентів і слухачів поважного віку: капітана команди «Центр освіти «Університет третього віку» Віктора Чемериса, призерку «Турніру ерудитів» Клавдію Лисову, спортсмена клубу «Неспокійні серця» у категорії 90+ Дмитра Джуса.
Затим до присутніх з вітальними словами звернулися гості фестивалю. Вони щиро побажали учасникам не лише міцного здоров’я, яке давало би змогу брати участь у спортивних звитягах, але й бадьорості духу, перемоги найсильнішим, благополуччя, миру Україні.
«Сеньйоріада – це гарна традиція, яка повинна існувати попри все, адже вона про силу духу, вона про гарний приклад молодим поколінням, вона про те, що вік насправді лише у нас в голові. Фонд Ігоря Палиці підтримує сеньйоріаду уже багато років, адже ми розуміємо, що такі заходи надзвичайно важливі. Вони і про патріотизм, і про згуртованість нашої країни.
Приємно бачити стільки учасників, адже, незважаючи ні на що, ви знаходите в собі сили, час, можливості завітати до нас і підтримати те дружнє коло, яке було створене багато років тому. Такі традиції повинні жити. І ми надзвичайно вдячні і організаторам, і учасникам за те, що ви їх впроваджуєте. Дякую вам за вашу активність, за ваші відкриті серця, за те, що ви надихаєте. Міцного здоров’я і сподіваюсь, що ми будемо бачитися на цьому місці ще багато-багато років. Слава Україні!» – зауважила голова правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Катерина Шкльода.
Після урочистої частини учасники вирушили на локації. На кожній з них відчувався азарт і хвилювання. Хтось долав дистанцію, хтось вправлявся з м’ячами та ядрами, розминався, готувався до естафети, обговорював стратегію перемоги. Глядачі підтримували учасників оплесками, лунали підбадьорливі вигуки. Атмосфера стадіону швидше нагадувала зустріч друзів, адже у сеньйоріаді важливі не рекорди. Учасники доводять: поважний вік не означає пасивність, а спорт – універсальна мова, яка об’єднує людей попри роки й кордони. Ліонелла Палига, Людмила Арсенюк, Тамара Галянт та їхні співкомандники з Клубу активного довголіття «Золота варта» – чудове свідчення наведених слів.
«Ми тут, щоб довести, що не старі діди та бабці, а ще щось можемо», – усміхаються спортсмени. «Ми підтримуємо здоров’я, спілкуємось, обговорюємо різні події, методи лікування, принципи фізкультури, які треба робити при певних хворобах. Ну і головне – психологічна розрядка є. Ми спілкуємося, для комунікації проводимо дозвілля, ми проводимо дні народження разом. Тобто, це для нас не тільки спорт, а дозвілля», – в один голос кажуть пані Людмила та Тамара.
Тетяна Черкасенко –з Ірпеня. Розповідає, що вражена нашим містом з того часу, як прочитала про нього у книзі «Століття Якова» Володимира Лиса. Сеньйоріада надала можливість побувати в Луцьку, адже вже понад рік пані Тетяна є активною учасницею «Університету ІІІ віку» й захоплюється петанком.
«Без цього усього я не уявляю свого життя. Я чудово розумію значення таких заходів, активності людини для здоров’я й загалом. У нас дуже хороша спільнота. І ти себе знаходиш в колі однодумців, свою нішу займаєш і працюєш, вирівнюєш свої емоції, вирівнюєш свої зв’язки, знаходиш друзів. Це для мене дуже важливо, адже я людина неймовірно емоційна. Мені за 60, тому я вже, як то кажуть, закрила свої проекти, але відкрила нові – більш комфортні для себе, навіть можу сказати – більш значимі»,– зізнається Тетяна Черкасенко.
Сеньйоріада в Луцьку – це більше, ніж фестиваль. Це доказ, що життя після п’ятдесяти не обмежується хатніми справами, телевізором тощо. Тут люди вчаться знову радіти руху, доводять молодим поколінням: сила духу й активність – це не питання віку, а внутрішнього вибору. Щиро бажаємо успіху усім учасникам і приєднуємось до заключних слів ведучої свята: «Шановні сеньйори та сеньйорити, нехай переможуть найсильніші, а запам’ятаються усі!»
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
