Джерело: www.volynnews.com
Краплі не дають «кайфу», як наркотики чи алкоголь, просто ніс звикає, і без них стає важко дихати. А разом із цим страждає і здоров’я загалом. Чи справді ці краплі потрібні? Чи можна взагалі їх уникати?
Кореспондентка «Бабеля» Валерія Цуба записала особистий досвід людини, яка долає таку залежність, і поговорила про це з двома фахівчинями медичної мережі «Добробут» – отоларингологинею Юлією Шукліною та психіатринею Юлією Яценко.
Ось особистий досвід Олега, якому зараз 52 роки. Тридцять років він користувався судинозвужувальними краплями, бо не міг дихати без них. До лікаря не звертався через страх операції.
«Одного флакона «Нафтизину» мені вистачало на два дні, і так 30 років без перерви. Почав капати після травми перегородки – її трохи викривило. Відтоді краплі були у мене скрізь: у шухлядках, кишенях, вдома, у машині, на роботі. Якщо забував – одразу шукав найближчу аптеку. Терпіти не міг.
У квітні цього року в мене помітили дуже високий тиск – 200 на 110, що вже загрожувало інсультом. Лікарі сказали відмовитися від «Нафтизину» та хоча б перейти на інші краплі. Пробував усі можливі замінники: у липні на моїй домашній полиці стояли 11 різних флаконів, але вони не допомагали. Кожні нові краплі давали ефект лише на тиждень-два.
Спершу повністю закладало одну ніздрю, потім іншу. Постійно відчував тиск у носі, чхав, першіння переходило в горло. Думав, що просто захворів, але симптоми ставали сильнішими й тягнулися тижнями. Вдень ще якось витримував, а вночі майже не спав.
Тоді я пішов до лора. У мене був сильний набряк, і мені одразу призначили операцію – вазотомію нижніх раковин і септопластику. Лікар був небагатослівний, він запитав прямо: «Ти хочеш померти?»
Операцію зробили, реабілітація була важкою. Я не відчував самого болю, але не міг дихати. Трохи допомагали краплі, які прописав лікар, але зловживати ними було не можна. У деякі моменти відчував майже панічні атаки, був упевнений, що через мій тривалий «стаж» капання мені вже нічого не допоможе.
Поступово мені стало легше. Я зібрався з силами, щоб перетерпіти без крапель взагалі. Не берусь загадувати, але зараз справді краще – минув місяць після операції. Судинозвужувальних крапель я не капав уже три тижні. Подумати, що я знову до них потягнусь, зараз страшно».
«Нафтизин», «Риназолін», «Санорин» – це краплі для носа, які звужують судини. За словами лікарів, приблизно четверо з десяти пацієнтів звертаються саме через залежність від цих препаратів.
Люди часто обирають їх, бо вони доступні без рецепту, недорогі та швидко знімають закладеність. У сезон алергії багато хто починає користуватися ними без поради лікаря. Симптоми алергії зазвичай не проходять за день-два, тому краплі використовують довго. Так само буває при легких травмах носа – замість піти до лікаря люди починають капати ніс самостійно, і це дає результат.
«Залежність від ліків часто виникає не через самі препарати, а через особливості людини, а саме бажання контролю та інтенсивну тривогу, – пояснює психіатриня Юлія Яценко. – Звичайно, що ризик виникнення залежності збільшується, якщо людина має ОКР, БАР, епізоди депресії протягом життя, також якщо людина схильна до залежностей: ігроманія, переїдання, куріння. Тоді навіть безпечні рослинні ліки можуть викликати звичку».
Судинозвужувальні краплі корисні й потрібні в обмежених випадках: при гострій застуді або на початку риносинуситу, коли треба швидко зняти набряк і знизити ризик бактеріальних ускладнень. Вони не лікують причину, а дають тимчасове полегшення. Використовувати їх можна максимум пʼять-сім днів, інакше виникає залежність.
Окрім спреїв і крапель, є ще системні деконгестанти – препарати, що зменшують набряк у носі, діючи через кров. Вони входять до складу популярних «порошків від застуди», наприклад Coldrex чи Fervex. Такі засоби можуть трохи полегшити дихання під час застуди, нежитю або головного болю. Але правило те саме: використовувати їх можна лише короткий час і за потреби. Для тривалого застосування вони теж не підходять.
Люди, які звикають до назальних крапель, часто вдаються до різних стратегій, щоб завжди мати до них доступ. Вони носять їх із собою, роблять місячні запаси, збільшують дозу під час застуди або коли ефект відчувається слабше, переливають краплі у спрей-флакони для кращого розпилення, а іноді переривають роботу чи поїздки, щоб скористатися ними. Деколи вони застосовують спрей без закладеності носа – «на випередження». Більшість опитаних сприймають це не як шкідливу залежність, а як «ліки».
Лікарі кажуть, якщо людина вчасно зупиниться – після двох-трьох тижнів застосування, організм здатен відновитися. Проблема зʼявляється, коли краплі використовують місяцями. Слизова носа перестає повноцінно працювати без препарату. Людина відчуває, що без крапель не може дихати – і це справді так. Судини в носі втрачають тонус, набряк стає постійним, і дихання можливе лише після чергової дози крапель, яка з часом збільшується.
«Через ускладнене дихання організм також недоотримує кисень, – розповідає Юлія Шукліна. – Це підвищує тиск, погіршує роботу мозку, викликає хронічну втому. Додаються й інші проблеми: безсоння, набір ваги, ризик гіпертонії. Один розлад посилює інший».
Окрім системних наслідків, судинозвужувальні краплі впливають і місцево. Постійне їх використання пошкоджує слизову оболонку носа: вона втрачає природні властивості, стає тонкою й вразливою. У людей частішають носові кровотечі, подразнюється і свербить горло, зʼявляється сухість у носі, а іноді в очах. Це часто плутають з алергією і застосовують краплі ще інтенсивніше.
Самі ж судинозвужувальні краплі ніколи не призначають при алергії – ані сезонній, ані хронічній. Вони лише тимчасово зменшують набряк, але не впливають на причину, через яку виникають симптоми. Тому лікарі підбирають інші засоби і наголошують: важливо не приглушувати симптоми краплями, а змивати алерген зі слизової оболонки.
При алергії ефективні топічні глюкокортикостероїди, наприклад мометазон. Він безпечний, майже не потрапляє у кров і не шкодить слизовій. Інший варіант – системні антигістамінні таблетки. Зазвичай достатньо однієї на день, щоб полегшити симптоми.
Судинозвужувальні краплі не допомагають і загоїти травму носа, але звикнути до них у такій ситуації набагато легше.
«Щоб зрозуміти, як це працює, варто подивитися на анатомію, – пояснює Юлія Шукліна. – Ніс поділений перегородкою на дві половини – ліву і праву. Перегородка складається з кісткової та хрящової частин, вкритих слизовою оболонкою. У нормі вона пряма й стабільна, але після травм може викривлятися, і тоді дихати важче. По обидва боки від перегородки розташовані носові раковини. Усередині них є невелика кістка, вкритa слизовою, а між ними – печеристі тіла. Коли до них приливає кров, раковини збільшуються, коли відтікає – зменшуються».
Коли людина хворіє, слизова запалюється і набрякає, печеристі тіла переповнюються кровʼю, носові раковини збільшуються, і дихати стає важче. Судинозвужувальні краплі діють саме на це: вони звужують судини, кров відтікає з печеристих тіл, раковини зменшуються, набряк спадає – дихати стає легше.
У здоровому носі цього достатньо – нежить минає, і краплі більше не потрібні. Але якщо є анатомічні особливості, наприклад, викривлена перегородка або носові ходи від початку вже звужені. У цій ситуації людина відчуває сильне полегшення після крапель – і саме це може призвести до звикання.
«Треба розуміти: краплі впливають лише на змінну частину носа – носові раковини, але не на постійну структуру – перегородку, – додає Шукліна. – У мене теж викривлена перегородка. Коли я хворію, користуюся краплями, бо з ними дихати легше. Але я розумію, коли час зупинитися, і замінюю їх на безпечні методи – наприклад, сольові розчини».
На етапі відмови від крапель людина може не тільки відчувати ускладнене дихання, а й переживати панічні атаки. У цей час на людину здатні повпливати не так рідні, як саме лікарі.
«Є приклад з практики: пацієнтка помітила залежність чоловіка від крапель і намагалася пояснити, що це шкідливо, – розповідає психіатриня Юлія Яценко. – Він її не слухав. Тоді вона вирішила піти до свого лікаря-хірурга на прийом і вмовила чоловіка піти з нею. Фігура хірурга, чоловіка, який має досвід, подіяла на нього сильніше, ніж зауваження дружини».
Боротьба із залежністю від крапель має бути комплексною: потрібні медикаменти, психологічні прийоми та допомога лікарів і близьких. Часто фізична проблема виникає через синдром відміни – слизова носа набрякає. У таких випадках лікарі можуть призначати гормональні або стероїдні спреї як замісну терапію, щоб полегшити перехідний період.
Є два шляхи боротьби із залежністю від судинозвужувальних крапель. Перший – хірургічний. Сучасні методи дозволяють «закрити» проблемні судини в носі, через які виникає набряк, а замість них утворюються здорові. Після цього залежність зникає. Цю операцію називають вазотомією.
Після неї є невеликі обмеження (певні дії, яких слід уникати) і короткочасний набряк. Після операції не можна користуватися судинозвужувальними краплями, інакше все буде марно, а залежність повернеться. Як зазначають лікарі, є випадки, коли людина після кількох років нормального дихання знову починає користуватися краплями і стикається з тією ж проблемою.
При серйозних деформаціях перегородки лікарі рекомендують разом із вазотомією робити септопластику – корекцію перегородки. Це забезпечує якісне носове дихання, адже викривлення все одно обмежує потік повітря. Вазотомія – безпечна методика, яку можна повторювати кілька разів, але її не можна робити з малими інтервалами, бо слизова не встигає відновитися. Якщо частина носової раковини видаляється надмірно, може розвинутися синдром «пустого носа».
«Тоді носові раковини стають настільки маленькими, що людина не відчуває опору повітря, хоча прохід для нього достатній, – пояснює Юлія Шукліна. – Мозок отримує сигнал, що дихання немає, хоча повітря проходить нормально. Синдром «пустого носа» – серйозніша проблема, ніж гіпертрофічний, вазомоторний або медикаментозний риніт. Якщо раковини вже сильно зменшені, ефективних методів лікування наразі немає, і це робить проблему значно складнішою».
Другий шлях – відмовитися від крапель і перетерпіти дискомфорт. Найважчий етап – «ломка», яка триває від семи днів до двох тижнів. У цей час ніс майже не дихає, важко спати, падає працездатність, притупляються нюх і смак.
«Щоб легше пережити цей період, можна використовувати гіпертонічні сольові розчини, препарати, що зменшують міжклітинний набряк, наприклад «Нарівент», і місцеві стероїди, як-от мометазон, – пояснює Юлія Шукліна. – Це не заміна крапель, а допоміжні засоби, які полегшують відмову. Якщо ж людина просто шукає новий флакон замість «Нафтизину», вона не позбувається залежності – лише змінює її форму».
Також допомагають дихальні техніки та вправи, зокрема йога. Вони стимулюють кровообіг у носових печеристих тілах і допомагають слизовій відновлюватися. Єдине, що може залишатися після залежності, – це страх захворіти. Коли людина хворіє і ніс знову закладає, виникає побоювання, що все повториться.
Лікарі-психіатри радять підходити до відмови від крапель усвідомлено, у спокійний період життя, коли немає стресів на роботі чи навчанні.
Важливо домовитися з близькими про підтримку: пояснити, що під час періоду відмови може бути сильна дратівливість і що це нормально. Не менш важливо прибрати всі краплі з дому, роботи, машини чи сумки, аби зменшити спокусу зірватися.
У моменти сильної тяги корисно мати список «ритуалів-замінників»: присідання, умивання холодною водою або інші дії, які допомагають відволіктися і відчути своє тіло. «Це допомагає переключити увагу і пережити перші дні без крапель», – пояснює Юлія Яценко. Під час цього періоду варто уникати аптек і людей, у яких можуть бути краплі. Якщо потрібні допоміжні ліки – сольовий розчин або місцевий стероїд, їх варто придбати заздалегідь.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
