Джерело: www.volynnews.com
Про рішення пише «Судовий репортер» з посиланням на ухвалу суду. Суд ухвалив рішення ще 28 травня, пише Бабель.
Війська Росії вночі 1 червня 2023 року атакували Київ ракетами. У Деснянському районі столиці уламки впали на поліклініку та на прилеглий багатоповерховий будинок – загинули троє людей, серед яких 9-річна дівчинка, ще близько двадцятьох людей отримали поранення. Під час повітряної тривоги люди не змогли потрапити до укриття в поліклініці, оскільки воно було зачинене.
За це підозри оголосили першій заступниці Деснянської райдержадміністрації Ірині Алєксєєнко, директору медзакладу Олегу Шугалевичу та його заступнику Василю Десику, а також охоронцю Вадиму Мошкіну.
Пізніше підозру вручили й начальнику департаменту безпеки КМДА Роману Ткачуку – його відправили під цілодобовий домашній арешт, а у вересні відсторонили від посади. Однак суд уже 12 жовтня 2023-го дозволив Ткачуку повернутися на посаду.
У липні 2024 року Деснянський районний суд Києва визнав винним у залишенні в небезпеці, що призвело до смерті трьох людей, сторожа Вадима Мошкіна. Йому призначили чотири роки вʼязниці.
Апеляція
Мошкін оскаржував вирок. В апеляційному суді він говорив, що не чув, що стукають у двері, а коли почув, то пішов відчиняти двері, але стався вибух і на нього впала вхідна група скляних дверей, які він хотів відкрити, внаслідок чого він теж постраждав.
Приміщення поліклініки не було обладнано гучномовцем, відслідковувати ситуацію він мусив самостійно у своєму телефоні.
Наказ № 301, яким на сторожів нібито покладено обовʼязок відчиняти двері в укриття, як стверджує Мошкін, насправді зʼявився вже після трагедії, а раніше він його не бачив і свого підпису про ознайомлення не ставив.
Основний вхід у поліклініку був і входом у сховище. Мошкін та інші сторожі несли матеріальну відповідальність, тому двері на ніч зачиняли.
Апеляційний суд допитав двох свідків
Показання дала жінка, яка також працює сторожем у цьому ж закладі. Імовірно – дружина Мошкіна. Вона свідчила, що був наказ тримати вночі вхідні двері закритими, а з наказом № 301 вона не ознайомлювалася, у приміщенні лікарні сигналу тривоги не чутно. Тому свідок вважає, сторож не міг вчасно почути сигнал повітряної тривоги. А вхід до укриття зовні був зачинений постійно.
Ще одним свідком був заступник директора поліклініки з технічних питань. Він показав, що підвал лікарні офіційно не значиться як укриття і про наказ № 301 він не знав, але проводив інструктаж сторожів щодо користування укриттям. Крім того, пояснив, що на момент події наказу тримати вночі двері відкритими не було. Свідок сказав, що з огляду на архітектурні особливості лікарні не у всьому приміщенні є можливість почути з вулиці сигнал повітряної тривоги, а саме приміщення не було обладнане засобом сповіщення тривоги.
Рішення суду
Апеляційний суд вважає, що як під час досудового розслідування, так і в суді першої інстанції не перевіряли версію захисту щодо реальної можливості вчасно зреагувати на повітряну тривогу і, відповідно, наявність у Мошкіна умислу. Слідчий експеримент за участю обвинуваченого не проводили. На думку апеляційного суду, перша інстанція не дослідила докази і не зʼясувала, коли фактично було видано наказ № 301.
На думку суддів апеляційного суду, вирок був необґрунтуваним. Суд першої інстанції начебто не проаналізував кожний доказ як окремо, так і у взаємозвʼязку з іншими доказами; не пояснив, чому відкинув версію обвинуваченого; і не зазначив, з яких причин не взяв до уваги доводи захисту.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
