Джерело: www.radiosvoboda.org
Хвиля довкола УКУ поділила українців на дві групи: одні підтримують режисерку і доньку, інші ‒ УКУ.
Та чи існують подвійні стандарти в УКУ?
Отож, за словами Наталії Ворожбит, її донька цьогоріч вступила в УКУ. І вона розраховувала на те, що її донька проживатиме в Колегіумі, що там їй дадуть місце.
«Ми пройшли співбесіду, заплатили повну суму за семестр, маючи право на пільги, але не скористались нею (тато УБД). За 12 днів до початку навчання нам прийшов лист-відмова від проживання в колегіуму (те, що ми звикли називати гуртожитком). Хоча на співбесіді казали, щоб ми за це не хвилювались – селять усіх з інших регіонів», ‒ написала Наталія Ворожбит.
Як вона наголосила, що через власні контакти, дізналась, що причина у відмові це те, що на одній зі сторінок доньки в соцмережах ще у 2024 році залишився піктограма з прапором ЛГБТ. За словами мами, для доньки цей прапор «означає толерантність і людяність, демократичність, прийняття світу в його різних фарбах».
В УКУ запропонували Парасці Курочкіній надати житло у квартирі для педагогів. За словами мами, умовою мало бути те, що вона «прибере прапорець із профілю й пообіцяє не поширювати ЛГБТ-символіку в університетському середовищі».
УКУ відповів на запит Параскеви Курочкіної від 22 серпня, який вона офіційно надіслала на пошту університету:
«Хочемо наголосити, що відбір на програму здійснює адміністрація Колегіуму на конкурсній основі за результатами усної співбесіди та заповненої кандидатом заяви-анкети. Це регламентовано Положенням про освітньо-формаційну програму «Християнська духовність в постмодерній добі»».
В УКУ повідомили Парасці Курочкіній, що отримано значно більше заяв-анкет, аніж кількість доступних місць для участі в програмі. Конкуренція була високою і перед адміністрацією Колегіуму був складний вибір і відмовлено 15 охочим поселитись в Колегіумі.
При ухваленні рішення адміністрація Колегіуму керувалася такими критеріями, як розуміння місії та цінностей УКУ, мотивація до участі у формаційній програмі, знання та готовність дотримуватися правил проживання у Колегіумі.
Вертеп студентів Українського католицького університету «Україна-єдина» (ілюстраційне фото)
Також в УКУ наголосили, що готові допомогти доньці Ворожбит у пошуку помешкання, поруч з навчальним закладом.
Донька Наталії Ворожбит вирішила навчатися не в УКУ, а в Києво-Могилянській академії. Тобто, родина розірвала угоду з УКУ.
Що таке колегіумКолегіум в УКУ це не гуртожиток, як це є в інших навчальних закладах. У цьому університетському містечку діють правила і є програма цієї формації.
Офіційно:
– Для зарахування на програму та отримання місця проживання в Колегіумі студенти проходять конкурсний відбір, який відбувається на основі вчасно поданих заяв-анкет та проходження співбесіди. Заяви-анкети, подані пізніше визначеного терміну, розгляду не підлягають. Заповнені заяви-анкети розглядаються керівником Колегіуму та його заступниками.
Студенти Колегіуму мають обов’язок:
– Брати активну участь у всіх елементах формаційної програми, бути носієм цінностей та етосу УКУ.
– Розуміти та реалізовувати місію УКУ. Знати та дотримуватися усіх документів, що нормують життя спільноти університету.
– Знати та дотримуватися документів, що нормують життя Колегіуму: Положення про Колегіум, Положення про формаційну програму Колегіуму, Правила внутрішнього розпорядку Колегіуму та інших положень тимчасової дії, які актуальні на даний час та розміщені на сайті університету та Колегіуму.
Заява УКУ3 вересня ректорат УКУ оприлюднив заяву щодо закидів на свою адресу через допис режисерки Наталії Ворожбит.
«Хочемо висловити жаль, що не було знайдено правильних слів і добрих кроків для пошуку оптимального рішення та способу його комунікації. Результатом стало розчарування і гіркота талановитої молодої людини, яка була зарахована на освітню програму з культурології й котру ми хотіли бачити студенткою УКУ. Ми перепрошуємо за невдалу комунікацію», ‒ мовиться в зверненні ректорату.
У звернені пояснили, як надається місце для проживання в Колегіумі.
«Якщо комісія зробить висновок, що заявник не поділяє християнські цінності з принципу, а його першочерговим наміром є лише проживання в Колегіумі, йому може бути відмовлено в участі в програмі. Ця програма не є обов’язковою для усіх студентів. Вона є нагодою для тих, хто прагне поглибити свою віру в спільноті, об‘єднаній спільними цінностями та світоглядними орієнтирами.
Як католицький університет, в інституційних поглядах УКУ дотримується євангельського вчення про людину».
Теперішня ситуація, мовиться у зверненні, є повчальною для УКУ з багатьох причин. Зокрема й тому, що викликала настільки гірку поляризацію.
Український католицький університет (ілюстраційне фото)
Реакція на конфліктЗвернення ‒ колективне і ніхто з викладачів окремо не захотів коментувати цю ситуацію.
Водночас, її активно обговорюють у соціальних мережах. І думки полярні. Адже так, зрештою, є у час конфлікту.
Одні вимагають навіть позбавити акредитації УКУ, інші, що університет має сповідувати лише християнські цінності. Хтось вважає, що в УКУ мають бути забезпечені рівні умови, бо має ліцензію, повинен виконувати законодавство про освіту і дотримуватися Конституції. А вона забороняє будь-які форми дискримінації.
А ще нагадали УКУ і Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації», який вимагає дотримуватися принципу рівності. Те, що Україна ратифікувала міжнародні конвенції, зокрема Європейську конвенцію з прав людини.
У будь-якої кризи чи конфлікту завжди є два протилежні вектори розвитку: аналіз ситуації, визначення помилок і пошук конструктивного виходу із перспективою уникнення цього в подальшому; поглиблення конфлікту, спалення мостів, капсулювання проблеми і, як наслідок, потім черговий «вибух» тільки вже з більшим зарядом. Про це написав громадський діяч, викладач бізнес-школи УКУ Валерій Пекар. Він подав конструктивні думки щодо цієї ситуації.
«Якщо вам подобається УКУ як місце ‒ красиві модерні будинки, кампус, все оце ‒то без інституціоналізованої гомофобії всього цього б не могло бути, на жаль. Бо фінансова модель існування університету значною мірою залежна від найконсервативнішої частини української діаспори північноамериканських країн», ‒зреагував на скандал Отар Довженко, який працював в УКУ свого часу.
«Прапор ЛГБТ, звісно, не до порівняння зі стягом Росії. Тут працівниця вишу не має рації. Спільнота УКУ має право на свої погляди та цінності, ті, хто з ними не згідні ‒ на свої», ‒ вважає журналіст Вахтанг Кіпіані.
Викладач УКУ Остап Сливінський вважає, що комунікація, яка була з боку з УКУ з Наталією Ворожбит і її донькою, – провальна.
«Одним із важливих слів в УКУ є «спільнота», а спільнота твориться через розмову. Я не бачив і не бачу тут нормальної розмови. Замість відкритої розмови – колупання у соцмережах і якісь висновки на основі цього, що вже є принизливим», написав Остап Сливінський.
Ректорат УКУ вибачився перед Наталією Ворожбит та її донькою. Обіцяє переглянути світоглядні документи навчального закладу і готовий до ширшого обговорення.
Ворожбит після свого допису не вийшла на зв’язок, щоб прокоментувати для Радіо Свобода, як сприйняла вибачення ректорату.
Чи можна визнати відмову в проживанні в Колегіумі дискримінацією, коли хтось про це сказав родині, що через картинку в соцмережах?
Адвокат Дмитро Швець пояснює:
«Якщо навчальний заклад публічно визнає, що відмовив у проживанні через прапорець, то це дійсно дискримінація, бо цей прапор ні про що не свідчить, тобто про якесь порушення правил проживання, не вчиняла людина ніяких заборонених дій, щоб не поселитись.
Але якщо є затверджені правила щодо поселення, то, відповідно, там не може міститись заборона у такий спосіб, як виставити прапор, проживати.
Те, що заявила мама дівчини, то це її трактування тієї ситуації, це її бажання привернути увагу. Можливо, так і було, але якщо немає доказів, то це фантазії, навіть, якщо це й було».
УКУ має великий досвід комунікації і прогнозовано, що всі дописи на свою адресу будуть ними проаналізовані і взяті до уваги.
Те, що заявила мама дівчини, то це її трактування тієї ситуації, це її бажання привернути увагу. Можливо, так і було, але якщо немає доказів, то це фантазії, навіть, якщо це й булоДмитро Швець
І, мабуть, є сподівання, що все стихне і спаде емоційна напруга довкола університету.
Український Католицький Університет є спадкоємцем Греко-Католицької Богословської Академії, яку створив у 1928-1929 роках у Львові Митрополит Андрей Шептицький. 6 жовтня 1929 року відбулося урочисте відкриття академії у Львові.
У вересні 1939 року «совєти», які прийшли на західні терени України, закрили Богословську академію і студенти зазнали репресій з боку радянської влади.
В роки німецької окупації у 1942 році академія відновила діяльність. Вдруге радянська влада закрила навесні 1945 року Богословську академію. Тоді були арештовані і багато випускників та професорів академії. Був арештований і глава УГКЦ Йосиф Сліпий.
Вихід УГКЦ з підпілля наприкінці 90-х років ХХ століття, став поштовхом до відновлення роботи академії у Львові. У 1994 році Львівський Синод єпископів проголосував за відновлення Богословської академії.
28 червня 2002 року на основі академії було засновано УКУ.
УКУ – приватний заклад вищої освіти, який не отримує державного фінансування. Свою діяльність і розвиток здійснює завдяки фінансовій допомозі жертводавців і меценатів, внесків студентів. Університет один з перших в Україні одним із перших, хто почав розвивати культуру благодійництва і, як мовиться в офіційному повідомленні УКУ, залучив до співпраці понад 20 тисяч жертводавців з усього світу.
Відтак громадська думка і критика з боку суспільства для УКУ є важливим моментом.
