«Витратимо арсенал за кілька тижнів». Інцидент у Польщі оголив слабкі місця оборони НАТО

Вторгнення російських безпілотників на територію Польщі 10 вересня не завдало значних руйнувань. Натомість виявило серйозну прогалину в оборонних силах Європи: союзники не мають економічно ефективних контрзаходів для боротьби з недорогими російськими атаками.

Понад 19 безпілотників влетіли в повітряний простір Польщі, а отже, і НАТО. Збиті було чотири.

Деякі європейські чиновники пояснили на умовах анонімності Радіо Свобода, що пріоритет надавався тим безпілотникам, які, здавалося, прямували до критично важливої інфраструктури.

З огляду на обмежену шкоду нерухомості та відсутність жертв, така стратегія здавалася виправданою. Та багато хто нині цікавиться, чому треба було залучати дорогі системи AWACS та винищувачі F-35, а не на значно дешевшу систему боротьби з дронами Sky CTRL, яку використовує Польща.

«Не треба бути військовим експертом, щоби сказати, що краще використовувати спеціально розроблену, набагато дешевшу в експлуатації систему боротьби з безпілотниками, ніж ракети для винищувачів.

Це довгострокова перспектива, напрямок, у якому треба рухатися. Але, незалежно від того, використовуєте ви приклад України чи будь-який інший, люди повинні розуміти, що коли ви стикаєтеся з кризовою ситуацією (а це була кризова ситуація) – у вас за плечима стоятиме не міністр фінансів, вірно? Будуть люди, яких треба боронити.

Тож потрібно, якщо доведеться, використовувати, що є. Це не змінює того факту, що робота ведеться як у НАТО, так і в Польщі», – пояснює Радіо Свобода директор інформаційного бюро НАТО в Москві в минулому, а нині експерт Польського центру східних досліджень Роберт Пшель.

Одна з можливих відповідей застосування дороговартісного комплексу оборони полягає в тому, що повітряні сили автоматично вступають у дію, коли порушник пролітає вище певної висоти. У багатьох країнах «червона лінія» проходить на рівні трьох кілометрів.

Генсекретар НАТО Марк Рютте заявив, що реакція альянсу була «дуже успішною» та «показала, що ми здатні захистити кожен сантиметр території НАТО, включно, звичайно, з його повітряним простором».

І кілька днів по тому командувач Об’єднаних сил НАТО в Європі, реагуючи на критику, наполіг, що операція успішна. В межах нової ініціативи «Східна варта», оголошеної керівництвом альянсу 12 вересня й спрямованої на зміцнення східного флангу, зусилля, за словами командувача, будуть спрямовані на отримання «дешевшої зброї, яку можемо використовувати для самозахисту».

«Коли пілот винищувача в повітрі або хтось на землі захищає альянс, я не хочу, щоб вони думали про те, скільки коштує їхня зброя. Хочу, щоб захищали наших громадян» – відкинув критику верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі (SACEUR) генерал Алексус Гринкевич.

Ціна виправдовує мету?Однак інцидент провокує незручні питання. Надто якщо Кремль продовжить випробовувати країни НАТО таким чином і в майбутньому.

Десятки російських дронів у Польщі виявили прогалини й у тому, як альянс (не) підготувався – до нової ери війни дронів.

Реакція НАТО на вторгнення дронів видається фінансово нестійкою та військово неефективною.

Один європейський чиновник, не називаючись, сказав Радіо Свобода: «Ракети класу «повітря-повітря» надзвичайно дорогі для використання проти дешевих російських безпілотників, і якщо 800 таких ракет буде відправлено одночасно, як це відбувається в Україні, Європа витратить весь свій арсенал лише за кілька тижнів».

Досить показово, що Рада НАТО, що зібралася наступного дня після вторгнення, вимагала переглянути стримування східного флангу військового альянсу на предмет потенційних прогалин.

Командувач НАТО, ймовірно, знайде деякі кричущі слабкі місця. Тільки цьогоріч у Болгарії, Латвії, Литві та Румунії сталися інциденти з ймовірними російськими БПЛА (безпілотними літальними апаратами). У серпні один дрон прослизнув непоміченим, перш ніж вибухнути на польській землі, повідомляють військові країни.

Цього тижня у своїй щорічній промові про стан справ у ЄС очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн чітко дала зрозуміти, що блоку потрібно посилити захист від дронів. Сюди «вписується» її зобов’язання надати позику в розмірі 6 мільярдів доларів для створення «Альянсу дронів» з Україною.

Вона також запропонувала ініціативу під назвою «Спостереження за східним флангом», яка, за словами чільної посадовиці, забезпечить «космічне спостереження в режимі реального часу» для відстеження всіх повітряних переміщень від Балтійського моря до Чорного.

Вона також зобов’язалася побудувати «стіну з дронів» – проєкт, який її власна комісія спочатку відмовилася фінансувати, коли Естонія, Латвія та Литва на початку цього року попросили європейських коштів якраз для цієї мети.

Поки деталей щодо цього мало: немає конкретних бюджетних цифр, точного географічного охоплення чи термінів, окрім того, що Єврокомісія, як очікується, в жовтні презентує дорожню карту з новими спільними оборонними проєктами.

Але факт залишається фактом: «стіна з дронів», «флангове спостереження» та фактичне виробництво дронів є пазлами однієї картини, яка складається з фінансуванням ЄС чи без нього.

Від Балтійської до Чорноморської протиповітряної оборониПо-перше, нині є два схожих проєкти: «Балтійська оборонна лінія» Латвії, Литви, Естонії та польський «Східний щит».

Впровадження обох проєктів, оголошених торік, займе десять років. Мета – «зміцнити» кордони з Білоруссю та Росією, включно з Калінінградським ексклавом. На це вже виділено мільярди євро.

Значні інвестиції спрямують на класичні фізичні перешкоди: сотні бункерів, парканів. Але є також технологічний аспект цих оборонних ліній.

Ідея в тому, що для спостереження використовуватимуться зображення, сигнальна розвідка та акустичний моніторинг. Базові станції, розташовані вздовж лінії оборони, а також щогли, оброблятимуть дані та підключатимуться до систем озброєння – найважливішими є безпілотники, призначені для знищення дронів противника.

Те, що торік було ідеєю естонського оборонпрому для балтійської трійки й називалося «Балтійською стіною безпілотників», тепер реалізується в масштабах НАТО як «стіна з дронів». Німецькі фірми прагнуть інвестувати, також серед охочих долучитися – Норвегія, Фінляндія та Польща.

«З огляду на цю безрозсудність (російські дрони в повітряному просторі Польщі – ред.) ми не хочемо, щоб Путін думав, що він може це зробити. Сьогодні для нього це неможливо. Та нам треба діяти швидко й закрити всі прогалини. Маємо інвестувати ще більше. Є різні ідеї, зокрема «стіна з дронів»…

Можете бути впевнені: ця проблема вирішується і розглядається як один із пріоритетів на найближчі тижні та місяці», – каже Роберт Пшель.

Якщо ЄС як інституція підтримає фінансування, цілком можливо, що ця стіна простягнеться ще далі на південь, хоча Україна – беззаперечний лідер у технологіях дронів – по суті, покриває такі країни, як Угорщина, Словаччина, Болгарія та Румунія, своїм арсеналом безпілотників.

Зараз ключовим питанням є те, як виглядатиме ця стіна і коли її зведуть.

Дрони з Україною: в чому взаємовигодаНайскладніші моделі мають до п’яти рівнів, що включають акустичні датчики, мобільні камери, радари, глушилки та перехоплювачі дронів.

З урахуванням усіх цих аспектів, за оцінками, налаштування може зайняти від двох до трьох років, оскільки вздовж кордонів потрібно встановити десятки тисяч датчиків. Залежно від географічного охоплення, головна проблема значною мірою полягатиме в обміні та інтеграції всієї інформації з усіх систем.

В ідеалі, НАТО має відповідати. Але більша проблема полягає в тому, як і чи працюватиме це на практиці.

Хоча більшість технологій більш-менш готові, і такі предмети, як датчики, можна легко масштабувати, зараз проблемою є дрони. І саме тут на сцену виходять Україна та потенційний «альянс дронів».

Наразі країна виробляє близько 4 мільйонів дронів на рік і сподівається подвоїти цю потужність. Більшість цих дронів, очевидно, знадобляться самій Україні, оскільки вона відбивається від російських атак.

Європейці ж хочуть від Києва ноу-хау.

Європейський чиновник, обізнаний з цим питанням, повідомив Радіо Свобода, що ідея полягає у використанні моделей та інженерних ідей, які тестуються на українському полі бою, а потім масштабуванні їх у межах блоку, можливо, за допомогою європейських автомобільних гігантів, які могли би вивільнити потужності.