“Для мене це питання життя”. Як новий закон вдарить по українських біженцях у Польщі

Підпис до фото, Дівчина на колісному кріслі – фото ілюстративне

• • Author, Вікторія Приседська
  • Role, BBC News Україна
  • X, @BBC_ua
• 12 вересня 2025

“До вето мої плани були прості – продовжувати лікування, зберегти якість життя. Але тепер це все повністю залежить від рішення про доступ до медичного страхування”, – каже BBC News Україна 26-річна Тетяна Рожда.

Дівчина, яка після початку повномасштабного вторгнення, приїхала до Польщі з Ізюма на Харківщині, має інвалідність першої групи.

У Тетяни страшний діагноз – спінальна м’язова атрофія (СМА). Це тяжке генетичне захворювання, при якому поступово слабшають м’язи і без лікування може настати смерть.

У Польщі Тетяна почала лікуватися препаратом Spinraza, який сповільнює атрофію м’язів. Це найдорожчі ліки у світі, і в Україні дорослим пацієнтам з цією хворобою вони практично недоступні. Але державне медичне страхування Польщі надає їх безкоштовно.

Тетяна отримала першу дозу препарату і чекає на наступну, але переривати курс не можна, навіть невелика пауза у лікуванні може призвести до сильного погіршення стану.

Тетяна з тривогою чекає на ухвалення нового закону про допомогу біженцям з України, від якої залежить не лише її можливість залишитися в Польщі, а й життя.

Наприкінці серпня президент Польщі Кароль Навроцький, наклавши вето на попередню версію закону, запропонував кілька ключових змін до нього.

Він пропонує позбавити соцвиплат на дитину тих іноземців в Польщі, які не працюють офіційно й не сплачують страхові внески. Крім того, незастраховані українці тепер не зможуть користуватися деякими медичними послугами.

Хоча понад 80% українських біженців в Польщі працевлаштовані, зміни в законі можуть торкнутися батьків, які працюють віддалено на іноземні компанії, опікунів старшого віку, жінок з маленькими дітьми, а також всіх тих, чия форма працевлаштування не передбачає сплати соціальних внесків.

Уряд каже, що доступ до легальної праці простий, водночас експерти відзначають, що шанси отримати стабільну та кваліфіковану посаду залишаються для українців обмеженими. Роботодавці часто неохоче укладають контракти з соціальними виплатами та захистом від звільнення.

Поки влада остаточно не ухвалить закон, чимало інформації про зміни залишається на рівні чуток, а становище багатьох українців у Польщі – непевним.

BBC News Україна поговорила з тими, хто з тривогою стежить за новинами від польської влади.

Які зміни

У Польщі під тимчасовим захистом, за останніми даними ООН, близько одного мільйона українців.

У польському міністерстві сім’ї, праці та соціальної політики розповіли BBC News Україна, що серед українців з тимчасовим захистом застрахованих (тобто тих, хто офіційно працює чи отримує виплати) – 266 тисяч.

У відомстві додають, що багато людей може працювати на контрактах без соціального страхування.

Водночас допомогу на дитину, яка складає 800 злотих щомісяця (приблизно 9000 гривень), станом на липень 2025 року отримували 224 тисячі українців.

Втратити її через новий закон може близько 20% людей, вважають в Українському домі в Варшаві, організації, яка консультує українців.

Підпис до фото, Українці в Кракові святкують день прапораЗа новим законом, який у першому читанні вже затвердив парламент, грошову допомогу будуть отримувати тільки ті батьки, які працюють офіційно, а їхній дохід складає щонайменше 50% мінімальної зарплати (приблизно 3500 злотих після сплати податків).

Право на “800+” будуть перевіряти щомісяця. Тобто якщо, наприклад, у лютому людина сплатила соціальні внески, то у березні отримає виплату, розʼяснює експерт Українського дому Олександр Пестриков.

Можуть не перейматися ті, хто зараз у відпустці по догляду за дитиною, але до цього працювали офіційно. А також ті люди, які отримають виплати через втрату працездатності.

“На жаль, батьки, які працюють віддалено на іноземні компанії, українські пенсіонери та люди, які мають таку форму працевлаштування, що не передбачає сплату соцвнесків, втратять грошову допомогу”, – додає Пестриков.

Щодо батьків з інвалідністю або тих, що опікуються дітьми з інвалідністю, – тут кожна ситуація буде розглядатися індивідуально, вважає експерт.

Уряд також вирішив залишити в повному обсязі медичне страхування для дітей до 18 років, незалежно від того, працюють їхні батьки або ні.

А от для незастрахованих дорослих будуть обмеження на пільгові ліки, оздоровчі програм МОЗ, а також деякі хірургічні процедури, як-от трансплантації та ортопедичні операції.

“Це питання життя”

Попри те, що зміни в законі про допомогу біженцям не мають торкнутися людей з важкими формами інвалідності, Тетяна Рожда сильно хвилюється. Препарат, який вона отримує від СМА, – дуже дорогий і вводити його потрібно точно за графіком.

До Польщі Тетяна разом із мамою приїхала з окупованого тоді Ізюма на Харківщині. Просидівши місяць у підвалі під російськими обстрілами, жінки наважилися виїхати до Польщі через Росію, Латвію та Литву.

У Польщі життя Тетяни змінилося, у грудні 2023 року їй зробили операцію на спині, після якої їй стало легше дихати. А цього року вона почала лікування “Спінразою”.

Кожна доза препарату коштує близько 100 тисяч доларів і вводити її потрібно що чотири місяці все життя.

Тетяна каже, що майже одразу відчула покращення, тепер, якщо її голова падає назад, вона може підняти її без допомоги рук як було раніше.

Якщо Тетяна не отримає “Спінразу” вчасно, її стан може погіршитися незворотно і призвести до повної атрофії мʼязів.

“Останні мʼязи – це серце і легені”, – каже Тетяна.

Дівчина також тривожиться за свою маму, з якою вони разом мешкають у центрі для біженців у Варшаві. Після ухвалення закону про допомогу її мама може втратити право на безкоштовне проживання в центрі.

“Тобто в мене така ситуація, що я можу залишитись, а маму мою виженуть, – каже дівчина. – Мама не може працювати, бо я потребую постійної допомоги у щоденному житті”.

Підпис до фото, За словами Тетяни, Варшава набагато краще пристосована для людей на кріслі колісному, ніж її рідний ІзюмТетяна розповідає, що в Польщі відчула надію. Вона каже, що вулиці Варшави краще пристосовані для людей на візку, ніж в її рідному Ізюмі. Дівчина планувала навчатися і знайти роботу.

“Для мене доступ до медицини – це питання життя. Якщо тепер він буде тільки для тих, хто працює, або приберуть доступ до дорогого лікування, мені залишиться лише чекати погіршення свого стану та повної атрофії”, – каже вона.

“Ніякої стабільності”

В родині Людмили Крамнистої три людини з інвалідністю. Вона сама має інвалідність другої групи по зору, її партнер – повністю незрячий, порушення зору також у її 17-річного сина.

Людмила з двома дітьми, у неї ще є 13-річна донька, яка приїхала до Кракова в березні 2022 року. Спочатку вона багато волонтерила, а зараз працює у громадських проєктах.

Психолог за освітою, вона вивчила у Польщі мову і отримала середню професійну освіту. Зараз вона вивчає психологію бізнесу в магістратурі.

“Я працюю в Польщі останні 2,5 роки, але це дуже нестабільна робота”, – каже жінка.

Вона працює за договором, який самі поляки часто називають “сміттєвим”. Він не передбачає оплачувану відпустку чи лікарняні, захист у разі вагітності. А розірвати договір роботодавець може у будь-який момент.

“Є проєкт – є зарплата, немає проєкту – немає зарплати”, – каже Людмила.

Вона розповідає, що нещодавно так і було. Контракт планували подовжити, а в останній момент сказали, що фінансування немає, і її звільнили.

Як пояснили BBC News Україна юристи, такі договори дуже поширені на ринку праці в Польщі.

Підпис до фото, Людмила каже, що знайти стабільну роботу в Польщі дуже складно “Вони забезпечують роботодавцю більше гнучкості та менше зобовʼязань”, – каже Вікторія Коржова, керівниця Польського відділу міжнародного Адвокатського об’єднання “Захист”.

Компанії часто не хочуть укладати трудовий договір, який є найбільш захищеною формою працевлаштування, передбачає соціальні гарантії та ускладнює звільнення працівника, додає юристка.

Якщо уряд планує тепер щомісяця перевіряти зайнятість людини, це може стати проблемою для тих, хто не працює на постійному контракті.

Вчителька англійської мови з Луганська Марина Коритна розповідає, що працює у приватній школі з жовтня по травень, а на літо компанія розриває з нею договір.

“Я чотири місяці безробітна, і отже, напевно, втрачу допомогу на молодшу дитину”, – каже Марина. Вона живе у Варшаві з 13-річною донькою і 19 річним сином.

“Оренда житла – 4 тисячі злотих, а ще треба на життя на нас трьох, – каже жінка. – Допомога на дитину для мене суттєва частина бюджету”.

За словами юристки Вікторії Коржової, українцям в Польщі непросто знайти роботу. Найбільш доступними залишаються вакансії з важкою фізичною або малопривабливою працею – на будівництві, фабриках чи у сфері обслуговування.

Наталія Уварова із Києва розповідає, що змушена працювати по 12 годин щодня, щоб мати змогу оплатити оренду квартири в Варшаві, де вона живе зі своїм 15-річним сином.

В Києві вона писала сценарії для телесеріалів, а у Польщі, попри те, що добре вивчила мову та закінчила кінематографічну “Школу Вайди”, знайти роботу за спеціальністю так і не змогла.

Вона працює статисткою на зйомках реклами з погодинною оплатою, але замовлення є далеко не завжди. За місяць може бути 7-8 зйомок, а може всього 2-3.

“Якщо закон ухвалять, мені доведеться працювати не 12 годин, а 16”, – каже жінка.

У польському міністерстві сім’ї, праці та соціальної політики на запит BBC News Україна відповіли, що “доступ до легальної зайнятості для громадян України дуже простий”.

У відомстві, однак, додають, що громадяни України можуть “мати труднощі з визнанням кваліфікації та отримувати роботу нижче свого потенціалу”.

Підпис до фото, Найчастіше українцям пропонують малокваліфіковану і важку працю в Польщі, кажуть юристиВодночас Людмила Крамниста переконана, що зміни у законодавстві мають підштовхнути українців до інтеграції у польське суспільство.

“Це може бути страшно, це вихід за зону комфорту, але якщо ми вже тут живемо, то треба це робити”, – каже вона.

Але вона додає, що у людей має бути більше часу на пошуки роботи, а також більше можливостей працевлаштування. Її також турбує, що закон можуть не ухвалити вчасно і тоді багато українців з тимчасовим захистом залишаться у “підвішеному” стані.

“Найгірше це відчуття нестабільності, коли ти не розумієш, через два тижні ти легально живеш тут в Польщі чи ні”, – каже вона.

“Дитсадок – не вихід”

Складною ситуація залишається для українських родин, які не встигли або не змогли підтвердити інвалідність у своїх дітей в Польщі.

Олена Авраменок, яка переїхала до Гданська з Херсона, розповідає, що в Польщі живе вже рік, але оформити інвалідність досі не змогла.

У її пʼятирічного сина – немовленнєвий аутизм. Він не розмовляє й його на хвилину не можна залишити самого, каже жінка. Щоб підтвердити діагноз у Польщі, потрібно пройти комісію з перекладачем та багато бюрократичної тяганини.

В дитсадок беруть за медичними документами з України, але Олена каже, що знайти місце в заклад для дітей з особливими потребами важко. Вона вже майже рік чекає направлення.

Утім, навіть якщо сина вдасться влаштувати до садка, жінка не впевнена, що знайде роботу. Садок для дітей з інвалідністю працює лише пʼять годин на день, та й викликати можуть у будь-який момент, якщо вихователі не справляються з дитиною.

“Де в Польщі знайти такий графік роботи?” – каже жінка.

В Україні Олена працювала в агентстві нерухомості і могла поєднувати це з доглядом за дитиною, але в Польщі це практично неможливо.

Вона каже, що їй доведеться йти працювати в нічну зміну. Вона вже думала влаштуватися у мережу мінімаркетів “Жабку” – пакувати вночі салати.

“Але я не знаю, як працювати з вечора до ранку, а потім весь день займатися дитиною”, – додає жінка.

Олена дуже хотіла би повернутися в Україну, але її будинку в Херсоні більше немає, його затопило після підриву Каховської ГЕС.

Тетяна Криворука з Костянтинівки на Донеччині також має сина з інвалідністю, хоча він вже повнолітній.

П’ять років тому Назар, тоді ще 15-річний підліток, потрапив під машину, коли їхав з тренування у рідній Костянтинівці. Він отримав забій головного мозку, кілька переломів кісток обличчя і частково втратив зір.

Назар був спортсменом, перемагав на змаганнях з легкої атлетики, але аварія змінила його життя.

За висновком українських лікарів, Назар – “людина з посттравматичними ускладненнями, які можуть обмежувати працездатність”. Але у Польщі, куди Назар з мамою переїхав влітку 2022-го, йому визначили легку форму інвалідності.

Проте, хоч його інвалідність “легка”, повноцінно працювати йому важко. У піцерії, куди намагався влаштуватися Назар, у нього весь час крутилася голова, а кілька разів він навіть непритомнів.

“Він хапається за все, але його ненадовго вистачає, – каже Тетяна. – Він щось починає, а потім дуже швидко втомлюється”.

Зараз мама Назара переживає, що після того, як закон про допомогу українцям зміниться, хлопець втратить доступ до медичного страхування.

“Це несправедливо”

62-річна Ніна Лимиш також дуже боїться втратити доступ до медицини та допомогу на дитину, яку вона отримує на свою 15-річну онуку.

Ніна з онукою приїхали до містечка Жерардів під Варшавою з Харкова у березні 2022 року.

Ніна – єдина опікунка дівчинки. Жінка каже, що після переїзду до Польщі попри свій вік весь час працювала – доглядала людей похилого віку. Але на початку цього року у неї стався інсульт, і з того часу вона майже не працює.

У Харкові Ніна викладала в університеті цивільного захисту населення. Щоб оформити українську пенсію, в її випадку треба їхати в Україну, але вона поки що не може залишити онуку саму.

Ніна зверталась до центру соціальної допомоги, але добитися додаткових виплат поки що не змогла. Вона каже, що на їжу та оренду квартири в неї зараз тільки її заощадження та допомога “800+”.

Юлія Жигадло також не працює. Зараз вона в декреті з донькою, якій ще не виповнився рік.

Юлія переїхала до Польщі у 2022 році з двома синами. Старшому було 17 років, і жінка поспішала вивезти його за кордон, а молодшому – 7.

Підпис до фото, Юлія, мама трьох дітей, також може втратити допомогу. Коли вона пішла в декрет, контракт їй не продовжили У курортному містечку Пуцьк на узбережжі Балтики вона знайшла роботу прибиральницею в готелі.

“Було тяжко, звісно, – каже Юлія. – Хто працював “по чорному”, отримували 30 злотих, а я працювала по 12 годин за 18″.

З батьком своїх синів Юля розлучилася, а в Польщі, як вона каже, зустріла свою “долю” і народила доньку. Коли жінка пішла в декрет, контракт на роботу їй не продовжили, через юридичні складнощі її новий партнер також не може оформити виплати на себе.

У жовтні її донці виповниться рік і за новими правилами Юля може втрати допомогу “800+” на двох дітей – молодшу і середню.

Вона каже, що ця допомога була суттєвою в бюджеті родини.

“Ось ми щойно зібрали сина в школу – одяг, взуття, лише на зошити пішло 80 злотих, а ще шкільні екскурсії, басейн виходив 200 злотих в місяць”.

Юля каже, що рішення влади просто несправедливе.

“Я працювала, платила податки, а допомогу втрачу”.

Підписуйтеся на нас у соцмережах