“Я заріжу тебе уві сні”. Як батьків вчать самозахисту від насильства з боку дітей

Підпис до фото, Тоні Макдональд розробив курс після того, як почув “крики батьків про допомогу”

• • Author, Гелен Річардсон
  • Role, політична кореспондентка BBC на півночі Англії
• 13 хвилин(и) тому

У Британії батьки відвідують спеціальні заняття, щоб навчитися захищатися від насильницької поведінки власних дітей.

Організація Parental Education Growth Support (PEGS), яка допомагає батькам, що зазнають насильства від дітей, повідомила, що кількість сімей, які звертаються по допомогу, за останні три роки потроїлася.

Уряд пообіцяв боротися з насильством дітей щодо батьків і вчасно виявляти проблемну поведінку.

Колишній швейцар із Блайта Тоні Макдональд, який 15 років тому проводив тренінги для працівників дитячих будинків, тепер волонтерить у благодійній організації Northumberland Community and Voluntary Action в англійському графстві Нортумберленд.

Почувши історію матері Ліндсі Браун, яку разом із чоловіком побив їхній син, він вирішив безкоштовно запропонувати свій курс для батьків.

“Це був крик про допомогу, – сказав він. – Я побачив, як це насильство вплинуло на неї, і зрозумів, що можу допомогти”.

Вісім батьків, які прийшли на перше заняття, шукали термінових порад, як убезпечити себе вдома.

Вони отримали практичні рекомендації, як-от переміщення крихких предметів і ножів у безпечні місця, а також навчалися розуміти вплив власної мови тіла й тону голосу. Їм показали, як безпечно деескалювати напружені ситуації.

Підпис до фото, Тоні Макдональд провів десятитижневий курс для батьків у НортумберлендіЛіндсі Браун, яка відвідувала заняття, сказала, що все, що говорив Макдоналд, “просто стало на свої місця”.

“Я й так багато знала, але це підтвердження зняло купу сумнівів у собі. Це означає, що твої труднощі побачили, визнали й намагаються допомогти”, – зазначила вона.

Жінка додала, що перебування серед інших батьків, які переживають подібне, дало відчуття, що “ми більше не самотні”.

“Бути в тій кімнаті з іншими батьками було схоже на те, ніби я зняла важке пальто, про яке навіть не знала. Ми могли говорити, сміятися, плакати й нарешті починати розуміти, чому все це відбувається, а не просто реагувати”, – зізналася вона.

Незалежний соціальний працівник Ел Коутс зазначає, що такі сім’ї часто відчувають ізоляцію.

“Вони почуваються винними, їм соромно”, – каже він.

За його словами, створення “спільнот рівних” допомагає зменшити ізоляцію й обмінюватися знаннями.

Коутс наголошує, що сім’ї мають отримувати тривалу, всебічну підтримку: “Батьки можуть впоратися з маленькою дитиною, але коли їй 13 років – це нові виклики”.

Підпис до фото, Незалежний соціальний працівник Ел Коутс каже, що підтримка протягом усього дитинства є надзвичайно важливоюЗа словами PEGS, три роки тому до організації зверталися близько 1200 сімей на рік, а минулого року – вже понад 4000.

Терапевтка з графства Дарем Інгрід Айлінг Форд, яка викладає підхід “ненасильницького опору” (NVR), каже, що “ніколи раніше не бачила такого рівня серйозного насильства щодо батьків”.

“Це не просто якась штовханина, – каже вона. – Це речі на кшталт ‘я заріжу тебе уві сні’ – і це жахливо”.

Підпис до фото, Терапевтка Інгрід Айлінг Форд каже, що вона спостерігає жахливе насильство з боку молоді щодо своїх батьківНині немає юридичного визначення насильства дитини щодо батьків, і жоден орган не має законного обов’язку допомагати в таких випадках. Більшість місцевих органів влади пропонують загальні курси для батьків, як-от Respect Young People’s Programme чи Revive Family and Youth Services, але не мають спеціальної підтримки для сімей, які стикаються з насильством з боку дітей.

Деякі органи влади та трасти NHS проводять навчання NVR, але більшість таких послуг є приватними.

Рада графства Нортумберленд повідомила, що має міжвідомчу групу з питань насильства дітей щодо батьків та пропонує низку послуг для сімей.

Міністерка внутрішніх справ Джесс Філліпс заявила, що уряд “пообіцяв боротися з насильством дітей щодо батьків через ефективну систему, яка вчасно виявляє проблемну поведінку й забезпечує належну реакцію служб”.

Доцентка соціології Даремського університету Ніккі Раттер каже, що батьки “відчайдушно просять допомоги” роками, але “нічого не робиться”.

Підпис до фото, Ніккі Раттер каже, що немає ефективних систем для боротьби з насильством дітей щодо батьківВона зазначила, що найкращим є раннє втручання, проте зараз воно “дуже рідко здійснюється в багатьох місцевих органах влади”.

Є окремі “чудові приклади”, але відсутність офіційних механізмів допомоги на ранніх етапах залишається проблемою.

Без законодавчого обов’язку служби можуть просто заявляти, що це “не їхня відповідальність” або що вони “не мають мандату на надання підтримки”.

“Для сімей це може здаватися безвихіддю”, – додає Раттер.