Морські бої та атаки авіації. ГУР відвойовує акваторію біля берегів окупованого Криму

Сили оборони України успішно протистоять спробі Росії встановити військове панування у Чорному морі після анексії Криму та початку повномасштабної війни. Восени 2023 року бійці Головного управління розвідки Міноборони України відбили у російських військових так звані «вишки Бойка» – газовидобувні платформи «Петро Годованець» та «Україна», встановлені на морському шельфі неподалік від берегів Кримського півострова незадовго до його захоплення Росією. За решту бурових установок точаться бої.

Про специфіку боїв на воді розповідає боєць із позивним «Очерет» із 2-го загону спеціальних дій «Корд» ім. Владислава Пелешенка у складі «Спецпідрозділу Тимура» ГУР МО України.

«Це [по суті] корабель, що будується на суднобудівних заводах. Потім його буксирують до місця, де проведена геологічна розвідка, де він уже буритиме. З нього опускаються чотири так звані стійки, потім проводять водолазні роботи, стійки анкеряться до дна. Це глибина може бути, наскільки я бачив за номерами відміток, метрів 40, десь 50. І потім платформа на потужних кранах, редукторах піднімається над водою метрів 10-15, щоб її шторм не зачепив», – розповідає про технологію створення та переміщення газовидобувних платформ на необхідну локацію в Чорному морі «Очерет».

Розкрити подробиці боїв за бурові платформи «Очерет» пропонує вже після війни. Зараз будь-яка деталь може допомогти противнику, пояснює він.

«Ніхто не йшов просто на рожен, нічого не знаючи, не провівши розвідку, дорозвідку і не знаючи, що там насправді відбувається. І коли ми отримували цю інформацію, то відпрацьовували і безпілотні літальні апарати, і потім були також місії дорозвідки, і після цього вже був безпосередньо захід на платформу, укріплення, створення бойових позицій та контроль вишки», – каже ГУРівець.

Із відео ГУР зрозуміло, що штурм газовидобувних платформ, які утримуються Росією, – це рейд на катерах на десятки кілометрів до точки призначення, атака на позиції противника на бурових FPV-дронами та стрілецький бій з метою його придушення.

«Рейдова швидкість – це близько 50–60 км/год. Якщо відбуваються маневри або бойове зіткнення, здійснюється маневрування човнів, то це може бути понад 100 км/год. Коли це ще й ніч, і коли багато човнів – це таке собі шоу», – пояснює «Очерет».

Кожним катером у бою керує шкіпер. Але в загоні «Очерета» ця посада умовна. В ідеалі кожен борт – це команда універсальних бійців.

«Коли йде бойова операція, то небо на 360 градусів контролюється усіма, тому що шкіпер дивиться більше вперед. Його помічник контролює більше «право-ліво», але корму теж хтось має стерегти. Правий та лівий фланг – усі зосереджені як один. Взагалі у загоні така практика, що всі мають керувати човнами. У нас відбуваються постійні навчання, тобто всі члени загону мають управляти будь-якою технікою, поводитися з будь-якою зброєю тощо. Постійно тренуються. Шкіпер безпосередньо відповідає на місії за маршрут, але, не дай Боже, якщо з ним щось трапиться, будь-який наступний боєць, хто ближче, може стати за кермо і управляти бортом», – говорить ГУРівець «Очерет».

У таких морських боях російських військових може підтримувати авіація. «Очерет» – один із бійців, які пережили на морі атаку російського винищувача.

«Це теж була одна з наших місій, нам потрібно було доставити на одну з бурових обладнання, поповнити хлопцям запаси продуктів, води тощо. Це була звичайна місія, нічого складного. Ми прийшли, стали, почали роботу свою виконувати, інженери почали монтувати обладнання, вивантаження, завантаження, ротаційні основи. І літак зайшов – ми його навіть не чули – з боку Зміїного. Вони знають, як це робити, що ми навіть не почули гуркіт двигунів. Спочатку ніби грім пішов – гул моторів – це я його побачив уже з відстані, може, метрів 800–900», – згадує «Очерет».

У тій атаці, згадує військовослужбовець, їм пощастило. Пілот російського літака Су атакував, але не влучив у ціль. Особовий склад і катери вціліли.

«Росіяни патрулюють у Чорному морі 24 на 7. Це, як правило, кілька безпілотників, які можуть літати 8-12 годин, може, більше доби. І підкріплюється це винищувачами МіГ-31, Су-24М, Су-34Р та Су-35, залежно від місій. МіГи більше атакують узбережжя, а «сушки» – це морська робота. І постійно в небі щось є», – пояснює український військовий.

«Очерет» переконаний, що значною мірою успіх кожної морської операції залежить від підготовки на суходолі.

«50% успіху цієї роботи – погода. Тому що ми чітко відстежуємо погоду, шторми, вітри. Це найголовніше в цих операціях», – зазначає «Очерет».

Якогось глибинного зв’язку з анексованим Кримом «Очерет» не має і не мав. Розповідає, бував на Кримському півострові, як і багато інших українців.

«Товариш мій пожартував, сказав, коли скінчиться війна, ми тобі путівку на моря купимо, щоб поїхати відпочити. Чорне море стало для нас такою частиною життя. Постійна робота в морі», – каже ГУРівець.

Одна з останніх гучних операцій ГУР МО України в Чорному морі – атака і виведення з ладу корабля Чорноморського флоту Росії «Спасатель Ильин». Судно спустили на воду в 2015-му і, за оцінками ГУР, коштувало воно 60 мільйонів доларів. Кораблів такого класу Росія має чотири.