Джерело: www.radiosvoboda.org
«Це наші дві корови. Корови у нас джерсійської породи», – Інна показує свої володіння. На її фермі – породисті корови, кози та інші тварини. «Вона дає понад шість літрів молока на добу, – хвалить господиня свою корову. – І вона вигодувала трьох кізочок сама, таких красунь – там он визирають».
Вони дуже швидко розмножуються
Спочатку Інна й не думала про ферму. Але онука страждала на астму, і лікарі прописали пити козяче молоко. «А потім все як закрутилося-завертілося. Вони дуже швидко розмножуються, ці кози. Мало того, що нам коза дісталася з козенятами відразу – у нас замість двох вже стало чотири. А навесні вони привели потомство, і їх стало ще більше».
Зараз поголів’я налічує майже чотири десятки тварин. Це дозволяє Інні тримати магазин домашньої продукції: «Ми продаємо молочко, йогурти, ряжанку, сирок, наші сири».
Спустилися на ліфті і взяли парного молока
Своє фермерське господарство Інна облаштувала прямо посеред густонаселеного району Запоріжжя. Мешканці багатоповерхівок не проти такого сусідства. «Я кажу нашим клієнтам, що «я вам навіть заздрю», – сміється Інна. – Тому що коли у мене був маленький син, то ми їздили за тридцять кілометрів за молоком. А ви, кажу, прийшли, спустилися на ліфті і взяли парного молока».
Поки ми розмовляємо, в Запоріжжі знову лунає повітряна тривога. До постійних загроз обстрілів і нальотів дронів на вулицях прифронтового обласного центру всі вже звикли. Транспорт ходить, заклади не закриваються, перехожі поспішають у своїх справах. У центральній частині міста закінчують відновлювати один із постраждалих будинків, в якому три роки тому після російського ракетного обстрілу був зруйнований цілий під’їзд. Будівельник Олександр каже, що він і його колеги просто не встигають відновлювати будинки – так багато їх постраждало в місті.
Днями у дворі житлового будинку вибухнув дрон – «Шахед». Ніхто не загинув, але люди постраждали. «Страшенний стрес. Просто на власні очі це все бачили. Час був – 2:23 ночі», – каже місцева мешканка Тетяна, яка гуляє в цьому дворі з невеликим псом. Він пережив, звичайно, теж, – каже про домашнього улюбленця Тетяна. – Що з ним коїлося!.. Вони бояться всіх цих вибухів, всі тремтять. Він одразу до нас під табуретку біжить, ховається. Це його укриття».
Корови особливо реагують, вони стають дуже налякані, їх не заспокоїш. Кози – ті спокійніші
Під час масових обстрілів Запоріжжя не знаходять собі місця і тварини на фермі Інни: «Корови особливо реагують, вони стають дуже налякані, їх не заспокоїш. Кози – ті спокійніші. Коли десь тільки дим якийсь чуємо, відразу вилітаємо – дивимося. У нас же великі запаси сіна».
Від лінії фронту до Запоріжжя – близько тридцяти кілометрів. Інна нарікає, що через війну не проводять ярмарки, клієнтів стало менше, а для господарських робіт складно найняти людей. Але розпродавати худобу і прощатися з фермою, на якій позавчора було поповнення, господиня збирається тільки в крайньому випадку.
«Це дівчинка, телиця, – показує молоду корову Інна. – Приміщень мало, тому щодо телиці ще не ухвалили рішення. Будемо залишати чи продавати. Поки що годуємо».