Джерело: www.volynnews.com
На Волині цього року уже зареєстрували 3 269 випадків домашнього насильства. У той же час, в офіційних звітах поки відсутня статистика за іншим, схожим злочином – насильством за ознаками статі. Чиновники кажуть, що поки немає окремого законодавства, як і звернень саме з такої причини. Менше з тим, поряд із назвою домашнього насильства в дужках уже додають: і гендерно зумовленого, гарантуючи, що всі, хто постражав через свою стать, обов’язково отримають допомогу від держави.
Детальне пояснення, що таке гендерно зумовлене насильство, як його розпізнати і в разі потреби допомогти – читайте у статті.
* * *
Текст підготовлено в межахх комунікаційної кампанії щодо популяризації Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир і безпека». Цей міжнародний документ приділяє особливу увагу гендерно зумовленому насильству, особливо в умовах конфліктів та постконфліктного відновлення. Резолюція акцентує, що жінки та дівчата часто стають ціллю сексуального насильства як стратегії війни, і закликає держави до захисту, притягнення винних до відповідальності та участі жінок у миротворчих процесах.
Що таке гендерно зумовлене насильство?
Не менш як 75% людей*, які постраждали від насильства, мовчать про це. Частина з них навіть не до кінця розуміють, що стали жертвами злочину. Адже насилля – це аж ніяк не завжди про очевидне «вдарив», «зґвалтував», «напав». Деколи насилля має такі форми, які в суспільстві асоціюються з традиційною («бо так заведено!») поведінкою.
Мотиви, через які відбувається насилля, – різні. Вони можуть бути корисливими, наприклад, щоб заволодіти чужим майном чи грошима. Або ж суто емоційними: помститися, завдати прикрощів через образу, ревнощі, сварку.
Серед різних мотивів виділяють ще один: дискримінаційний. У таких випадках люди зазнають нападів лише через свою ідентичність – релігію, національність, стать.
* Інформацію оприлюднено у звіті «Дотримання Україною Міжнародної конвенції про громадянські та політичні права», підготовленою The Advocates for Human Rights та Центром «Жіночі перспективи» у 2021 р. Зокрема у звіті йдеться про те, що 75% жертв домашнього насильства в Україні не зверталися по допомогу, ще 15% зверталися по допомогу лише до друзів та родини і лише 10% жертв повідомили про будь-які випадки домашнього насильства до поліції чи інших органів влади.
Гендерно зумовлене насильство – це насильство, яке відбувається за ознакою статі. Фактично, через те, що представники однієї статі відчувають зверхність, мають більше влади і керуються стереотипними уявленнями про нерівність.
«Гендерно зумовлене насильство ми зараз пов’язуємо із домашнім. У кожній територіальній громаді створюють спеціалізовані служби надання допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства, і автоматично ці служби можуть надавати підтримку та допомогу тим, хто постраждав від гендерно зумовленого насильства. Єдине питання, що поки немає окремого законодавства і ніхто не веде окремого обліку.
Проте неважливо, чи сталося фізичне насилля, чи психологічне, сталося це вдома чи в іншому місці, покарання можливе у всіх випадках. Звісно, має бути доказова база. Знаю, що у таких випадках часто записують на диктофон, знімають відео, це надалі допоможе. Після третього зафіксованого випадку настає кримінальна відповідальність. Але найважливіше, щоб людина, яка постраждала, була готова звернутися в поліцію, не відмовитися згодом від своїх слів і йти до кінця, щоб захистити себе», – розповідає Яна Фурманюк, начальниця відділу Департаменту соціального захисту населення Волинської ОВА.
Гендерне насильство = насильство над жінками?
Гендерно зумовлене насильство часто асоціюють із насильством стосовно жінок.
Таке уявлення склалося через те, що, згідно із статистикою, жінки частіше за чоловіків страждають від сексуального насильства (зґвалтувань, переслідувань, сексуальних домагань, ушкодження статевих органів, примусової стерилізації), примусових шлюбів, примусових абортів чи вагітностей, завдання фізичної та економічної шкоди, примусу до вчинення якихось дій або свавільного позбавлення чи обмеження волі. Такі дії можуть вчиняти і шляхом домашнього насильства, і в публічному житті (на роботі, у навчальних закладах та в інших місцях).
Насправді від гендерного насильства можуть страждати і жінки, і чоловіки будь-якого віку, походження та соціального становища. Наприклад, коли суспільство тисне на чоловіка через його надто м’яку, «жіночу» позицію. Чи коли подружжя вимагає віддати заробітну плату – класичний приклад не турботи, а фінансового насилля, що супроводжується шаблонним уявленням суспільства про обов’язки «годувальника». Також чоловіки, які належать до ЛГБТ+ спільноти, зазнають більше утисків та агресії, ніж жінки.
За статистикою, наданою Департаментом соціального захисту населення Волинської ОВА, із 3269 фактів домашнього насильства у січні-вересні 2025 року майже 80% стосувалося жінок, 15% – чоловіків і ще 5% – дітей.
Сексуальне насильство, пов’язане із воєнним конфліктом
Одним із найтяжчих гендерних злочинів є сексуальне насильство, пов’язане з воєнним конфліктом. Це свідомий інструмент, який використовують як зброю війни. Йдеться про зґвалтування, сексуальне рабство, примусову вагітність чи інші дії сексуального характеру, спрямовані на приниження та залякування.
В Україні проблема сексуального насильства, пов’язаного з війною, стала особливо актуальною після початку повномасштабного вторгнення Росії. Держава поступово формує систему підтримки постраждалих. У 2024 році Верховна Рада ухвалила закон, який визнає осіб, які пережили сексуальне насильство внаслідок агресії РФ, і гарантує їм право на медичну, психологічну, правову допомогу та компенсації. Також діє механізм міжвідомчої співпраці, що дозволяє швидше і чутливіше реагувати на звернення постраждалих.
У період від 24 лютого 2022 року до 31 серпня 2024 року Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні задокументувала 376 випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною. Зафіксовані випадки стосувалися 262 чоловіків, 102 жінок, 10 дівчат і двох хлопчиків. Ці цифри показують, що такий вид гендерно зумовленого насильства охоплює осіб усіх гендерів, причому більш як половина задокументованих випадків стосуються чоловіків – переважно тих, хто зазнав катувань у полоні на окупованій території або в Російській Федерації.
На Волині офіційно поки не зафіксовано випадків сексуального насильства, пов’язаного із війною. Проте неофіційно є дані щонайменше про вісім таких історій, які жінки розповідали, звертаючись по допомогу.
На міжнародному рівні боротьба з цим видом насильства закріплена в Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека». Документ наголошує, що жінки й дівчата особливо вразливі під час війни, тому мають бути захищені від усіх форм насильства, включно із сексуальним. Резолюція також вимагає, щоб жінки були залучені до процесів миротворення, ухвалення рішень і відновлення після конфліктів.
Читати ще: У Нововолинську відкрили денний центр із кризовою кімнатою
Таким чином, Україна рухається у напрямку, який пропонує Резолюція 1325: не лише карати винних, а й створювати умови, за яких пережите сексуальне насильство не означатиме ізоляції чи стигми, а стане підставою для отримання справедливості, підтримки та відновлення гідності.
Як зрозуміти, що перед вами – постраждалий від насильства?
Постраждалий від насильства не завжди в синцях і з поламаними кінцівками. Деколи ознаки на перший погляд неочевидні.
В інформаційному посібнику «Жінки. Мир. Безпека» для фахівців соціальної сфери (Київ, 2017; колектив авторів за загальною редакцією Ковальчук Л.Г., Левченко К.Б.) серед широкого переліку ознак виділяють наступні, на які варто звернути увагу.
Ознаки фізичного насильства:
• синці на тілі та під очима;
• ушкодження кісток;
• вибиті або зламані зуби;
• сліди від укусів;
• нетипові опіки, наприклад, сигаретою тощо;
• ознаки сексуального насильства:
• закритість;
• самостигматизація;
• депресія;
• невпевненість у рішеннях;
• втрата довіри до людей (у тому числі до близьких) тощо;
ознаки психологічного насильства:
• недоглянута зовнішність;
• анорексія чи булімія;
• вживання алкоголю або наркотиків;
• безсоння;
• психосоматичні хвороби;
• депресія;
• низька самооцінка, замкнутість;
• напади тривоги;
• нерішуча поведінка;
• уникнення погляду під час спілкування;
• відчуженість, або ворожість у ставленні до дітей тощо;
ознаки економічного насильства:
• нестача у вазі;
• дуже старе вбрання або одяг і взуття, що не відповідають сезону та погоді;
• постійна відсутність грошей попри те, що є робота;
• робота через примус (обрана подружжям/партнером або зумовлена необхідністю утримувати подружжя/партнера, які водночас контролюють всі фінанси в родині) тощо.
Що робити, коли бачите постраждалого від насильства?
Важливо пам’ятати: відсутність належної допомоги постраждалим позначається не лише на їхньому подальшому житті, але й на суспільстві загалом. Зростає рівень безпритульності та бездоглядності, злочинності, самогубств, збільшується кількість залежних від алкоголю й наркотиків.
Тому реагувати – потрібно і важливо. Щоправда, враховувати, що люди, які постраждали від гендерного насильства, дуже індивідуально переносять те, що трапилося.
«Коли вам відомо про факти домашнього чи гендерно зумовленого насильства, ви можете і навіть мусите заявити про це. До речі, цього року був випадок, коли на урядову гарячу лінію звернулася дитина і повідомила, що вітчим б’є її і її матір.
Коли є таке звернення – реагує поліція. Відверто кажучи, не всіх постраждалих це влаштовує. А без їхньої заяви нічого не вийде, поліція та інші інституції безсилі.
Жінка чи інша особа, яка постраждала, має розуміти дві речі: що йти треба до кінця і що зараз є реальні дієві інструменти проти її кривдника. Наприклад, зараз неважливо навіть, якщо чоловік є власником будинку, коли є терміновий заборонний припис – його забирають звідти. На будь-яке порушення припису реагує поліція. Є низка заходів для кривдників: від примусових психологічних програм до кримінального покарання. Психотерапія часто допомагає. А от якщо нічого не робити, випадки насильства точно повторяться», – пояснює Яна Фурманюк.
Для протидії та профілактики домашнього і гендерно зумовленого насильства у Волинській області зараз працюють: 42 мобільні бригади, які виїжджають на виклики; три притулки, які надають прихисток постраждалим; шість денних центрів, де так само є кімнати для проживання постраждалих; шість кризових кімнат, один центр соціально-психологічної допомоги, чотири спецслужби з первинного соціально-психологічного консультування.
Куди звертатися на Волині, якщо ви постраждали від гендерного насильства?
Алгоритм дій – такий самий, як і у випадку домашнього насильства. Є кілька способів звертатися по допомогу:
• 102 – до поліції;
• 15-45 – на урядову гарячу лінію;
• 15-47 – на Національну гарячу лінію з протидії домашньому насильству;
• 0 800 500 335 зі стаціонарного телефона або 116 123 з мобільного – на Національну гарячу лінію із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації;
• 050 670 99 54 – на гарячу лінію Волинського обласного центру соціально-психологічної допомоги.
*реклама
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
