Джерело: www.radiosvoboda.org
Львівська національна галерея мистецтв і Природознавчий музей презентують виставки, присвячені 200-річчю Володимира Дідушицького.
У ХІХ столітті він передав Львову свою колекцію з природничої історії, картин, етнографічних матеріалів. І цей унікальний спадок зберігається сьогодні у Львівській галереї мистецтв, Природознавчому музеї, бібліотеці Стефаника, Історичному, Етнографічному, Національному музеях Львова. Але це лише частково дозволяє оцінити, які численні артефакти залишив по собі польський граф українського походження Володимир Дідушицький.
З нагоди його ювілею до Львова завітали нащадки Дідушицького, які нині проживають, зокрема, у Варшаві.
Понад вісімдесят малярських робіт, які належали Володимирові Дідушицькому, можна оглянути у виставкових залах палацу Потоцьких Львівської національної галереї мистецтв. А це десятки живописних полотен художників Артура Ґроттґера, Антоні Лянґе, Владислава Лущкевича, Яна Ігнація Машковського, Юзефа Францішека Пічмана, Юзефа та Алойзи Рейханів, Генрика Родаковського, Францішека Тепи, Марцина Яблонського.
Представниця роду Дідушицьких розглядає виставку
Через зібрану Дідушицьким колекцію картин, світлини родини, малюнки його дітей передається атмосфера ХІХ століття, складається уявлення про зацікавлення тогочасної еліти і колекціонерів, а також про те, як тоді співіснували українська і польська культури.
Картина невідомого художника “Дві собаки”
Багато картин потребували реставрації, тому експонуванню передувала велика праця фахівців. Вперше можна побачити гравюри Войцеха Грабовського, Александра Григлевського, Юліана Захаревича, Юліуша Коссака, Яна Матейка, Міхала Адама Созанського.
Медальйон, робота Теофіла Ленартовича “Наталія Дідушицька”, 1976 рік
На сьогодні вона становить кілька десятків робіт в галереї, а за життя Дідушицького ця колекція сягала понад 3 тисячі одиниць.
Робота Париса Філіппі “Адам Міцкевич”, бронза , позолота
До слова, Володимир Дідушицький був великим поціновувачем гуцульського мистецтва.
Виставка, присвячена меценатові, науковцю, колекціонеру, графові Володимиру Дідушицькому у Палаці Потоцьких Львівської галереї мистецтв
Україномовне видання «Гуцульщини» Володимир Шухевич присвятив пам’яті своїх батьків, а польськомовне ‒ Володимирові Дідушицькому, тому ця версія цілком реальна.
Картина Адама Белецького
Представлена малярська робота Тадеуша Рибковського «Гуцульську весілля перед імператором, 1881 рік». І там зображений не лише цісар, але й граф Дідушицький.
Картина Тадеуша Рибковського “Гуцульське весілля перед імператором”.1881 рік
Тарас Возняк, директор Львівської національної галереї мистецтв, зауважує, що Володимир Дідушицький був людиною світу:
Людина, яка усвідомлювала, що він є руського, українського походження, людина, якій були близька польська культура, в якій він жив, але також і в німецькій, австрійськійТарас Возняк
Для нас зараз, у ситуації війни в Україні, дуже важливо, що попри все, «Contra spem spero», як писала Леся Українка, робити свою позитивну працю. Так, як це робив Володимир Дідушицький, який в складні часи ХІХ століття, коли були і свої конфлікти, проблеми, політичні сутички і нерозуміння, пробував працювати для блага краю. Людина, яка усвідомлювала, що він є руського, українського походження, людина, якій були близька польська культура, в якій він жив, але також і в німецькій, австрійській, тому що це край належав до Австро-Угорщини тоді. Він все-таки пробував працювати на позитив, а не на негатив. І ця виставка, власне, відтворює атмосферу, в якій жив, працював.
У час роботи над виставкою, мені відкрився рівень наукових знань Володимира Дідушицького. Бо одна справа – це колекціонувати картини, медалі. А інша – працювати як науковець. А він, крім всього іншого, як всякий позитивіст, мав свою спеціалізацію – орнітологія. Тому й заклав Природознавчий музей у Львові»
Ян Юліуш Нальборчик “Погруддя Володимира Дідушицького”, 1903 рік
Портрет Володимира Дідушицького, авторства Генріха Родаковського
Цю Поторицьку наукову бібліотеку Дідушицький перевіз до Львова всередині ХІХ століття. А невдовзі привіз сюди і колекцію картин західноєвропейських авторів, які успадкувала його дружина Альфонсина.
Картини невідомого художника з серії “Східний тип”
Вже з 1858 року бібліотека Дідушицьких була доступною для жителів Львова. Сам Дідушицький збільшив батьківський книжковий спадок удвічі. Граф мріяв, щоб бібліотека і мистецькі галереї були відчинені для відвідувачів.
Володимир Дідушицький, меценат, колекціонер, науковець, засновник Природознавчого музею у Львові
Зокрема, нині бібліотека імені Стефаника у Львові має великий архів і бібліотеку Володимира Дідушицького.
Дідушицький був блондин, мав голубі очі і це теж є описано у паспортіМирослав Дядюк
Дідушицький був блондин, мав голубі очі і це теж є описано у паспорті. Зберігся диплом присвоєння графові Дідушицькому звання почесного доктора філософії університету. Дідушицький був дуже активним чоловіком і помічним, тому що жертвував на численні організації, зокрема фінансував реставрацію костелу у Жовкві», ‒ говорить Мирослава Дядюк, наукова працівниця бібліотеки імені Стефаника у Львові.
До слова, граф Володимир Дідушицький був запрошений на похоронні заходи у зв’язку зі смертю Єлизавети Баварської і був одним із меценатів спорудження каплиці австрійській імператриці Єлизаветі (Sisi-Kapelle), як її називали Сісі .
Володимир Дідушицький був членом- кореспондентом Краківської академії наук, почесним доктором філософії Львівського університету. На його честь названі декілька видів рослин і тварин. А також граф не оминав ухвалення потрібних законодавчих питань щодо природокористування.
Музей Володимира Дідушицького у Польщі
Один із найзаможніших у тогочасній Галичині землевласників, Володимир Дідушицький не приховував і не соромився свого українського (русинського) походження, був «роду руського, нації польської».
Виставка, присвячена меценатові, науковцю, колекціонеру, графові Володимиру Дідушицькому у Палаці Потоцьких Львівської галереї мистецтв.
У цей час ХІХ століття чимало представників галицької інтелігенції так про себе й говорили.
Герб роду Дідушицьких
Володимир Дідушицький очолював Галицьке економічне товариство, входив до Національної організації допомоги Січневому повстанню на Правобережній Україні проти правління Російської імперії, до якої та відійшла в результаті третього поділу Польщі у 1795 році.
Листи Дідушицького
Де зокрема, є такі слова:
«чувати над народностей руською, причиняти ся до єї свобідного і независлого розвитку, просвіщати наш нарід; вспирати і воздвигати письменство наше руске впливом нашим і маєтком»
Директор Львівської картинної галереї Тарас Возняк показує експозицію виставки правнучці Дідушицького Марії
Українство (русинство) створило в Галичині Головну руську раду і сформулювало свої політичні вимоги, польські середовища домагались автономії краю, рівності вимагали єврейські громади. У таких політичних і громадських умовах жив і працював Володимир Дідушицький, був відомим меценатом і колекціонером, природознавцем, зоологом, археологом, етнографом.
З експозиції Природознавчого музею, виставки, присвяченій 200-літтю Володимира Дідушицького
Граф Володимир Дідушицький любив мисливство, колекціонування. Творив у Львові музей за кращими зразками Європи. І його музей порівнювали з відомим Британським музеєм.
З експозиції Природознавчого музею, виставки, присвяченій 200-літтю Володимира Дідушицького
А у 1880 році з нагоди приїзду до Львова цісаря Франца Йосифа, Володимир Дідушицький подарував природознавчий музей місту. Але далі його утримував і виділяв на нього гроші.
З експозиції Природознавчого музею, виставки, присвяченій 200-літтю Володимира Дідушицького
У 1886 році Володимир Дідушицький сприяв створенню заповідника «Пам’ятка Пеняцька», який став одним із перших в Європі і першим на території сучасної України.
У 1878 році Володимир Дідушицький дізнався, що жителі села Михалкова з околиць Борщева, придністровська частина Тернопільщини, знайшли колекцію прикрас. І граф Дідушицький відіслав на місце археологічну експедицію, щоб врятувати артефакти, як від розкрадання, так і нищення.
Частину Михайлівського скарбу розмістили у музеї Дідушицьких у Львові, у міжвоєнний час перенесли у Львівський історичний музей. Радянська влада у 1940 році цю археологічну колекцію вивезла до Москви. А частина речей, яку не розікрали, опинилась у приватних руках або ж у різних музеях у світі.
Виставка, присвячена меценатові, науковцю, колекціонеру, графові Володимиру Дідушицькому у Палаці Потоцьких
«Маю подвійне враження, що ця виставка саме у Львові. Але не можу просто споглядати, бо на портретах є мої родичі».
«Чудова виставка і я дуже тішусь що можна це все побачити і це неймовірно, що стільки часу більшість картин були у сховищах. Це історія і мистецтво міста того періоду. Володимир Дідушицький мусів мати несамовитий характер і енергію, щоб зібрати колекцію, все організовувати. Я щоразу глибше пізнаю його і його діяльність завдяки таким виставкам. Як одна людина могла стільки зробити за життя! Ті таланти, які йому даровані, він використав не для себе, а щоб служити іншим людям», ‒ зауважили правнучка і праправнучка Дідушицького Марія і Барбара з Варшави.
Нащадки Дідушицького з Варшави
Володимир Дідушицький був універсальний за тими всіма талантами, які були йому даровані. Останні двадцять років життя він цілком присвятив себе Природознавчому музею і орнітології, доброчинній діяльності.
Володимир Дідушицький помер 18 вересня 1899 року у власному маєтку в Поториці і, згідно з його заповітом, його тіло перевезли у Польщу, де поховали в родинному гробівці в костелі в селі Заріччі Підкарпатського воєводства, поруч з мамою.
Повідомлення про смерть графа, мецената Володимира Дідушицького
Почуття гуморуДідушицький мав чудове почуття гумору. Недарма стільки шаржів йому присвятили знайомі та друзі.
До сьогодні у Львові переповідають жарти Дідушицького, як анекдоти, та й навряд чи хтось знає, що це авторство графа.
«Стародавні греки вірили, якщо Муза поцілує новонароджене дитятко у чоло, то з нього виросте мудрець, якщо в уста чи очі – промовець чи художник. Куди тебе, достойний юбіляте, мусіла поцілувати Муза, якщо вже стільки років засідаєш у кріслі Президента державної ради?». Зал вибухнув гучним сміхом.
Володимир Дідушицький залишив по собі цінну пам’ять у львівських музеях і бібліотеках. І був серед тих, хто творив історію львівського меценатства.
Національний і Природознавчий музеї, бібліотека Оссолінських (нині імені Стефаника), Народна лічниця, Богословська академія, театр Скарбюека (нині Заньковецької) ‒ це лише частина того, що заснували у Львові меценати Дідушицький, Оссолінський, митрополит Шептицький, Федорович, Скарбек, Лянцкоронські.
