Джерело: www.volynnews.com
Журналісти ВСН вирішили дослідити історію цього незвичайного арт-об’єкта: коли він з’явився, як пережив десятиліття змін і чому саме зараз знову став центром уваги лучан.
Луцький слоник з’явився у 1950-х або 1960-х роках біля колишнього Палацу піонерів (тепер Палац учнівської молоді).
Спочатку це була фонтанна композиція «Слон і Моська», створена за мотивами байки Івана Крилова. Колись поруч із масивною фігурою слона стояла маленька собачка – та сама Моська, яка у байці «гавкає на Слона». Та з часом вона зникла: чи то була демонтована, чи просто розсипалася від часу – нині ніхто достеменно не знає.
Залишився лише Слон – мовчазний свідок кількох поколінь, які виростали поруч із ним.
Читати ще: Слон без моськи, платан і грот коханців: маловідоме про неофіційний символ Луцька
За десятиліття слоник пережив чимало. Місцеві згадують, що у старому саду біля Палацу відбувалися зустрічі молоді, побачення, навіть імпровізовані концерти. Кажуть, у 1970–80-х тут збиралися луцькі хіпі, у 1990-х – студенти, а вже у 2000-х біля нього фотографувалися перші користувачі соцмереж.
Саме тоді, на початку двохтисячних, хтось уперше пофарбував його у рожевий колір. Так з’явився «Рожевий слоник» – новий неофіційний символ Луцька, місце, куди приходили закохані, друзі й просто ті, хто хотів зробити фото «з настроєм».
Згодом рожевий колір зник під шарами пилу, фарби й написів – слоник пережив і часи байдужості, коли його тіло вкривали графіті та нецензурні написи.
У травні 2019 року кілька небайдужих містян вирішили повернути скульптурі життя. Катерина Рубан, Іванна Мартинів, Роман Стариков, Олеся Саєнко та Руслан Ващук купили фарбу за власні гроші й пофарбували луцького символа.
Про акцію стало відомо завдяки соцмережам – і відтоді, як то кажуть, пішло-поїхало. Його фарбували у бірюзовий, рожевий, гірчичний, червоний, бузково-жовтий, золотий, сріблястий, чорний.
Остання акція – слоника обв’язали кольоровими намотками. Можливо, були й інші варіації, проте офіційних даних немає.
Цього разу, восени 2025 року, пофарбувати слоника вирішила лучанка Вікторія Дильова. Дівчина розповіла, що саме стало причиною такого задуму.
«Загалом це вийшло спонтанно. Я часто проходила повз того слоника – і якось цього разу подумала: «Блін, то ж була така дуже класна традиція, його ж малювали». І захотілося зробити щось хороше».
На реалізацію ідеї Вікторія витратила понад дві години, але запевняє, що воно того було варте. Звісно, був страх, що хтось викличе поліцію, бо про це ні з ким не домовлялися, проте навпаки: люди підходили, спостерігали, хвалили та розповідали про свої спогади, пов’язані зі слоником.
Окрім бажання зробити щось цікаве та незвичне, вона розповіла, що основна ціль – привернути увагу до занедбаного ботанічного саду:
«Відверто кажучи, хотіла привернути увагу до занепадаючого ботанічного саду, який тягнеться вздовж залізниці. Тут росте дуже багато цінних, сортових дерев, але навіть Платан не в найкращому стані. Ми вже мали негативний досвід із Лесиним ясеном, який втратили через відсутність догляду. Коли приїжджали екологи з Києва, вони сказали: «На жаль, вже нічого не можемо зробити».
Саме тому я вирішила використовувати слоника і цей колір – він зараз дуже зливається з деревами та парком. Моя ідея була в тому, щоб привернути увагу до саду.
Думаю, тут є потенціал для іноземних інвестицій, грантових програм та різних ініціатив, які могли б допомогти врятувати ці цінні й могутні дерева».
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
