Джерело: www.volynpost.com
Його тимчасово прихистили у селі Поліське, що у Старовижівській громаді, розповів він Суспільному.
Чоловіку 30 років. На Волинь, з його слів, приїхав зі своїм собакою та трьома сумками.
“Там прильоти, жах, що твориться. Костянтинівки вже немає, а вона за 20 кілометрів від Дружківки. Там працює лише один магазин з 11:00-15:00. Життя там немає”, — сказав Дмитро Цурка.
Вдома Дмитро жив у просторій чотирьох кімнатній хаті, який збудували родичі. Коли був приліт, з будинку вилетіли вікна, стеля впала на чоловіка. Зізнався, не хотів покидати дім.
“Як це все кинути? Але, довелось все кинути. Або жити, або померти”, — додав переселенець.
Каже: найближчим часом планує звернутися до медиків, адже йому важко ходити після аварії.
Зараз чоловік мешкає у дерев’яному двокімнатному будинку з піччю. Помешкання надала 70-річна місцева жителька Ніна Кошелюк. У ньому жінка прожила 15 років, останні роки дім пустував.
“Мені не шкода хати. Як же не дати, то ж люди мучаться, треба підтримати людину. У цій хаті ніхто не жив. Раніше ми тут жили, діти наші годувалися. Нам дали квартиру, в колгоспі ми робили”, — відповіла Ніна Кошелюк.
Дмитро говорить: якщо його будинок не буде зруйнований, то хоче повернутися додому. Якщо повертатися не буде куди — планує виїхати за кордон.
На території Старовижівської селищної ради від початку повномасштабного вторгнення проживало понад 8 сотень переселенців, розповів секретар ради Анатолій Лавринюк.
“Дуже багато у нас таких, що приїжджають, місяць-два побудуть, щоб собі знайти щось краще. Люди шукають, щоб робота десь була, а в нас такого мало. Але, перебути, знайти роботу собі. Є багато людей, які живуть роками”, — сказав Анатолій Лавринюк.
Зараз у населених пунктах громади мешкає 170 внутрішньопереміщених українців.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
