Нью-Йорк обрав нового мера. У чому унікальність перемоги мусульманина Зохрана Мамдані

Підпис до відео, Мамдані каже Трампу: “Я знаю, що ти дивишся, зроби гучніше!”15 хвилин(и) тому

Мером Нью-Йорка стає 34-річний Зохран Мамдані, який буде першим мусульманином на цій посаді та одним із наймолодших міських голів, обраних у сучасну епоху в США.

Ще кілька місяців тому важко було уявити такий злет Мамдані від хіпхоп-виконавця та консультанта з житлових питань до члена асамблеї штату Нью-Йорк і фаворита виборчих перегонів на посаду голови найбільшого міста США.

Він побудував свою кампанію на спробах залучити на свій бік розчарованих нинішнім керівництвом та політикою прихильників Демократичної партії. Достукатися до них йому допомогло і віртуозне використання соцмереж

Секрет успіху Мамдані

Зохран Мамдані, новообраний мер Нью-Йорка, вирізняється у багатьох аспектах. Зокрема, він стане наймолодшим мером міста з 1892 року, першим мусульманином на цій посаді.

Він долучився до виборчих перегонів минулого року, маючи майже нульову впізнаваність, обмежені фінансові ресурси та без жодної інституційної підтримки партії.

Лише ці фактори роблять його перемогу над колишнім губернатором Ендрю Куомо та кандидатом-республіканцем Кертісом Слівою вражаючою.

Не менш важливим є і те, що Мамдані уособлює політика, якого ліве крило Демократичної партії шукало протягом багатьох років: молодий і харизматичний, вміє природньо спілкуватися у соцмережах.

Етнічне походження Мамдані відображає різноманітність електорату партії. Він не уникає політичних конфліктів і відкрито відстоює ліві ідеї, наприклад, безкоштовний догляд за дітьми, розширення системи громадського транспорту та державне втручання у вільноринкові механізми.

Мамдані вже продемонстрував виняткову здатність зосереджуватися на ключових економічних питаннях, які є пріоритетом для робітничого класу – тих виборців, які останнім часом віддалилися від Демократичної партії. Водночас він не відмовився від культурних принципів лівого крила.

Перемігши Куомо – колишнього губернатора штату Нью-Йорк, який сам є сином губернатора, – Мамдані подолав укорінену демократичну еліту, яку багато хто з лівих вважає повністю відірваною від своєї партії та країни.

Це також означає, що, ставши мером, усі його успіхи і невдачі перебуватимуть під пильним наглядом.

Підпис до відео, Зохран Мамдані виголошує промову після перемоги на виборах у Нью-ЙоркуІсторичні паралелі та нові виклики

Дванадцять років тому демократ Білл де Блазіо переміг на виборах мера Нью-Йорка, висунувши програму боротьби з економічною та соціальною нерівністю у місті.

Американці з лівого крила тоді покладали великі надії на те, що його адміністрація стане загальнонаціональним прикладом ефективного ліберального врядування.

Однак де Блазіо залишив посаду через вісім років, будучи вкрай непопулярним і маючи суперечливі результати своєї діяльності, адже зіштовхнувся з обмеженими повноваженнями мера щодо впровадження нової політики.

Мамдані доведеться зіткнутися з тими самими обмеженнями і тими самими очікуваннями.

Губернаторка штату Нью-Йорк Кеті Гокул, яка також є демократкою, уже заявила, що виступає проти підвищення податків, необхідних для фінансування амбітної програми Мамдані.

І навіть за наявності достатнього фінансування новообраний мер Нью-Йорка не зможе впроваджувати програми одноосібно.

Під час кампанії він виступав різким критиком корпоративної та бізнес-еліти, яка називає місто своїм домом і зробила Манхеттен фінансовою столицею світу. Однак для ефективного управління Мамдані, ймовірно, доведеться знайти певну форму порозуміння з цими колами.

Новообраний мер Нью-Йорка також засуджував дії Ізраїлю під час війни в Газі та обіцяв заарештувати прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу як воєнного злочинця, якщо той з’явиться в Нью-Йорку.

Усі ці питання залишаються справою майбутнього, наразі ж Мамдані доведеться зафіксувати власний образ на публічній арені, перш ніж це зроблять його опоненти. І хоч його виборча кампанія привернула національну увагу, для більшості американців він усе ще залишається “чистим аркушем”.

Тим паче опоненти – від президента США Дональда Трампа до інших – намагатимуться змалювати новообраного мера як політика, чиї дії та пріоритети можуть призвести до занепаду найбільшого міста Америки та становити небезпеку, якщо їх прийме вся країна.

Підпис до відео, “Це відновило мою віру”, – реакція прихильників Зохрана Мамдані на його перемогу у виборахТрамп, який має особистий зв’язок із Нью-Йорком, безперечно, радо вступить у політичне протистояння з Мамдані, і в нього є безліч способів ускладнити життя новому меру.

Мамдані також доведеться докласти зусиль, щоб здобути підтримку лідерів Демократичної партії, зокрема сенатора від Нью-Йорка та лідера демократичної меншості в Сенаті Чака Шумера, який ніколи не підтримував його кампанію.

Втім, коли у січні Мамдані офіційно вступить на посаду, то матиме шанс вибудувати свою політичну репутацію з нуля. І якщо Трамп справді вступить із ним у конфлікт, це лише надасть Мамдані ширшу публічну платформу для діяльності.

Його політичний талант і здібності вже привели його далеко – і це саме по собі вже є чималим досягненням. Але попереду на Мамдані чекають випробування, що значно перевершують усе, із чим він стикався досі.

Що чекає демократів далі?

Ньюйоркці люблять вважати своє місто центром всесвіту, але мерські вибори в ньому були не єдиними перегонами, що відбулися у вівторок 4 листопада.

У Нью-Джерсі та Вірджинії також обирали губернаторів і в обох випадках демократи перемогли з комфортнішою різницею в голосах.

На відміну від Мамдані, демократи Мікі Шеріл та Абіґейл Спанберґер вели центристські та більш помірковані кампанії, що підтримував партійний істеблішмент. Однак, вони також зосередили свою увагу на питаннях доступності життя та вартості проживання.

Оскільки цього вівторка перемогу здобули і ліві, і центристи з Демократичної партії, може бути непросто зробити однозначні висновки, які саме політики та кандидати мають забезпечити успіх демократів у майбутньому,

Сам Мамдані впевнений, що у партії є достатньо місця для найрізноманітніших поглядів.

Наступного року цю позицію перевірять на практиці, коли демократи по всій країні вирушать на вибори, щоб обрати своїх кандидатів до Конгресу на проміжних виборах. Напруга, без сумніву, зростатиме, і традиційні лінії розколу можуть знову проявитися.