«Я Україні не потрібна взагалі»: хто та що має сказати людям в окупації?

Вижити без російського паспорта на окупованих територіях практично неможливо. Тих, хто відмовляється його отримувати, окупаційні адміністрації змушують реєструватися «мігрантами», погрожують депортацією, не беруть на роботу, позбавляють «соціальних виплат» та медичної допомоги. Виїхати з окупованих територій можуть далеко не всі: адже якщо люди займалися будь-якими проукраїнськими активностями, вони ризикують не пройти «фільтрацію» й при спробі виїзду опинитися у заручниках.

Які рекомендації щодо подальших дій в таких умовах дає Україна своїм громадянам на окупованих теренах? Влітку-восени 2022 року тодішня віцепрем’єрка Ірина Верещук закликала українців в окупації, зокрема, з півдня України, негайно виїжджати, відмовлятися від російського паспорта, не брати участі у «референдумах» та інших «голосуваннях» і застерігала від повернення на захоплені РФ території, аби підтвердити своє право на житло. Як бачимо, станом на 2025-й ці поради вже виглядають не надто реалістичними.

• Що Київ радить жителям ТОТ у 2025 році?

• Їм варто лишатися у своїх домівках і чекати на звільнення чи будь-якими шляхами тікати на вільну територію?

• Як рятувати тих, хто чекає Україну в окупації?

З’ясовували Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) у новій програмі «Рішення».

«Радилася з дітьми, чи брати російський паспорт»Пенсіонерка Тетяна(прізвище жінка просить не називати з міркувань безпеки) три з половиною роки жила під російською окупацією у Щасті на Луганщині. Жінка дотримувалась проукраїнських поглядів, і окупанти про це знали. Хоча протягом цього часу Тетяна дізнавалася новини з українських ресурсів і сайтів, вона так і не почула від Києва чітку рекомендацію, що їй робити: залишатися, виїжджати, як ставитися до примусової російської паспортизації.

«Я лише спілкувалася з дітьми, вони – в Києві. Я в них запитала, що нам робити: отримувати російський паспорт чи ні? Дитина сказала: «Звісно, отримуйте, бо як ви будете там виживати?», – розповідає жінка.

Чоловік Тетяни відмовився від української пенсії: «Він сказав, прийшли окупанти – хай вони мені сплачують моральну шкоду».

Водночас українські документи подружжя намагалося зберегти: «Я сказала: «Ні, від громадянства я не буду відмовлятись і від паспорта теж». Ми їх (паспорти – ред.) ховали, щоб нам їх не порвали», – згадує вона.

Виїхати Тетяні вдалося цього літа – втомилася від тиску: російські військові приходили до її помешкання з погрозами і обшуками більше десяти разів, твердили, що вона агітує за Україну. А вперше прийшли у той же день, коли вторглися до міста: зі списками людей, з котрими «треба провести розмову».

«Перше питання було: «Розказуйте, як ви допомагали українській армії». Їм було відомо навіть те, що ми возили гуманітарку: я готувала їжу, пекла хліб, пиріжки, вареники і возили хлопцям по блокпостах», – розповідає жінка. Вона підозрює, що її з чоловіком окупантам «здав» представник місцевої влади.

Де дізнатися, що буде, якщо виїдеш – і якщо ні?По той бік лінії зіткнення залишається від трьох до шести мільйонів українцівНаселення тимчасово окупованих територій України з початку повномасштабного вторгнення РФ коливається в межах 3-6 мільйонів людей, а реальна чисельність, ймовірно, становить 3-4,5 мільйони – такі оцінки Донбас Реалії навели в Центрі національного спротиву наприкінці березня. У центрі зазначили, що більш точні підрахунки зробити складно через масову міграцію та брак інформації з окупації.У червні 2024-го тодішня віцепрем’єрка Ірина Верещук говорила, що на ТОТ перебуває 6 мільйонів українців, 1,5 мільйона з яких – діти.. Вони не мають офіційних орієнтирів щодо виїзду чи невиїзду, оформлення документів та низки інших чутливих питань і не відчувають захисту з боку держави. У результаті з’являються недовіра і відчуття, що про них забули. Такий висновок можна зробити зі слів Тетяни.

«Ми тут нікому не потрібні», – твердить вона.

На відсутності ефективної комунікації держави з людьми із ТОТ наголошує журналістка, головна редакторка сайту Маріуполя 0629 Анна Мурликіна, яка виїхала з міста після окупації.

«Мені здається, що комунікації взагалі немає. Я погоджуюся з тим, що і каналів комунікацій майже не залишилося, особливо у влади. Тому, мені здається, влада абсолютно недостатньо комунікує з журналістами, з медіа, які працюють у регіонах, які мають аудиторію на окупованих територіях – для того, щоб передавати важливі меседжі», – зазначає вона.

Мурликіна наголошує: на сайтах і сторінках військових адміністрацій у соцмережах немає конкретної інформації для жителів ТОТ ані про те, що робити з російськими паспортами, ані про те, чи вважатиметься робота на окупованих територіях (приміром, медсестрою) колаборацією, ані про те, як безпечно виїхати. Відповіді на подібні запитання частіше дають волонтери, а не влада.

На думку журналістки, держава має сформулювати кілька чітких меседжів: Україна не визнає окупацію, люди з українськими паспортами, які мешкають на окупованих територіях – це громадяни України, цінні для держави. Також потрібна чесна інформація, що чекає на них, якщо вони залишаться на ТОТ, і що буде, якщо виїдуть.

Парламентарі: все, що потрібно, людям в окупації сказаноНатомість народні депутати-учасники програми «Донбас Реалії. Рішення» вважають, що держава зараз використовує всі доступні їй канали для спілкування, а жителям ТОТ варто намагатися шукати необхідну інформацію самотужки.

Головний меседж проговорений чітко: Україна не має наміру не те, що віддавати противнику окуповані території, а й навіть говорити про це, наголошує народний депутат України (фракція «Європейська солідарність»), перший заступник голови комітету Верховної Ради з прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, колишній політв’язень окупаційної влади РФ в Криму Ахтем Чийгоз.

«Тобто всі, хто зараз мешкає на окупованих територіях, чують від держави, що держава ніколи не буде не тільки визнавати, але взагалі якісь перемовини вести для того, щоб залишити за межами України ці території. І це є меседж. Тому ті українці, які зараз мешкають на окупованих територіях, це чують і для себе вирішують, що робити».

Народний депутат (фракція «Слуга народу»), заступник голови комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Руслан Горбенко вважає, що брак комунікації держави із жителями ТОТ продиктований тим, що майже всі месенджери блокуються, тож канали зв’язку з окупованими територіями слабкі.

Він переконаний: держава заохочує виїжджати на вільну територію, тож варто виїжджати, влаштовуватися на роботу і сплачувати податки, які йдуть у тому числі й на ЗСУ.

«Дуже важливо, щоб і молодь, і особливо чоловіки на окупованій території зрозуміли, що треба виїжджати на підконтрольну територію України. Є вибір: або воювати, або працювати – і якраз платити податки. Тому що ми бачили, що за 8 років війни (з 2014-го до 2022-го) робила окупаційна влада на території Луганської, Донецької областей: створила армії. І ці люди вже загинули. І якраз такий промив мізків, така пропаганда доведе тільки до того, що просто примусом змусять брати зброю і йти проти України. Поки люди не потрапили в таку ситуацію, нехай знаходять усі можливі засоби, щоб виїжджати і допомагати Україні», – каже Горбенко.

Втім, ця порада працює не для всіх жителів ТОТ: деякі при виїзді ризикують потрапити під арешт через фільтраційні заходи. Особливо це стосується людей, які займали активну проукраїнську позицію. Тож такі люди можуть роками лишатися в окупації.

Зараз немає конкретного органу, який опікується ТОТ. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України ліквідували у грудні 2024-го. Його повноваження розподілили між іншими відомствами – Міністерством соціальної політики та Міністерством розвитку громад та територій (детальніше Донбас Реалії розбиралися тут). Через це частина проблем просто «зависає» між різними органами влади.

Ахтем Чийгоз і Руслан Горбенко кажуть, що проблеми людей, які виїжджають з окупації, має вирішувати Кабмін із прем’єр-міністром, адже всі законодавчі рішення щодо цього ухвалені.

«Ми з боку комітету і з боку Верховної Ради ухвалили рішення, які необхідні. Чому це, коли йде у виконавчу владу і там починається оця неповага до людей – нам не зрозуміло», – говорить Ахтем Чийгоз.

Люди не розуміють, чи є вони колаборантамиАхтем Чийгоз наголошує: отримання російського паспорта точно не робить людину колаборантом – Україна давно врегулювала це питання, і документи від Росії є «аусвайсами». Тож рішення має бути особистим вибором кожного жителя ТОТ.

«Наприклад, я не отримав. Це було моє рішення. І я потім теж опинився в тюрмі. Я так вчинив, але я не можу це вимагати від всіх, хто живе на окупованих територіях», – каже він.

Українці, які під примусом отримали російський паспорт на тимчасово окупованих територіях, не нестимуть за це відповідальності, повідомляє Міністерство юстиції. Такі документи не мають жодної юридичної сили та не визнаються ніде, крім окупованих територій.

Проте держава не дає зрозумілих публічних відповідей на запитання, яка діяльність в окупації вважається колабораціонізмом. Це – одна з найбільш непроговорених і болючих проблем у спілкуванні з жителями ТОТ, каже Анна Мурликіна.

«Більшість із них опинилися в окупації ще до ухвалення поправок до закону «Про колабораціонізм» в березні 2022 року і взагалі нічого не знають про зміни, які сталися в Кримінальному кодексі. Тому вони (жителі ТОТ – ред.) питають про це. І відповіді, які ми давали в 2022 році, відрізняються від тих, які ми надаємо людям зараз. Тому що змінюється трактування законів самою правоохоронною системою», – пояснює вона.

Наприклад, у 2022-му всі вчителі, які продовжували працювати у школах під окупацією, підпадали під кримінальну відповідальність. Зараз це стосується лише керівників, які впроваджують російські освітні стандарти.

«Останній приклад – жінка, яка мешкає на окупованій території, отримала російський паспорт, їй пояснили, що за це не буде кримінальної відповідальності. Наступне її питання: чи може вона отримати російський закордонний паспорт? Бо це вже ніби не питання виживання, але це питання більш легкого проїзду до родичів на підконтрольну територію. Тобто вона хоче виїжджати, і це спростило б їй життя. Але вона боїться, що свідомий вибір цього російського документа поставить її поза межами закону України», – розповідає Мурликіна.

Які рішення?Анна Мурликіна переконана: влада має почати комунікацію з жителями ТОТ, залучаючи медіа, які працюють на аудиторію в окупації.

«Треба нарешті почати конструктивний і чесний діалог, використовуючи всі можливі канали комунікації, співпрацюючи з медіа, тому що зараз це чи не єдиний канал зв’язку з людьми в окупації. Ми маємо надати хоча б те, що можемо. І чесно про це казати», – говорить вона.

Верховна Рада має брати на себе більше відповідальності стосовно комунікації з українцями в окупації, саме парламент повинен задавати напрям державної політики, зазначає Ахтем Чийгоз.

«Я впевнений, що Верховній Раді потрібно взяти на себе широку відповідальність, поки йде війна. Нам потрібно пам’ятати, що ми – парламентсько-президентська республіка досі. І визначати пріоритети державі, яка перебуває у такій війні – в першу чергу, обов’язок парламенту, не треба чекати, коли з Кабміну хтось дасть якісь пропозиції. А потім не просто дискутувати, а ухвалюються рішення, які показують, що вони, на жаль, не відповідають цій реальності, в якій перебуваємо ми», – каже депутат.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.