Джерело: www.radiosvoboda.org
Історії героїнь«Це історія про Сашу – маленьку дівчинку, яка має глибоке бажання мати маму. Вона приїжджає до табору, думаючи: «Я знайду тут собі маму», – і починає розпитувати всіх терапевтів: «У вас є чоловік? У вас є власні діти? Може, це будете ви?».
Так про одну з головних героїнь розповідає режисерка Сара Маккарті після показу в Брюсселі, який організувало представництво Великої Британії при ЄС. Фільм «Після дощу: викрадені Путіним діти повертаються додому» вона зняла під час двотижневої реабілітації в Естонії українських дітей, яких вдалося повернути в Україну з Росії.
Саша Межева. Скриншот з фільму
Саша – з Маріуполя. Історію депортації дівчинки разом з братом, сестрою та іншими неповнолітніми до РФ, як батьку Саші – Євгену вдалося врятувати дітей перед передачею їх до російської родини, журналісти Радіо Свобода розповідали у фільмі «Список 31». Згодом Євген Межевой став одним із ключових свідків у Міжнародному кримінальному суді щодо незаконного переміщення українських дітей до Росії.
У документальній стрічці «Після дощу: викрадені Путіним діти повертаються додому» Саша на реабілітації разом зі старшими сестрою, братом та батьком Євгеном, який провів 45 днів в Оленівській колонії після розлуки з дітьми на блокпості біля Маріуполя.
«Його били, тримали із зав’язаними очима, у повній темряві. І саме тому він тепер постійно носить ці «модні» окуляри – 45 днів у темряві вплинули на його зір, тож тепер йому складніше адаптуватися до різних умов освітлення.
Одним із головних правил було таке: якщо хтось скаже: «Стоп», ми маємо негайно припинити зйомку
На майданчику з нами працювала українська психіатриня, вона розробила дуже чіткий протокол для всієї знімальної групи, і ми всі мали його підписати. Одним із головних правил було таке: якщо хтось – особливо діти – у будь-який момент скаже: «Стоп», ми маємо негайно припинити зйомку. І дітям дуже подобалося мати таку владу – вони постійно нас зупиняли, особливо на початку. Уявіть собі – дати п’яти-, шести-, семирічним дітям таку владу над цілою знімальною групою дорослих. Вони були у захваті».
Євген Межевой разом із дітьми
Друга героїня стрічки – 14-річна Вероніка з Харківщини, яка після повернення з Росії дала свідчення в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Під час розмови з терапевтами на реабілітації дівчина розказує про тиждень у ізоляторі в російському сиротинці, про булінг у школі, як вона схудла «до кісток», як у неї пасмами випадало волосся, не могла змусити себе встати поснідати та відчувала порожнечу. Дівчина здивувалась, коли їй пояснили, що це була депресія.
Вона пройшла шлях від ситуації, де з нею поводились дуже погано, і до захоплення її історією
«Вероніка була на нашому показі у Женеві, в офісі ООН, і вона була просто неймовірною. Після того, як вона дала свідчення в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі, вона вирішила, що хоче стати юристкою з прав людини.
І коли вона дивилася фільм разом із Комітетом ООН з прав дитини, це було, думаю, надзвичайно емоційне, але водночас надихаюче переживання для неї – бачити, як усі ці представники ООН, які мають реальний вплив на ухвалення рішень, щиро цікавляться тим, що з нею сталося. Вона пройшла шлях від ситуації, де з нею поводились дуже погано, до місця, де панували повага, щирий інтерес і захоплення її історією. Я бачила, наскільки це було важливо для неї».
Героїня фільму Вероніка разом із режисеркою
Реакція на депортацію дітейНа показі у Вашингтоні та Нью-Йорку була присутня Саша Межева разом із сестрою, братом та батьком.
«Знаєте, це найпотужніші покази, тому що в кінці – ця кімната, повна дипломатів, які спілкуються з цими дітьми, які пережили цей досвід і які часто, як у випадку Саші, все ще тримають цей досвід у своєму маленькому тілі».
Саші, яка впродовж стрічки часто викликає у глядача зворушену посмішку, вдалося повеселити дипломатів і після показу.
Презентація фільму у Брюсселі
«Вона в кінці вашингтонського показу влаштувала з ними величезну гру в квача, а ще викликала всіх на армрестлінг».
Інший досвід скринінгу кіно був у Китаї. Там влаштували два покази – один у резиденції посла Великої Британії, інший – у будівлі, де розташовані посольства Фінляндії та Естонії.
Видалили інформацію про подію із соцмереж у день показу
«Перед початком була певна тривога, що китайські правоохоронці можуть не дозволити громадянам Китаю увійти до будівлі. Адже цензура там діє дуже жорстко, і занепокоєння виникло після того, як китайські цензори видалили всю інформацію про подію із соцмереж у день показу».
На той момент на фільм уже встигли зареєструватися сто китайських громадян й організатори почали перейматися, що їх можуть не пустити або що їх почнуть переслідувати чи фотографувати. У підсумку все минуло добре – людей пропустили, організатори провели показ.
Презентація фільму у Брюсселі
«Мене дуже вразило спілкування з китайськими кінематографістами після нього. Вони були переконані, що Україна почала війну, а Росія лише захищалася. І так тривало, аж доки фільм «20 днів у Маріуполі» не отримав премію «Оскар». Тоді я подумала: добре, отже, китайський інтернет такий, що вони повторюють тези російської дезінформації до такої міри, що люди в це вірять. І навіть освічені люди, які можуть користуватися VPN, все одно мають таку думку».
Публікації уривків з фільму та коротке інтерв’ю з режисеркою у соцмережах в Китаї після показу вже не блокувалися і отримали близько мільйона переглядів, каже Сара Маккарті.
«Незвично, китайська цензура майже не втручалася. Я не знаю, чому так сталося, але це збіглося з моментом, коли Трамп і Путін почали налагоджувати контакти. Можливо, це було пов’язано з тим, що Китай подумав: «Ми ж були в одній команді, Путіне, а тепер ти приятелюєш із Трампом? Що відбувається?». І, можливо, тому вони дозволили таким темам і подібним меседжам поширюватися в інформаційному просторі. Але це лише моя здогадка».
Презентація фільму у Брюсселі
В Африці та Латинській Америці, за словами Сари Маккарті, відчувалась більша нейтральність.
Ось реальність, ось ці діти, ось масштаб трагедії
«Для мене було надзвичайно важливо бути тією людиною, що з’єднує Сашу, Вероніку та дипломатів у цих країнах – на емоційному, людському рівні, щоб бодай трохи розхитати цю нейтральність. Показати: ось реальність, ось ці діти, ось що з ними відбувається, ось масштаб трагедії».
Про майсштаби трагедії – майже 20 тисяч силоміць вивезених до Росії українських дітей згадується у титрах фільму. Такі дані зазначає і українська влада на сайті «Діти війни».
«Масштаб цього настільки великий, що наш людський мозок просто не здатен його осягнути».
Сара Маккарті під час презентації фільму у Брюсселі
Естонський дипломат Лаурі Куусінг, який взяв участь у дискусії перед початком показу фільму у Брюсселі, провів історичну паралель із радянськими депортаціями 1949 року, коли 20 тисяч дітей і жінок були вивезені до Сибіру. Дипломат закликав долучатися до допомоги із повернення та реабілітації українських дітей.
«Багато хто повернувся – діти самі або з бабусями, дідусями. І з роками я намагався розпитувати своїх батьків про те, що сталося. Обоє народилися у 1940-х. Моя мати ніколи про це не говорила, а коли я напередодні показу розмовляв про це з батьком (йому 83 роки – ред.), він сказав: «Я ще не готовий». Це показує, що така стратегія залишає рани на все життя».
- У жовтні дружина президента США Дональда Трампа Меланія заявила, що вісім українських дітей возз’єдналися зі своїми родинами після переговорів її представників із президентом Росії Володимиром Путіним. Про це повідомили світові інформагенції. Меланія Трамп розповіла, що Путін відповів на її лист про дітей, переданий йому в серпні, після чого вони встановили «відкритий канал зв’язку» для повернення українських дітей.
- 2 червня цього року українська сторона передала в Стамбулі представникам Росії список із прізвищами 339 незаконно депортованих або примусово утримуваних українських дітей, яких потрібно повернути, серед яких і вивезена дівчинка, яку вдочерив російський політик Сергій Миронов, повідомило російське видання «Верстка» з посиланням на джерела. Український омбудсман Дмитро Лубінець наголошує: у цей список потрапили різні категорії дітей, і він не останній.
- 4 червня уповноважена з прав дитини Росії Марія Львова-Бєлова запевнила, що разом із російським МВС розпочала роботу щодо переданого російській стороні на переговорах у Стамбулі списку депортованих до України дітей.
- У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна і дитячого омбудсмена Росії Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у скоєнні воєнних злочинів – насильницьких депортацій і переміщення населення, зокрема дітей, із окупованих територій України.
