Вік – моя фішка. Хто такі квінейджерки і як вони ламають стереотипи про вік жінки

Підпис до фото, Світлана Максимець, Анна Бородина і Олена Александрович

• • Author, Вікторія Приседська
  • Role, BBC News Україна
• 43 хвилин(и) тому

“У житті жінки настає етап, коли вона стає менш видимою, менш потрібною, трохи зайвою”, – каже Світлана Максимець, засновниця і редакторка інтернет-журналу “Вікенд у Києві”.

“І в якийсь момент ти або змиряєшся, або починаєш поводитися так, що тебе не можна не помічати”.

Світлані 50 років, крім журналістської роботи вона волонтерить, створила благодійний проєкт для жінок з обміну одягом і веде блог про своє життя на Лівому березі Києва.

Вона каже, що вже кілька років спостерігає “невеликий суспільний переворот” у ставленні до жінок її віку. І він став очевиднішим з початком повномасштабного російського вторгнення.

“Молодші жінки виїхали з дітьми за кордон. Чоловіки, в тому числі мої ровесники, пішли на війну. І, відповідно, ми стали помітнішими й самі по собі, тому що стало трошки більше простору в суспільстві, і тому, що нам довелося взяти на себе додаткові ролі”.

Водночас ці зміни наслідують і ширший західний тренд. Віку 50-60 років досягли жінки покоління бебі-бумерів.

За великим рахунком, це перше покоління жінок, яке зростало у світі рівніших можливостей. Серед них – найбільший відсоток тих, хто здобув вищу освіту, заробляє на рівні зі своїми партнерами та має свободу життєвого вибору.

Тож не дивно, що вони відмовляються від навʼязаної суспільством ролі непомітно і тихо старіти, з чим доводилося миритися їхнім мамам і бабусям.

Дехто з цих жінок називає себе квінейджерками, обігруючи фразу “вік королеви” англійською (queen age) та оспівуючи таким чином нову свободу і гідність.

BBC News Україна поговорила з українськими жінками, які вважають себе квінейджерками. Вони кажуть, що роки принесли їм не лише нове розуміння себе, а й дали відчуття потрібності та навіть можливість на цьому заробляти.

Водночас є і ті, хто сумнівається у тому, що цей вік дійсно королівський.

Вони говорять про ейджизм на ринку праці, про те, що на плечі жінок в цьому віці часто лягає подвійний тягар доглядати і дітей, і літніх батьків, а також про чималі проблеми зі здоровʼям.

Тож що таке вік – прокляття чи благословення?

Хто такі квінейджерки

Слово квінейджерки для жінок середнього віку вигадала кілька років тому британська журналістка й письменниця Елеанор Міллз.

У назві вона навмисно обіграла асоціації зі словом “тинейджерка”.

“Мені сподобалася ідея про те, що 50 – це новий підлітковий вік, гормональний перехід до нової ідентичності, новий розділ життя”, – пояснює вона на своїй платформі Noon.

Міллз зауважує, що науковий прогрес дозволив нам жити довше та отже, 50 сьогодні – це лише середина життя, його “полудень”.

Підпис до фото, “Найкраще в тому, щоб бути квінейджеркою, – це позбутися вимоги догоджати людям” Ця вікова група сьогодні має фінансову свободу та можливості, яких не було у жінок раніше. Але водночас культ молодості в суспільстві змушує багатьох жінок почуватися невидимими.

“Найкраще в тому, щоб бути квінейджеркою, – це позбутися вимоги догоджати людям – ти можеш бути собою!” – закликає Міллз.

Попри значний прогрес у рівності, якого західному суспільству вдалося домогтися за останнє століття, мова все ще відбиває прихований ейджизм.

Від “жінки бальзаківського віку” і “баби-ягодки опять” до “мілфи” (сленгове слово для привабливої жінки середнього віку) – кожна спроба вигадати назву для старших жінок завершується, мʼяко кажучи, провалом.

Тож не дивно, що “квінейджерка” у багатьох викликала захват.

“Queen age – це прям актуально”, “те, що треба сучасним жінкам” – коментували користувачки в українському сегменті фейсбуку.

Попри те, що термін зʼявився ще у 2022 році, нещодавно він “завірусився” в українських соцмережах. У постах у фейсбуку й інстаграмі українські жінки жваво взялися приміряти на себе нове визначення.

На думку Світлани Максимець, це свідчить про те, що явище існує вже давно і назріла потреба його назвати.

“Нас справді довго не бачили. Ми ведемо домашні бюджети, ухвалюємо більшість рішень у сім’ях, підтримуємо старших і молодших, волонтеримо, часто тримаємо на собі малий бізнес, сервіс, освіту. Але у рекламі, на ринку праці нас часто подають як “вчора”, – написала психотерапевтка і засновниця центру терапії для дітей із Дніпра Людмила Осауленко.

“Слово “квінейджерка” повертає видимість і суб’єктність”, – резюмувала вона.

Джунглі ейджизму

Упереджене ставлення до віку жінки є всюди, просто на Заході ейджизм більш обмежений культурою і законами, каже BBC News Україна Олена Александрович, 62-річна фотомодель, дизайнерка і блогерка.

“Але у нас це навіть не поле, це джунглі ейджизму”, – додає вона. На своїх сторінках у фейсбуку та інстаграмі Олена, як вона каже, “надихає на життя без обмежень у будь-якому віці”.

На її думку, вікові стереотипи повʼязані з нашою історією і змінити їх швидко непросто.

“Радянський Союз – це було дуже жорстке суспільство, – каже вона. – Коли жінка виходила на пенсію, єдиним її призначенням було допомагати дітям та дивитися за онуками”.

Якщо жінка доглядала за собою, жила для себе та отримувала задоволення від життя, її вважали егоїсткою.

Підпис до фото, Фото радянських жінок, зроблене в Києві в 1960 році британською газетою Daily Mirror Відголос цих забобонів Світлана Максимець несподівано для себе відчула, коли в 47 років зареєструвалася на Тіндері та почала ходити на побачення.

“Це було абсолютним відкриттям для мене, я ніколи раніше не користувалася цими додатками, і в мене виникла потреба про це говорити”, – каже вона.

Але коли Світлана почала писати про свій досвід у фейсбуку, вона зʼясувала, що про це ніхто не говорить, ба більше – в особистих повідомленнях знайомі намагалися її присоромити.

“Ну, по-перше, бути самотнім в 47 років – соромно, хотіти в 47 років стосунків, побачень, сексу – соромно, користуватися додатками для знайомства, боже, як соромно”, – ділиться вона.

Щоправда, її рубрика у фейсбуку дуже швидко стала популярна, адже з’ясувалося, що насправді багато хто це робить, а хто не робить, тим просто цікаво про це почитати, каже вона.

Дискримінація за віком в Україні заборонена законом, проте на ринку праці вона досі залишається поширеною.

У дослідженні фонду “Демократичні ініціативи” за 2020 рік вік був першим у списку ознак, за якими найчастіше дискримінують українців. В опитуванні порталу OLX Ukraine роком пізніше 64% українців, як жінок, так і чоловіків, старше 40 років заявили, що їм відмовили в роботі через вік.

Водночас повномасштабна війна поступово нівелює гендерний розрив у зайнятості. У 2025 році на ринку праці жінок вже більше, ніж чоловіків, розповідав президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко. За його даними, зростає також кількість жінок на керівних посадах.

“Ми бачимо стільки яскравих, розумних, енергійних, жінок, яким 50+ і які почали зараз проявлятися, – каже Александрович. – Нові можливості також дають сучасні технології, як-от соціальні мережі”.

“Значить, і я так можу”

“Давайте будемо чесними, вік є, – каже Олена Александрович. – Є зміни в тілі, в фігурі, на обличчі, є зморшки, сивина врешті-решт”.

“Питання в тому, як ми до цього ставимося. Можна і в 20 років бути втомленим від життя, а можна в 70 ним насолоджуватися”.

Про те, як не боятися віку та зробити його своїм союзником, Олена розповідає у своїх соцмережах, де лише в інстаграмі в неї понад 80 тисяч підписників.

Підпис до фото, “Моя суперсила – надихати”, каже фотомодель, дизайнерка і блогерка Олена Александрович Проте в блогерство вона прийшла несподівано. 25 років вона опікувалася сімейним бізнесом – возили декоративні матеріали з Італії в Україну. Але в якийсь момент відчула, що втомилася, і залишила справу донці з зятем.

Тоді Олена знайшла натхнення у креативному бізнесі. Вона створила бренд білих сорочок Original white і почала зніматися для нього, викладаючи фотографії у фейсбуку та інстаграмі.

Незабаром її помітили й почали запрошувати на зйомки у рекламі та для фотостоків. Тепер знайомі присилають її фото з різних куточків світу.

“Я ніколи не вважала себе красивою жінкою. Ну, зріст високий, фігура хороша, але не красуня”, – зізнається Олена.

Спочатку вона думала, що компліменти – це жест поваги, а потім зрозуміла, що людей таки щось чіпляє.

“Напевно це життєва енергія, яку випромінюють твої очі, обличчя”, – каже вона.

Раптом вона усвідомила, що вік – це її “фішка”.

“Люди на мене дивляться, на таку вже немолоду пані, і думають, ух ти, значить, і я так можу, – сміється вона. – Це моя суперсила – надихати одноліток і тих, хто молодше”.

“Коли ми це робимо, це стає помітним”

Творчиня терміну “квінейджерка” Елеанор Міллз каже, що головним ключем до квінейджерства є пошук свого призначення.

Свтілана Максимець каже, що саме з віком відчула бажання робити щось корисне.

Минулого року вона вперше в житті пішла здавати кров. Останні пів року вона працює волонтеркою, допомагаючи військовим під час проходження військово-лікарських комісій.

В Україні існує проблема неналежних умов під час ВЛК, і волонтери взялися допомагати. Вони приносять військовим, які довгі години висиджують у чергах, питну воду, каву, чай, перекуси, допомагають з оформленням документів.

Підпис до фото, Журналістка і редакторка інтернет-журналу “Вікенд у Києві” Світлана Максимець каже, що часто чує і від подруг, і від незнайомок, що стала для них рольовою моделлю“Це (волонтерство – Ред.) прямо стало необхідністю. І я думаю, що це не скінчиться, коли завершиться війна, просто якось трансформується”, – каже Максимець.

Під час війни вона також придумала свій власний проєкт – обмін одягом між жінками.

“У кожної з нас є такі дорогоцінні речі в шафі, які ти не можеш просто викинути в контейнер. Ти хочеш передати їх іншій жінці, щоб вона так само носила і раділа”.

Ідея швидко набула популярності, вона перетворилася на ціле комʼюніті та її підхопили навіть українки у Варшаві.

“У кожної з нас якась своя місія, навіть не місія, а просто задача. І коли ми це робимо, це стає помітним”, – каже Світлана.

Вона зізнається, що ніколи не думала, що буде надихати жінок, але тепер часто чує і від подруг, і від незнайомок, що стала для них рольовою моделлю.

Водночас є жінки, які стали і для неї “моральними орієнтирами”. Це журналістка Тетяна Трощинська, письменниця і правозахисниця Лариса Денисенко, волонтерка Лала Тарапакіна, військова, волонтерка і мама Леся Литвинова.

“Леся так твердо і водночас делікатно бере тебе за руку, повертає обличчям і каже, дивись, ось є проблема, і ми з тобою маємо її вирішити. Це захоплює”, – каже Світлана.

Блогерки 50+

Жінки 40-60 років – це найбільша вікова група серед населення України.

У цьому віці жінка переживає кардинальні фізичні та психологічні зміни. Менопауза, яка може помітно змінити зовнішність, дорослішання і відокремлення дітей, часто розлучення, смерть батьків, можливо, завершення карʼєри.

Це все змушує переосмислювати життя і заново приймати себе.

На Заході за останні 5-10 років зʼявився цілий сегмент інтернету з блогерами старше 40 років. Це й не дивно, населення розвинених країн стрімко старішає, і люди хочуть дивитися на інфлюенсерів свого віку.

Найбільш популярними серед них є блогерки 50-60 років у сфері краси та лайфстайл, які ламають стереотипи про вік та надихають жінок жити своє найкраще життя прямо зараз.

Одна з них – 70-річна американська професорка і модна інфлюенсерка Лін Слейтер, інстаграм якої Accidental icon (“Випадкова ікона”), має понад 760 тисяч підписників.

Підпис до фото, На Заході за останні 5-10 років зʼявився цілий сегмент інтернету з блогерами старше 50 років74-річна Джоан Макдональд на своєму ютуб-каналі мотивує зайнятися спортом та розповідає про свій шлях у фітнесі після 70 років.

Американська журналістка Тамсен Фадал (54 роки) веде блог про менопаузу, який має в інстаграмі 1,6 млн фоловерів.

Британська телеведуча Давіна Маккол (58 років) на своєму акаунті з 2 млн підписників дає жартівливі поради про красу, здоровʼя, секс, а також написала книжку про менопаузу.

Про свій досвід ранньої менопаузи нещодавно опублікувала книгу й голлівудська акторка Наомі Воттс. Про стосунки та секс після 50 років відверто розповідає серіал And Just Like That, продовження культового “Секс і місто”.

Водночас в Україні такого контенту все ще дуже мало.

“Менопауза – досі табуйована тема, – каже Олена Александрович. – Але на щастя, це потихеньку змінюється, тому що суспільство змінюється”.

За словами Світлани Максимець, їй дуже не вистачає подкастів для жінок її віку.

“Дівчачих подкастів і різних блогів вже достатньо, і вони порушують цікаві теми, але таких проєктів для зрілих жінок я не бачу”, – каже вона.

У 61 так не виглядають?

Однією з таких українських блогерок, які руйнують стереотипи про вік і мотивують жінок до змін, є Анна Бородина.

Її популярність у соцмережах швидко зростає – акаунт в інстаграмі має понад 77 тисяч підписників, а в тіктоці – 179 тисяч.

“Якщо квінейджерка, це жінка, яка після 50 не ставить на собі хрест, то це я, – каже Анна в інтервʼю BBC News Україна. – Я у 61 рік веду активне життя, багато чим цікавлюся й відкрита до нового”.

У соцмережах Бородина розповідає про збалансоване харчування, регулярні тренування, догляд за тілом – і одним своїм виглядом переконує жінок, що красу можна не втратити з віком.

Вона каже, що їй теж доводиться стикатися з ейджизмом.

Підпис до фото, Анна Бородина каже, що своїм блогом мотивує жінок до змін “Мені пишуть, що я брешу про свій вік, бо у 61 так не виглядають, – розповідає блогерка. – Але так кажуть ті, хто ніколи не мав досвіду регулярних тренувань, харчування, догляду”.

На її думку, проблема не у віці, а у стереотипах про те, як повинні виглядати жінки у 50 чи 60 років.

Анна живе в Одесі, вона каже, що вже 25 років регулярно тренується в спортзалі, з вагою – тричі на тиждень. Але також багато ходить пішки. “Море для мене найкраща прогулянка”, – додає вона.

Вона почала вести блог після 50 років. Спочатку це було просто хобі, але з часом вона побачила, як її приклад мотивує людей дбати про себе.

“Тепер це справа, яка має сенс і аудиторію”, – каже блогерка.

За її словами, тренування – це не хобі, а частина її життя. А хобі – мода.

“Ще з юності я люблю підбирати тканини, фасони речей для себе. Маю людину, яка втілює мої ідеї в реальність. Це моя творча радість виключно для себе”.

Утім, Анна каже, що має ще один секрет краси – “не бути злою жабою”.

“Заздрість і токсичність дуже швидко друкуються на обличчі, значно швидше, ніж мімічні зморшки. А радість і доброта омолоджують краще за будь-які процедури”.

Світлана Максимець каже, що ніколи особливо не захоплювалася спортом, але пілатес, яким вона зайнялася кілька років тому, змінив її “й ззовні, й зсередини”.

“Ти просто стаєш більш гнучкою і витривалою, а ще це – рутина, яка важлива в хаосі війни”.

А Александрович зізнається, що не є прихильницею ідеальних дієт і може, коли бракує часу, пообідати в “Макдональдсі”. Але додає, що скинути пару кілограмів раніше було простіше, і тому з віком стала більше стежити за харчуванням.

“Така партнерка як ти”

За даними “Тіндера”, вікова група 45+ становить помітну частину загальної бази користувачів, і ця група зростає. Хоча загалом серед відвідувачів додатка жінок втричі менше, ніж чоловіків.

Розповідаючи про свій досвід у додатку для знайомств, Світлана каже, що спочатку теж мала упередження.

“Я була впевнена, що 40-річні чоловіки шукатимуть собі партнерок значно молодше”, – каже вона. Але вона з подивом відкрила, що запит на старших жінок “величезний”.

“Я багато разів чула від молодших чоловіків, яка я гарна, розумна, і що вони хочуть мати поруч таку партнерку, як я. А вікові стереотипи – це тільки в тебе в голові”.

Підпис до фото, У “Тіндері” кажуть, що кількість користувачів 45+ зростаєВодночас Олена Александрович поділилася, що їй складно знайти партнера.

На її думку, основна причина в тому, що чоловіків її віку просто менше. Вони часто ведуть менш здоровий спосіб життя і йдуть з життя раніше.

“А потім відкинути того, з ким не співпадаєш у чомусь, відкинути того, хто тобі не подобається, і в тебе залишається нуль”, – каже вона.

Справді вік королеви?

Між тим не всі в українській онлайн спільноті зустріли концепцію “квінейджерок” позитивно.

На думку деяких дописувачок, відчуття свободи й гідності не виникає саме по собі з віком.

“Бо якщо ти поводишся й почуваєшся як королева, то ти була нею і в 30, і в 40… А якщо ні, то навряд чи в момент, коли тобі стукне 45 чи навіть 50, у тебе виросте уявна корона та розправляться плечі”, – написала у фейсбуку журналістка і викладачка Ірина Хомчук.

Вона також перелічила цілий список проблем, з якими жінки стикаються в цьому віці, і які, на її думку, аж ніяк не сприяють тому, щоб почуватися королевою.

Вона зауважує, що знайти роботу в такому віці вкрай важко, а успішно почати свою справу вдається одиницям.

Вона також згадує про “подвійне навантаження” на жінок у догляді та відповідальності й за дітей-підлітків, і за батьків, яким вже за 70. А також про проблеми зі здоровʼям.

“Якщо ви бачите відносно здорову жінку віком 45+, то це або відьма, або їй “з генетикою пощастило”, або ж вона дійсно королева, яка дбала про себе задовго до настання королівського віку”, – каже Хомчук.

Її пост зібрав багато лайків і коментарів, а з її аргументами дійсно складно не погодитися.

Але є й інший погляд, про який пише у своїй книжці “How to be old” американська інфлюенсерка Лін Слейтер.

“Є дещо в старінні, що залишається під нашим контролем, і це те, як ми вирішуємо думати про свій вік. Це формує наше ставлення до себе як до людей, що старіють, і впливає на наше здоров’я”, – зауважує 70-річна професорка.

“Це також впливає на те, як ми реагуємо на виклики й можливості, які приносить нам старість”.

Підписуйтеся на нас у соцмережах